Українські реформи чи деформи?

Середа, 20 липня 2011, 10:21

Ось уже 20 років у нашій країні ми тільки й чуємо про "реформи", "потребу реформ", "нереформованість". Останнім часом політичний клас, політичні коментатори, блогери, інтелектуали, псевдо-інтелектуали, основні мас-медіа постійно ведуть мову про "велику потребу в "непопулярних реформах", і про те, що саме вони врятують країну.

Нещодавні зміни до пенсійного законодавства теж називають "реформами" – як їх противники, так і прихильники.

Але чи справді прийняті зміни до чинного законодавства, які руйнують хоч і недосконалу, але діючу солідарну пенсійну систему країни можна назвати солодким словом "реформа"?

А чи не буде краще для нас самих, якщо для подібних деструктивних проектів влади, які ще нас можуть очікувати попереду – трудового, житлового кодексів, зміни до системи охорони здоров'я тощо – використовувати іншій термін, який би краще відображав справжні наміри таких прожектів?

Адже, мова, слова, які ми використовуємо – це не самі по собі слова та їхні сенси, а частина світу. Навіть більше – вони структурують світ навколо нас, визначають нашу картину світу, дозволяють нам бачити світ, розуміти його. Зрештою, впливають на нашу поведінку, тим більше в політиці.

Тому реальні зміни в країни почнуться тоді, коли ми почнемо називати речі своїми іменами.

Зі звільнення від фальшивих і пропагандистських уявлень. Зі зміни лексики, термінів, які б дозволили нам краще розуміти сучасні політичні процеси. За деякою іронією, навіть слово "термін" походить від латинського слова "термінус", яке означає кордони, межі.

Саме це є початком звільнення від фальшивої картини світу, що її нав'язано нам – а з нею й початком нового типу політичної діяльності, яка змінить країну.

Тож, подивимось зблизька, який зміст несе слово реформа?

За Вікісловником – це зміни, які ведуть до покращення вже існуючої форми/ існуючих умов, від гіршого до кращого, відновлення попереднього хорошого стану. У політології цим словом описують якісні зміни на краще в різних сферах суспільного та політичного життя, покращення, підвищення стандартів життя.

Тобто, як бачимо, реформи – це завжди зміни на краще, на вищі стандарти життя.

Тож хіба в такому разі можуть бути "не популярні реформи"?

Тим паче, що слово "непопулярні" має своїм родовим поняттям латинське слово "популус" – народ. То як може за своєю суттю не народні – антинародні? – зміни називати "реформами"?

Як пониження існуючих соціальних, освітніх, медичних, управлінських стандартів взагалі можна називати реформами?

Абсолютно ясно, що це примітивна маніпуляція й підміна понять. Зовсім як у відомій оруелівській формулі "Війна – це мир".

До тих системних змін, які знижують і без того невисокі стандарти життя в нашій країні, руйнують слабкий середній клас, збільшують розрив між незначною заможною верхівкою, та рештою громадян, які втілює нинішній політичний клас, набагато більше пасує термін "деформа".

Він означає знищення, руйнування, пониження соціальних стандартів, навмисне згортання механізмів соціального забезпечення, навіть виживання, та нормального відтворення суспільства на вигоду тим хто здійснює такі дії.

Саме цим терміном французькі студенти та професори називали антисоціальні зміни в освітній системі від Саркозі в 2000-х роках.

І саме цим терміном нам слід надалі позначати відповідну діяльність урядових деформаторів.

І, лише назвавши речі своїми іменами, можна починати чесні дискусії про реформи, яких справді потребує Україна. Реформ, які за визначенням, будуть покращувати наше з вами життя.

Але, як підказує нам відома традиція, спочатку має бути Слово...

Олексій Якубін, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм аналітичного центру "Універсітас", спеціально для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді