Примари дострокових парламентських виборів

Осінній політичний сезон розпочався із старої пісні про дочасні вибори Верховної Ради. 1 вересня 2009, у перший день роботи парламенту, спікер Володимир Литвин, дещо знервований черговим блокуванням роботи парламенту, спересердя заявив: "Верховна Рада повинна працювати. Вважаєте інакше, сліпо йдете за вказівками? Тоді давайте приймемо рішення про припинення її діяльність через саморозпуск".

Знадобилося лише пару днів, щоб ідея розпуску чи саморозпуску парламенту знову заволоділа політичними масами й перетворилася на чергову політттехнологію.

Президент згадав про розпуск ВР, Литвин йому не союзник

Уже 2 вересня, поки депутати осмислювали стару-нову ідею, президент покликав до себе Володимира Литвина і розказав йому, що Верховна Рада має стати центром забезпечення стабільності й діалогу в політикумі та суспільстві, а натомість в парламенті – криза.

"Якщо більшість реальна, вона має нести відповідальність. Якщо цієї більшості немає, парламент, в рамках чинної Конституції, має шукати відповідь у відповідному переформатуванні коаліції. Якщо і це неможливо, як стверджує Конституція, наступний можливий крок подолання цієї кризи – це саморозпуск українського парламенту", – підкреслив Віктор Ющенко у коментарі після зустрічі, який поширила його прес-служба.

Проте уже 3 вересня Володимир Литвин поспішив заявити, що він не говорив про розпуск парламенту під час зустрічі з президентом, і наголосив, що для розпуску немає правових підстав. За його словами, відбувся лише обмін думками "з приводу того, що має в своєму законодавчому портфелі Верховна Рада, які плани, які проблеми". І, як вважає спікер, ці "плани – грандіозні, проблеми – очевидні і непереборні".

Віктор Ющенко мав би одразу передбачити, що Литвин не буде його союзником і не сприятиме саморозпуску парламенту, хоча б тому, що він також кандидуватиме на президентських виборах і йому потрібна власна площадка для старту, якою сьогодні є крісло спікера.

Натомість голова ВР був би не проти затягнути опонентів на власне поле і виступити в ролі арбітра, що, як він, очевидно, сподівається, мало б додати йому ваги в очах суспільства (тобто виборців).

Мабуть, тому він виступив з ініціативою провести спеціальне засідання парламенту за участі президента та уряду, на якому запропонував обговорити подальший розвиток країни. Ні президент, ані прем’єр на цю пропозицію поки що не відреагували.

Та, вочевидь, уже й не відреагують. І в оточенні Ющенка, і в оточенні Тимошенко прекрасно розуміють, що це нічого не дасть, і консолідації, навіть задля вирішення нагальних питань до завершення виборчої кампанії, уже не буде, а тому кожен працюватиме на себе.

Інше питання, чому президент вирішив повернутися до ідеї розпуску ВР. Адже експерти кажуть, що на даному етапі такий крок не зіграє на користь Ющенкові. Так, провідний експерт політико-правових програм центру Разумкова Олександр Литвиненко вважає малоймовірним, що парламент саморозпуститься або ж це зробить президент, оскільки йому не вигідно дестабілізувати політичну ситуацію напередодні виборів.

Тим не менше в оточенні Ющенка залишаються ті, хто переконаний, що одночасні президентські та парламентські вибори могли б дати нинішньому голові держави шанс якщо не повторно обратися президентом, то принаймні провести партію в парламент і отримати значну кількість голосів. Але з цим сценарієм вони спізнилися як мінімум на декілька місяців.

Також однією з причин повернення президента до ідеї розпуску ВР можуть бути особисті побоювання Ющенка, що Партія регіонів та БЮТ все ще можуть об’єднати свої зусилля. Власне, це звучить і в його останніх заявах про можливу узурпацію влади після президентських виборів і про те, що сьогоднішня криза в парламенті – "інтриги двох сил", чи то швидше – "інтриги двох людей".

Але той таки Олександр Литвиненко зауважує, що найближчі півроку парламент не наважиться переформатовувати чинну коаліцію, позаяк лідери двох найбільших фракцій, які могли б створити нове об’єднання, на президентських виборах будуть основними конкурентами.

Очевидним є інше: заявами про узурпацію та загрозу для демократії (хоча такі ризики й справді існують) команда Ющенка хоче мобілізувати колишній помаранчевий електорат.

Регіонали не можуть визначитися…

У самій Партії регіонів, дії якої й спричинили чергову порцію заяв щодо дострокових парламентських виборів, думки щодо цього питання, схоже, різняться.

"Я виступаю за якнайшвидше проведення нових виборів, і я підтримую саморозпуск", – заявив 2 вересня в ефірі 5 каналу народний депутат від ПР Микола Азаров. Він традиційно вважає, що нинішня влада "веде країну до катастрофи". А отже, щоб уникнути цієї катастрофи, "будь-які засоби гарні, у тому числі й саморозпуск або розпуск Верховної Ради, обрання нового працездатного парламенту і нового працездатного уряду", стверджує керівник виборчого штабу Віктора Януковича.

Натомість у регіонала Олександра Лавриновича зовсім інша позиція. Перший віце-спікер на засіданні опозиційного уряду сказав, що юридичних підстав для саморозпуску парламенту немає.

"Верховна Рада не має повноважень для того, щоб ухвалювати рішення про саморозпуск, хоча свого часу, коли обговорювалися проекти змін до Конституції, ця тема теж виникала. Я думаю, це (можливість саморозпуску) потрібно передбачити на майбутнє", – підкреслив він.

Лавринович переконаний, що таке рішення зараз може ухвалити лише президент (вочевидь, він забув, що президент відповідно до Конституції позбавляється цього права за півроку до президентських виборів).

А ще Лавринович порадив: "Не треба займатися дешевим самопіаром і говорити, що потрібно зробити те, чого зробити неможливо жодним чином. Це дуже дешево виглядає".

Залишається лише здогадуватися, кого ця порада стосувалася: чи-то соратника Миколи Азарова, чи-то Віктора Ющенка, чи, може, ще когось...

Розбіжності у регіоналів є не лише щодо питання розпуску ВР, але й щодо питання підвищення мінімальної заробітної плати, через що, власне, й відбувається перманентне блокування парламентської роботи. Так, міністр праці та соціальної політики Людмила Денісова заявила, що Федерація роботодавців України, яку очолює народний депутат від Партії регіонів Юрій Бойко, нібито попередила уряд, що ухвалення закону про підвищення соціальних стандартів в Україні призведе до збільшення собівартості продукції українських підприємств на 40–50 %.

І хоча на сайті Федерації відповідної заяви немає, але інший регіонал Анатолій Кінах в ефірі програми "Я так думаю з Анною Безулик"не зміг спростувати цю інформацію, так само як і пояснити розбіжності щодо цих питань у Партії регіонів.

Саме тому можна погодитися з тими експертами, які вважають, що останні події в парламенті дуже зручні для більшості парламентських партій, оскільки дозволяють піаритися на питаннях, які ніхто не збирається вирішувати.

У БЮТ бояться змови

У БЮТ також ситуацію побачили по-своєму. "Є всі підстави вважати, що Секретаріат Президента та Партія Регіонів знову спільно готують і намагаються розіграти масштабну аферу, яка полягає у тому, щоб спочатку заблокувати роботу парламенту, а потім розпустити Верховну Раду", – заявив перший заступник голови фракції БЮТ Андрій Кожем’якін.

Звичайно ж, як можна здогадатися, все це робиться з єдиною метою – "у всьому звинуватити прем’єр-міністра Юлію Тимошенко".

Бютівець стверджує, що "кооперація Партії регіонів, Секретаріату Президента та особисто Ющенка" має на меті заблокувати парламент майже на рік, "а відтак, позбавити уряд законодавчої підтримки для боротьби з кризою, накласти на держбюджет масштабні додаткові витрати по проведенню виборів до парламенту і, як наслідок, довести Україну до економічного краху".

Отже, Ющенко каже, що є змова Партії регіонів та БЮТ заради узурпації влади. А БЮТ каже, що є змова Ющенка та Партії регіонів, аби зробити винною Тимошенко. Кому повірить виборець? У командах ключових гравців мали б враховувати, що такі, дещо шизофренічні, обставини взагалі можуть ще більше посилити апатію та недовіру виборців, від чого не буде користі жодній політичній силі.

Дежа вю

Спекулятивні розмови на тему розпуску парламенту та одночасних президентських і парламентських виборів не нові. Ще наприкінці минулого року почала розвивати цю ідею Партія регіонів. "Якщо вести мову про вибори, безумовно, вибори треба проводити і парламентські і президентські. Одночасно", – заявляв у грудні 2008-го Віктор Янукович.

Більше того, відповідаючи на запитання про те, чи означає це, що Партія регіонів буде навесні ініціювати розпуск Верховної Ради, він відповів: "Безумовно".

Весна пройшла у блокуванні роботи парламенту, але, попри розмови й публічну згоду з одночасними виборами президента, механізму розпуску так ніхто і не запустив. Хоча спокуса отримати все і одразу (тобто окрім посади президента ще й більшість у парламенті, а заодно і керований уряд) у основних можливих кандидатів у президенти, була тоді і залишається тепер, велика.

Прийшла осінь і ситуація повторюється. Тільки шансів на розпуск ВР стає менше. Адже сьогодні президент уже не має права піти на цей крок, бо Конституція йому забороняє розпускати ВР за півроку до президентських виборів.

Таким чином, це можна зробити лише шляхом саморозпуску парламенту. Але, по-перше, у Конституції не передбачена така норма (хоча й прямої заборони також нема); по-друге, у Партії регіонів, яка перманентно блокує роботу ВР, схоже, реального бажання розпустити ВР нема. Принаймні поки що.

Непрямо це підтвердив і регіонал Анатолій Кінах в ефірі програми "Я так думаю з Анною Безулик" 3 вересня. Він повідомив, що Партія регіонів не виробила офіційної позиції щодо питання розпуску/саморозпуску ВР, незважаючи на те, що напередодні засідав опозиційний уряд.

Отже, це ще раз підтверджує, що регіонали не можуть дійти консенсусу щодо цього питання всередині партії, про що йшлося вище. Політики на кшталт Азарова, та й самого Януковича, мабуть, мріють про реванш.

Натомість бізнесмени-регіонали оцінюють ситуацію прагматичніше, бо взамін на вкладені в кампанію гроші вони волітимуть гарантій для себе після виборів, а сьогодні стовідсоткових гарантій не може дати ніхто.

Таким чином, твердять експерти в один голос, парламент існуватиме, але не працюватиме ефективно, поки не пройдуть президентські вибори. У цій ситуації ідея розпуску ВР перетворюється на таку собі примару, якою всі по черзі лякатимуть своїх політичних опонентів.

Проте немає гарантій, що ситуація зміниться й після виборів. Адже новообраний президент (хто б ним не був), за наявної системи влади, опиниться перед тими самими проблемами, що й Віктор Ющенко.

І у цій ситуації, на жаль, безперспективно закликати політичні сили сісти за стіл переговорів чи зібрати засідання у ВР за участю президента та прем’єра (як пропонував Литвин) і виробити консолідовану позицію не лише щодо нагальних економічних проблем, а й щодо стратегічних питань, які можуть забезпечити подальший розвиток країни (й ефективна влада – чи не найважливіше з цих питань).

Заклинання про потребу в консолідації звучать уже років п’ять. Усі розуміють, що вихід із ситуації – це зміна виборчого законодавства, це зміна Конституції, в частині розподілу повноважень між гілками влади, це реформа судової системи, це боротьба з корупцією. Але логіка боротьби перемагає, а отже, криза триватиме.

 

Діана Дуцик, політичний оглядач УНЦПД, для УП