Кого і що хоче понад 50% електорату України?

П'ятниця, 23 жовтня 2009, 12:33

Такого в новітній історії України ще не було. За три місяці до виборів президента більше половини виборців не знають кого обрати. Так, так, саме більше за 50%. Звідки така цифра? Згідно соцопитувань, понад 30% все ще не визначилися за кого голосувати, понад 10% голосуватимуть проти всіх, стільки ж можуть змінити своє рішення в останню мить.

Думаю, таких людей реально навіть більше за 60%. А це однозначно вказує на те, що впродовж найближчих трьох місяців влада в державі буде просто валятися на вулиці і її, за вмілих продуманих і рішучих дій, зможуть підібрати зовсім не ті, за кого у сумі готові проголосувати ті 40% виборців, які вже начебто визначилися.

Саме так – вперше за всіх нинішніх розкручених і не розкручених кандидатів реально готова проголосувати абсолютна меншість готових прийти на виборчі дільниці. Якщо від цих 40% відняти ще й тих, які взагалі не збираються приходити, то ми отримаємо в цілому настільки мізерну цифру електоральної підтримки влади, що стає навіть моторошно.

Історія будь-якої країни йде шляхом проб і помилок. Інстинктивно електорат приводить до влади різні політичні сили, апробуючи їх на вміння і бажання керувати державою. Так і у світі в цілому.

Людство довідувалося на практиці який лад є ефективнішим…

Одні і ті самі нації у двох країнах паралельно будували різні політико-економічні системи – НДР і ФРН, Китай і Тайвань, Північна і Південна Кореї, Південний і Північний В’єтнам.

І з них залишилися лише дві Кореї, порівняльний результат діяльності соціально-економічних систем яких настільки разючий, що в комуністичній Північній Кореї панує перманентний голод, а в ринковій Південній Кореї пенсіонери отримують таку пенсію, що до відходу в кращий світ встигають об’їздити, як туристи, увесь світ.

Які ж сили в Україні вже були апробовані електоратом і які результати їх діяльності ми маємо історично зафіксованими?

Почнемо з комуністів, які правили Україною впродовж десятиліть. За цей час вони спромоглися на три Голодомори, розв’язали разом з фашистами Другу світову війну і ще безліч неоголошених війн: від Афганської до Кубинської, від Фінської до Єгипетської, здійснили масові репресії проти українців і інших народів, набудували велику кількість технічно і ідеологічно неспроможних господарських об’єктів, що призвело до найбільшої у світі техногенної катастрофи (Чорнобиль).

Невідомо навіщо знищили десятки мільйонів людей і прийшли, як і мало бути, до повного пшику. Цей список можна продовжувати безкінечно. За логікою речей, треба бути в інтелектуальному відношенні, м’яко кажучи, доволі специфічною людиною, щоб голосувати за таку партію і надалі.

У новітній історії України комуністи прославилися на увесь світ тим, що вперше в історії людства створили в парламенті коаліцію з партією олігархічної буржуазії (Партією Регіонів).

Ні до цього, ні після цього, жодна з комуністичних партій Планети на таке не відважилася. Думаю, що бідні Карл Маркс, вкупі з Енгельсом і Лєніним, просто в трунах крутяться від того, як дзиґи.

Хто там у нас ще керував за ці понад 18 років? Ану йдіть-но сюди! Соціалісти були – результат відомий. Соціал-демократи з літерою (о), що, як вони кажуть, означає об’єднані, а народ їх дуже влучно охрестив обрізаними, теж при владі були. Результат їхньої діяльності теж відомий.

Так звані націонал-демократи вкупі з лібералами теж були. Результат ми маємо у вигляді "свіжини".

То хто ж при владі в Україні за 18 років не був? Подобається це комусь, чи ні, але єдиною силою, яка в Україні при владі ще не була ніколи, є українські націоналісти.

Це просто факт. Хоче цього хтось чи не хоче. Але невблаганний хід історії, яка просто перебирає варіанти у пошуках найефективнішого з них, врешті-решт, саме їх приведе до влади.

На той час вони, щоб не провалитися як інші, мають сконцентрувати в своїх лавах, або хоча б відмобілізувати на власну службу кращі інтелектуальні і організаційні сили як України, так і 30-ти мільйонної української діаспори.

Особливо останньої, яка накопичила найбагатший скарб у світі – інформацію і  досвід державного управління всіх країн світу.

З кращих представників української інтелектуальної еліти нашої держави і української діаспори можна сформувати таку антикризову команду, якої не має жодна інша нація світу. А для цього для початку просто необхідно хоча б здійснити облік таких людей по всій нашій планеті. Такий список є? Та немає його й досі!

Ось якого президента чекає понад 50% українського електорату. Щоб він мав розуміння необхідності усвідомленої реалізації розроблених геополітичних проектів в Україні, про які я вже писав, і про які ще не писав.

Наприклад: "Шельф Чорного моря", "Алмази України", "Рекреаційна перлина Європи – Карпати", "Бальнеологічні ресурси України", "Полоїди, сапропель і кіл України", "Дитячий відпочинок Азовського моря", "АПК України", "ВПК України", "Бурштин України", "Самородна мідь України", тощо.

Ці понад 50% однозначно проголосують за того кандидата, який оголосить нещадну боротьбу з корупцією і іншими видами антидержавної діяльності. Суспільство вже усвідомило, що корупція є головним гальмом на шляху соціально-економічного поступу держави. Без її подолання ніякі інші проекти реалізованими не будуть.

Більшість електорату готова прийняти сильного президента, який залізною рукою буде наводити порядок в країні. Якщо знайдеться сміливець, який пообіцяє і виконає обіцянку побудувати щитові бараки в Чорнобильській зоні і загнати туди всю знахабнілу від абсолютної безкарності корупційну банду, йому за владою навіть не треба буде нагинатися, щоб її підняти.

Пам’ятники, таблички з золотими літерами, пароплави і вулиці в його честь такій людині будуть забезпечені…

 

Петро Масляк, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді