"Ми Європу, чи Європа нас?", або "Сtrl+C" та "Ctrl+V" по-українськи

Середа, 1 квітня 2009, 10:25

Сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України з їх невідповідністю політичним та економічним критеріям для вступу до Європейського Союзу є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ.

Роки "тупцювання" на місці залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки не можуть бути достатніми, аби компенсувати брак реформ всередині країни.

Помилковим аргументом є пояснення розходження між намірами і деклараціями тяганиною парламентських процедур у Верховній Раді України.

Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики, утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС.

Незважаючи на зазначені вище політичні проблеми, українська держава має великий економічний та науковий потенціал, про який не доводиться мріяти багатьом членам ЄС, проблема полягає лише в повній відсутності при владі керівників, які зможуть поставити країну на шлях реалізації цього потенціалу.

Сучасний стан речей вкрай вимагає змін в усіх сферах життя: від повного реформування владних структур держави та заміни діючих чиновників компетентними кадрами до системних державних реформ в усіх сферах економічного і суспільно-політичного життя країни.

Взаємовідносини Європейський Союз-Україна перебувають на початковому рівні, що з огляду на вище наведені факти, є досить очевидним та зрозумілим тверезомислячій людині. Та все ж як пересічному європейцю так і пересічному українцю потрібно зрозуміти глибину історичної спільності України та європейських країн, зрозуміти те, що Україна – це та сама Європа, тільки на сході, як Велика Британія на заході, Болгарія на півдні, а Швеція на півночі.

Вступ до Європейського Союзу в 2007 році Болгарії та Румунії мають значний вплив на визначення підходів до засад співробітництва Європейського Союзу та України саме з позицій ЄС.

Ще вступ Польщі в структуру ЄС почав піднімати важливі питання співробітництва європейської та української спільнот, саме в переході від декларативного співробітництва обох сторін до дієвого.

Перспективи України, як дійсного гравця європейського простору, виходять, на мою думку, саме від поняття "Польща-Україна", адже разом саме вони утворюють основу важливого регіону Центрально-Східної Європи.

Саме цей геополітичний регіон, між Росією та Німеччиною, Балтикою та Балканами, складається з народів, які тісно пов’язані між собою культурою, мовами, ментальністю та спільними віхами історії. Цей факт не може бути заперечений явищами типу "залізної завіси" чи "санітарного" кордону для України як колишньої республіки Радянського Союзу , навіть через впровадження жорсткого візового режиму чи інших дій такого характеру.

Після ІІ світової війни Франція допомогла Німеччині повернутись в Європу, через кілька десятків років Німеччина зробила цей крок назустріч Польщі. І тепер великою мірою Польща намагається взяти на себе відповідальність вибору способу збереження безпеки Європи на сході: створити  "залізну завісу" на кордоні з Україною чи повернути Україну до Європи.

Все ж, питання про можливе набуття статусу асоційованого членства в ЄС має розглядатися в майбутньому не як самостійне завдання, а як можливий альтернативний варіант розвитку відносин  з країнами Західної Європи в залежності від досягнутих результатів в процесі адаптації до вимог ЄС і ефективності розвитку відносин в рамках країн СНД.

Безумовно, підхід до організації "прориву України в Європу" має бути обов’язково комплексним. Окремі, навіть самі собою дуже важливі заходи, як, наприклад, укладення міждержавних договорів з ряду питань, навряд чи здатні принести істотні досягнення.

Без системних конкретних перетворень в державі вони здатні лише імітувати певну активність України в згаданому напрямі. Виховання чи відродження європейських цінностей та ментальності не може обмежуватися проведенням "Днів Європи" в ряді українських міст.

Підхід має бути однозначний – допоки ми самі цим не почнемо займатися, Європейська, чи будь яка інша комісія, сприяти, а тим більше допомагати, нам не буде.

Двозначність політики, двозначність культури, двозначність освіти та нашої науки – все це приносить двозначність у наше з вами життя. Нещодавно ознайомився з книгою методичних рекомендацій до написання наукових праць, де були наведені дуже цікаві приклади оформлення списку історичної літератури на прикладі списку фізико-математичної та технічної літератури.

Таке вражання, що методичні рекомендації, авторами якої виступали два кандидати, а рецензентами – два доктори історичних наук, укладалась виключно з допомогою "гарячих клавіш" Windows – "Ctrl+C" (копіювати) та "Ctrl+V" (вставити).

От таке ж враження від всієї української освіти. Чого варте те, що тільки в нас та в "братів наших росіян" в інтернеті можна замовити готову наукову роботу – від курсової до кандидатської (докторські ще не пишуть, або ж просто важче знайти оголошення на такий вид послуг), не говорячи вже про "ліцензовані" університетські конвеєри безкінечного захисту одних і тих самих робіт.

Практика "Ctrl+C" (копіювати) та "Ctrl+V" (вставити) наскільки полонила голови українців, що ми почали в ній вбачати спрощення нашого життя, вихід із проблемних ситуацій.

Політики та чиновники вже давно використовуючи цю комбінацію для своїх "шкурних" інтересів, перейшли на новий рівень: "Ctrl+X" (вирізати) та "Ctrl+V" (вставити).

Втім, практика вирізання та вставляння застосовується тільки до найближчих чиновницьких карманів, які, в свою чергу, товаришують з великою кількістю інших карманів.

А як же декларації, угоди, які ми підписуємо з Європейським Союзом? На жаль, ми ще не можемо осягнути своїм розумом, що краще було б, саме у цьому випадку, скористатися принципом "Ctrl+C" (копіювати) та "Ctrl+V" (вставити), і підлаштуватися під європейські принципи ведення внутрішньої політики, та удосконалення власного законодавства.

Все ж, як молода людина, думаю, що майбутнє покаже, чи здатна Україна піти далі міжнародно-правових декларацій у відносинах з ЄС і створити справді ефективний та взаємовигідний для себе механізм економічної та культурної співпраці між європейськими країнами півдня та півночі, заходу та сходу.

Ми з вами живемо в Україні, а Україна завжди була в Європі, чи опинимося в Європі ми, залежить все тільки від нас, а не від нашого рівня володіння персональним комп’ютером.

 

Олександр Оськін, Університет імені Адама Міцкевича, Польща, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді