Юлія Тимошенко взялася за лопату

Віктор Чивокуня, для УП
П'ятниця, 18 вересня 2009, 11:04

Виборча кампанія Юлії Тимошенко 2010 року – це близнюк виборчої кампанії БЮТ-2007.

Два роки тому Тимошенко проїхала Україну з феєричним туром. У кожному місті вона підписала зобов’язання перед різноманітними групами електорату: починаючи від "афганців" та закінчуючи... футболістами.

Технологія була вдала – обіцянки не просто лунали з трибуни, а оформлювалися на папері. Так присутні ставали частиною дійства недосяжної зірки української політики. Щоправда, про існування цієї передвиборчої макулатури сьогодні воліють не згадувати.

На виборах президента-2010 Тимошенко так само адресно працює з кожною електоральною нішею. Для прикладу, два тижні тому вона спокушала керівників сільських рад. Перед цим працювала з ошуканими вкладниками.

А у четвер прем’єр відвідала збори працівників лісового господарства, яких з усієї України звезли до Житомира під приводом професійного свята.

На зустрічі з кожною групою Тимошенко має свій набір пряників: бюджетникам – квартири, сільським головам – перерозподіл фінансових потоків.

Перед поїздкою до лісовиків уряд під головуванням прем’єра ухвалив програму розвитку галузі "Ліси України" у фантастичному розмірі – 22 мільярда (!) гривень.

Про те, як проходило обговорення цього рішення, розповіла сама Тимошенко.

– У нас дуже демократичний уряд, і деякі міністри обурювалися: "Куди ви хочете направити 22 мільярди? Давайте краще направимо на соціалку!" Але я їм сказала: "Так можуть говорити лише чиновники, які не розуміють, що не можна завжди жити суєтою".

Половину цих грошей, від яких голова піде обертом у найскептичнішого лісовика, галузь має заробити сама для себе. Тимошенко пообіцяла їм залишати половину податку на прибуток.

Розрахована програма до 2015 року – коли, за задумом, має закінчитися перший президентський термін Тимошенко.

– Держлісгосп – це майже те саме, що й НАК "Нафтогаз", тільки про вас ніхто не знає, – розсипалася прем’єр у компліментах і тут же виправилася. – Ви як "Нафтогаз", але не за зловживаннями, а за рівнем потенціалу для країни!

Перед зборами працівників лісової галузі прем’єр відвідала Радомишлянський лісгосп, щоб на власні очі побачити, що це за професія. Там Юлію Тимошенко зустрічав чоловік з таким же прізвищем, як і в неї – Микола Тимошенко, керівник Державного комітету лісового господарства.

У 2007 Микола Тимошенко був обраний депутатом-комуністом, він отримав призначення в Держкомліс минулого літа, через декілька днів після того, як Компартія не проголосувала за вотум недовіри уряду Юлії Тимошенко.

– Після зміни керівника все змінилося, - у розмові з журналістами Тимошенко не скупилася на компліменти своєму тезці. - Не зважаючи на кризу, у цьому році ми встановили абсолютний рекорд – посаджено 72 тисячі гектар лісу!

Керівник комітету поскаржився, що нікому, окрім держави, ця справа не потрібна.

– Щоб виростити дуб, треба 120 років. Щоб сосну – 70. Ні один бізнесмен не буде займатися цим! – сказав він прем’єрці та подумав про вічне. – І мимоволі, поки ми балакаємо, ліс росте...

– Наша мета - повернутися в 1950 рік, коли Україна засаджувала по 200 тисяч гектар лісу. Правильно? – перепитала Тимошенко Юлія у Тимошенка Миколи.

– Да! – відповів він.

– 150 років тому Україна була степом, взагалі лісу не було, - продовжила прем’єр і наказала рівнятися на найкращі європейські приклади. – Сьогодні вкрито лісом тільки 15 відсотків нашої території. Тоді як у Швеції – більше 80 відсотків! Нам треба вийти на 30 відсотків.

Тимошенко повів Тимошенко крізь цехи з переробки деревини, попутно розповідаючи про розвиток галузі. Так вони йшли-йшли і дійшли до журналістів, які дивилися на них об’єктивами телекамер.

Прем’єр розповіла, що існують паразити, які заважає розвиватися лісовикам.

– У нас деревину в одного монополіста, Держлісгоспу, для другого монополіста, "Укрзалізниці", купує посередник. Чому так відбувається? – обурилася Тимошенко. - Цей посередник – він же нічого не робить, тільки документи перекладає з тумбочки на тумбочку!

Тому, повідомила одна Тимошенко іншому Тимошенку, тепер за програмою "Ліси України" будуть прямі поставки деревини державним шахтам і залізницям.

Прем’єр, користуючись присутністю преси, розповіла про свої враження.

– Зовні виглядає, що в Україні є дрязги, політична боротьба, Це не так. Я хочу звернутися до країни. Не живіть дрязгами, а живіть стратегіями розвитку України. Бо кожній галузі ми розробили програму розвитку! І зробили її для лісового господарства.

З небес на землю Тимошенко повернули житомирські кореспонденті, які розповіли про місцеві приватні мисливські угіддя. Туди віднедавна більше нікого не пускають.

– У нас в країні розкрадали по 100 гектерів лісу під приватні маєтки, - зітхнула прем’єр. – Але все це ми будемо повертати назад! Крок за кроком!

– Куди ж це годиться! – житомирський журналіст звертався до Тимошенко як до совісті. – Люди не можуть піти в ліс ягоди-гриби зібрати!

– А ви погляньте, що робиться на узбережжі моря!? – підтримала розмову Тимошенко. - Набудували маєтків, вийти на пляж неможливо! І люди сидять і гріються не на морі, а біля своїх багатоповерхівок.

Але похмурою вона була недовго – керівництво лісгоспу підвело до Тимошенко дітей, які зробили їй приємно – зачитали вірша-зізнання з мажорним фіналом:

– Пані Тимошенко, ви керівник на славу! Бережіть ліси нашої держави!

Настрій прем’єрки покращився ще більше, коли дійшла черга до наступного пункту програми – посадки куща горобини на території лісгоспу. Досі цей вид дозвілля був прерогативою президента Ющенка. Але політичне життя змусило і Тимошенко взятися за лопату.

Тимошенко підвели до приготовленої ями та саджанця. Стоячи на підборах, вона в три совка закидала корінь рослини землею. Тому якщо в когось ще були сумніви, що "вона працює", то тепер їм були пред’явлені наочні докази.

Фото автора

Далі – зустріч з трудовим колективом лісгоспу. Народ вишукувався в шеренгу. Дехто прихопив з собою прапори БЮТ.

– Позовіть людей поближче, - попросила Тимошенко керівників. – Вас я бачу кожен день, а мені хочеться з людьми поговорити.

Коли її оточили робітники, прем’єр не стала агітувати ні за себе, ні проти когось – а лише виступила з рекомендацією.

– Хочу дати вам пораду – не дивіться те телебачення, яке показує, що все погано, що все навколо валиться. Це свідомо формується інформаційний простір, щоб у людей опускалися руки...

Люди схвально захитали головою.

– Як у вас зарплати – без затримок? – поцікавилася Тимошенко.

Люди знову захитали головою – тепер негативно.

– Якщо у нас є заборгованість, ми знімаємо голови з керівників, - пожартувала Тимошенко, яка щойно так вміло маніпулювала лопатою. – Але сьогодні всі голови залишаться на місці.

– Юлія Володимирівна, сфотографуйтеся з нашими людьми, і будемо далі рухатися, - запропонував керівник Держлісгоспу.

Довго умовляти не довелося ні Тимошенко, ні лісовиків. І щойно фотограф прем’єра збирався зробити кадр, як жінка, що стояла поруч з Тимошенко і навіть тримала її за руку, почала... плакати.

Здалеку це виглядало як сльози ідилії та щастя від зустрічі з кумиром. Однак прислухавшись до того, що вона розповідала прем’єру, ставало зрозуміло – причини цього суму зовсім інші.

Жінка скаржилася Тимошенко, що її син в Києві працює в СБУ, але в нього немає житла. По телебаченню вона чула, що уряд викуповує квартири для бюджетників – і тепер доля подарувала їй шанс стояти поруч з тією, хто так щедро на екранах роздавала ордери на помешкання.

Можливо, це виглядало як шантаж – плакати перед Тимошенко на очах у всіх, випрошуючи квартиру для сина – але не ця нещасна мешканка Радомишлю запровадила такі правила. І Тимошенко мала якось виходити з неприємної ситуації.

– Мишенька, - звернулася прем'єрка до керівника свого апарату Михайла Лівінського. – Запиши телефон, у нас же будуть скоро СБУ давати квартири?

Не повіривши своєму щастю, жінка ще декілька разів підходила до делегації уточнити – коли їй чекати дзвінка з Києва.



powered by lun.ua
Олігархи, президенти і рабин. 12 історій про велику політику із форуму YES
Як запобігти появі класу "непотрібних людей" і цифровій диктатурі. Головне з виступу Харарі
Під залп яєць, зі сльозогінним газом. Як у Харкові пройшов перший Марш рівності
Тарас Качка: Україна має перейти від торгівлі до економічної інтеграції з Євросоюзом
Усі публікації