Надзвичайний політичний стан української держави

Понеділок, 9 листопада 2009, 13:46

Оцінки різними політиками підстав, доцільності й наслідків запровадження надзвичайного стану, причиною для чого називається епідемія небезпечної інфекційної хвороби, є діаметрально протилежними.

Так, голова Верховної Ради Володимир Литвин заперечує сам факт епідемічної ситуації як чогось особливого для влади: "Країна постійно перебуває у стані епідемії. Щорічно від пневмонії за останні п’ять років вмирало десь 6-6,5 тисяч людей, і не говорили про епідемію, бо не було виборів". Литвин стверджує, що будь-яке введення надзвичайного стану нічого не дасть.

Його заступник від БЮТ Микола Томенко запевняє, що йдеться виключно про "партизацію" грипу і спробу використати епідемію в політичних цілях.

Представники НУНС і Партії Регіонів публічних позицій з цього приводу не задекларували. Дискутуються правові та політичної можливості для кроку, рішення про який має обговорюватися під час засідання Ради Нацбезпеки 9 листопада.

Як відомо, про можливість введення надзвичайного стану ще 6 листопада заявила секретар РНБОУ Раїса Богатирьова : "На мій погляд, така кількість померлих сама за себе говорить. Щоб інших врятувати, можливо, потрібен надзвичайний стан. І конституційні підстави є".

Закон "Про правовий режим надзвичайного стану" від 2000 року передбачає, що той може "вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян".

Те, що загроза не тільки здоров’ю, але й життю є, нас переконали. Є, як можна судити, і надзвичайна ситуація, що створює таку загрозу, однак виникла вона не вчора і не два тижні тому, а вже дуже давно.

І пов’язана ця ситуація з неналежним виконанням державою своїх функцій, в тому числі, у сфері захисту населення від інфекційних хвороб та не реформуванням управління медичною галуззю загалом.

Палкі обіцянки реформ кожним новим міністром та кожним новим складом уряду "згасали" в міру занурення в привабливі прибуткові схеми, які тим більш прибуткові, чим більше українців втрачає можливості забезпечити собі та своїм родинам доступ до лікування.

Та основний акцент політичними промовцями робиться на політичних зисках, які можуть бути здобуті внаслідок запровадження надзвичайного стану, основним обмеженням політичних прав громадян під час якого є відміна будь-яких виборів.

Однак ухвалена РНБОУ рекомендація для президента (навіть в разі належної підтримки її простою більшістю у Верховній Раді) може і не реалізуватися суто з формальних підстав.

Річ у тому, що пропозиція щодо введення надзвичайного стану саме у такому випадку, який за статтею 4 закону про НС можна класифікувати як такий, що має місце зараз – "виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (… застосування засобів ураження, пандемій …, тощо), які створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення", – має вноситися урядом.

Тому не виключено, що процедура запровадження НС може бути оскаржена юристами БЮТ в разі, якщо це буде розцінено як політично доцільне рішення.

Адже Юлії Тимошенко не вигідне перенесення виборів, тому що зараз її друге місце за різними зондуваннями електоральних настроїв компенсується максимумом різноманітних ресурсів, якими вона може розпоряджатися як прем’єр-міністр і впливом, який вона може задіяти для перемоги на виборах.

Натомість рейтинг її основного конкурента Віктора Януковича сам по собі ще не гарантує йому перемоги.

Тим часом упродовж зміщення виборчого періоду її позиції можуть значно послабшати, перш за все, через зростання складнощів економічного характеру, чим неодмінно скористаються політичні суперники.

Якщо ж центр ухвалення рішень переноситься в РНБОУ, то для "чистоти" процедури підготовки і видання указу президента, на основі рішення Ради, ймовірно, знадобиться інакше обґрунтування, аніж пандемія вірусу грипу.

Скажімо – "необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади". У зв’язку із поширенням вірусу грипу.

Втім, викликають запитання терміни дії можливого режиму, якщо виходити в їх оцінці із того, що завданням режиму НС є сприяння політичним мотиваціям із перенесення виборів президента.

Навіть якщо обраховувати запровадження НС із 16 січня, то очікуваний максимум тривалості режиму, на дію якого закон відводить 30 діб (в особливих випадках в окремих регіонах – 60) з можливим подовженням ще на 30 діб, припадає на 17 березня (максимум – на 16 квітня).

Враховуючи непросту розстановку сил у парламенті (а комуністи знову вийшли на торги), не можна виключити, що за цей час уряд буде відправлено у відставку і що коаліція не витримає напруження неформальних впливів.

Натомість інакші політичні контури коаліції, аніж чинної, не вимальовуються. Адже проголошена спікером парламенту готовність зафіксувати створення нової коаліції на основі наявності 226 підписів, незалежно від наявності рішення фракцій з цього приводу, не витримає ані слова критики.

Отже, може виникнути політична і правова колізія: за наявності реальних підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради для цього не буде можливості – адже це не може бути зроблено в останні шість місяців повноважень президента країни.

Крім того, закон про правовий режим надзвичайного стану приписує збереження повноважень усіх органів державної влади.

Як розгортатимуться події далі – напевно на це запитання сьогодні немає адекватної відповіді в центрах впливу. Головне – втягнутися у бій?

До того ж, що означає режим НС для проведення виборів до місцевих рад і виборів сільських, селищних і міських голів (крім тих, що обрані на позачергових виборах після 26 березня 2006 року, у тому числі київського міського голови), яким, відповідно до рішення парламенту, належить відбутися 30 травня?

Він означає, що на ризик наражається вірогідність змін у порядку формування складу місцевих рад – обласних, районних і міських – адже в умовах НС не дозволяється не тільки зміна Конституції, але й зміна виборчих законів, що було правомірно передбачено законодавцем як правова умова дотримання законності під час дії НС.

Однак напередодні проведення виборів до місцевих рад така норма отримує нові наслідки. Для багатьох громадян, які очікували, що нові вибори до місцевих рад відбудуться або за преференційним голосуванням з висуненням кандидатів від партій, або в одномандатних округах за принципом відносної більшості, вона означає консервацію виборчих процедур.

Це означає, що кожен правовірний кандидат у депутати зможе присягатися, що він – за підзвітну владу, хоча, як і до того, процедури легітимації влади міститимуть в собі засади, мало сумісні з принципами прозорості, натомість дуже сумісні із затаврованими корупційними механізмами в інтересах партгруп.

Як результат – відносини депутатського корпусу з громадами будуть обертатися на тих же паралельних орбітах, що й нині.

Аналогічне зауваження стосується і підготовки до парламентських виборів.

Невідомо, чи буде вірус грипу приборканий режимом надзвичайного стану, але якщо в ініціюванні цього режиму існує хоч крапля боротьби за владу, або вона з’явиться внаслідок чи у ході його запровадження, то політичні ризики, пов’язані з непередбачуваністю політичного процесу і дестабілізацією діяльності інститутів влади, зростають у рази.

Виключення авторитарних наслідків із запровадження режиму надзвичайної ситуації можливе лише в тому випадку, якщо всі органи влади будуть працювати в режимі надзвичайного дотримання законності в інтересах суспільства.

 

Світлана Конончук, керівник політичних програм УНЦПД, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді