Нова "справа Тимошенко": макарони "по-донецьки" на вуха європейців

Вівторок, 5 листопада 2013, 15:53

Україна за крок до того, щоб здійснити черговий геополітичний розворот.

Останні місяці, після початку Росією торгової війни проти України, Віктор Янукович міг із чистого аркушу переписати історію стосунків із Заходом. Україна як жертва російських імперіалістів отримала шанс на новий "медовий місяць" із Брюсселем.

Євросоюз був готовий укласти Угоду про асоціацію, закривши очі на відсутність прогресу в будь-яких значимих сферах життя. Єдиною перешкодою було оголошено справу Тимошенко, в захисті якої Захід зайшов так далеко, що вже не міг відмовитися від своєї вимоги звільнення колишнього прем'єр-міністра.

Але лише два роки тому Віктор Янукович майстерно пошив європейців у дурні. Він протягом багатьох годин обговорював з ними декриміналізацію статті, за якою Тимошенко було притягнуто до суду, а потім Партія регіонів просто взяла і випадково не підтримала це рішення.

Цього вересня у Ялті знову панували оптимістичні настрої. Здавалося, що два десятки візитів місії Кокса-Квасьнєвського на Банкову, а також спочатку до Качанівської колонії, а потім - лікарні "Укрзалізниці", стали давати результати. І сторони начебто вийшли на фінішну пряму в розв'язанні казусу Тимошенко – шляхом направлення її на лікування до Німеччини.

І знову європейці були раді обманюватися, вірячи – ні, вже не в добрі наміри, а просто в прагматичний інтерес Януковича. Вони сподівалися, що перед загрозою поглинання Росією він вирішить убезпечити своє політичне майбутнє та нажиті непосильною працею капітали в обіймах Європи. А тому піде на сценарій Кокса і Квасьнєвського, які прямо заявили про підтримку законопроекту позафракційного депутата, юриста Костянтина Жеваго Анжеліки Лабунської.

Лабунська, яка мешкає через паркан від Межигір'я Януковича, підклала сусіду міну уповільненої дії, адже фактично дозволяла Тимошенко вийти на волю після завершення лікування у "Шаріте" та повернутися в політику.

Але тепер, схоже, вагання Януковича завершилися. Він вирішив, що звільнення Тимошенко – надто висока ціна для євроінтеграції 46-мільйонної нації, яка найняла його на роботу президента.

Тому в хід пішла піар-кампанія, яка має переконати хоча би частину населення в тому, що зрив асоціації – це провина опозиції та європейців, але аж ніяк не Януковича. Який був готовий на все, але тільки не жертвувати фінансовими інтересами простих українців, в ім'я яких він хотів повернути "вкрадені" Тимошенко і Лазаренком гроші з-за кордону. А про те, що сьогоднішні чиновники Януковича в день "заробляють" стільки ж, скільки Лазаренко за рік, по телевізору не розкажуть.

Тож Янукович пішов у атаку в понеділок – напередодні розгляду законопроектів у Верховній Раді.

Спочатку газета "Сегодня", яка з доброї волі власника Ріната Ахметова перетворилася на рупор Партії регіонів, видала текст про початок переслідування Тимошенко в Америці та Швейцарії. Номер, надрукований у неділю для продажу в понеділок, містив заголовок, що мав видати турботу про простих громадян: "Украинский бюджет хотят пополнить деньгами Лазаренко и Тимошенко".

"Власть придумала новый, нетрадиционный способ наполнения бюджета. Как сообщил "Сегодня" источник в Кабмине, правительство начало процедуру возвращения в Украину денег, которые, по его мнению, "незаконно отобрали у народа Украины" Павел Лазаренко и Юлия Тимошенко. Если нашей власти это удастся, бюджет пополнится на сумму 4,1 миллиарда гривен.

Львиную долю этой суммы составляют $477 миллионов, которые были заморожены на счетах Павла Лазаренко в 2006-м, когда он был осужден американским судом. Тогда экс-премьера осудили на 9 лет за финансовые махинации и оштрафовали на $10 миллионов, а судьба $477 миллионов осталась неясной".

Хоча в основі публікації лежав цілеспрямований витік з Банкової, автор "Сегодня" виявився нездатний перевірити хоча б доступну у відкритих джерелах інформацію. В двох абзацах газета найбагатшого українця допустила п'ять (!) фактологічних помилок.

По-перше, на рахунках Лазаренка було заморожено не 477 мільйонів, а близько 250 мільйонів.

По-друге, це сталося не в 2006 році, а 14 травня 2004-го.

По-третє, засудили Лазаренка не за "фінансові махінації", а за "змову з метою відмивання коштів, які є доходом від вимагання", та "власне відмивання коштів".

По-четверте, оштрафували Лазаренка не на 10 мільйонів, а на 9 мільйонів.

По-п'яте, предметом повернення в Україну може бути аж ніяк не 9 чи 10 мільйонний штраф, а гроші, які за підсумками кримінального процесу були приписані до конфіскації на користь уряду США – це 22 мільйони 851 тисяча доларів. Бо саме стільки, після розгляду всіх апеляцій, становить сума грошей, відмитих Лазаренком у США. 477 мільйонів ніколи не фігурували ні в кримінальному обвинуваченні Лазаренку з боку уряду Америки, ні тим більше у вироку присяжних.

У понеділок вдень інформаційну хвилю підтримала британська юридична фірма Lawrence Graham. Щоправда, наведені нею цифри вже більше наближалися до реальних. Компанія повідомила, що її найняло на роботу Міністерство доходів і зборів України, на чолі якого стоїть "сімейний" вихованець "донецької школи менеджменту" Олександр Клименко.

Законтрактована ним фірма "розпочала юридичний процес у США та в Швейцарії для захисту інтересів держави Україна по відношенню до більше ніж 200 мільйонів доларів, які, як вважають, були незаконно привласнені особами, включаючи двох колишніх українських прем'єр-міністрів Юлію Тимошенко і Павла Лазаренка".

Завершив же інформаційну картину дня політтехнолог адміністрації президента Кость Бондаренко, який повідомив, що саміт у Вільнюсі Тимошенко зустріне в ув'язненні. 

"Початок самого процесу повернення грошей Лазаренка і Тимошенко в даних умовах змусять опозицію перебудовувати лінію поведінки. Цілком можливо, що завтра опозиція буде згодна на будь-який варіант компромісу, але буде пізно, бо запущений механізм переносить справи Тимошенко з внутрішньоукраїнського рівня на рівень міжнародної юрисдикції, - заявив Бондаренко. - Звинувачення у відмиванні коштів за кордоном – настільки серйозне, що може змусити і західних політиків на деякий час винести проблему Тимошенко за дужки переговорного процесу".


Незрозуміло, чого більше в цьому твердженні Бондаренка – невігластва чи цілеспрямованої дезінформації. Його твердження нагадують неприхований шантаж, замішаний на блефові. Адже погрози Бондаренка, якщо перенести їх на грунт реальних процесів за кордоном, для свого втілення потребуватимуть років, якщо не десятиліть.

Отже, реалії такі...

ПРОЦЕС У ЖЕНЕВІ ТА КАЛІФОРНІЇ

Павло Лазаренко справді був засуджений у Швейцарії та США за відмивання коштів. У Швейцарії – 10 мільйонів 700 тисяч франків, у Америці - 22 мільйонів 851 тисячі доларів. І все.

Це ті гроші Лазаренка, походження яких визнано злочинним в 2000 та 2004 роках відповідно. Про жодні 200 мільйонів не йдеться в жодному вироку суду. При чому в Америці потерпілою стороною в справі Лазаренка виявилася не держава Україна та її громадяни, а нині натуралізований американець Петро Кириченко, який був названий жертвою вимагання з боку Лазаренка.

Власне, і конфіскація каліфорнійського палацу Лазаренка відбулася на виконання рішення про визнання його винним у відмиванні 22 мільйонів доларів у США. 

Оскільки переказ екс-прем'єром 6 мільйонів 745 тисяч доларів з рахунку фіктивної компанії Dugsbery з метою придбання будинку вважалося однією з транзакцій відмивання коштів.

Водночас США ніколи не відкривала справу проти Юлії Тимошенко. Як зазначив у розмові з автором цих рядків агент ФБР, що займався розслідуванням справи Лазаренка, "Тимошенко не порушувала американські закони".

Насправді, єдиний раз, коли Тимошенко порушила американський закон, це коли в 2003 році відмовилася свідчити у справі Лазаренка та протягом трьох років боялася в'їхати до США, оскільки була би затримана для примусового відібрання свідчень.

Але це питання було вирішено ще у 2006 році, коли до України прибули американські прокурори, і Тимошенко була допитана на території посольства США у Києві – що дало їй можливість навесні 2007 вперше за багато років перетнути американський кордон.

На початку 2004 року американська прокуратура спробувала залучити Тимошенко в якості "співучасника змови" Лазаренка. Це не призвело би до засудження Тимошенко в Америці, але дозволило би використовувати будь-які публічні та непублічні твердження з посиланням на неї для звинувачення Лазаренка. Однак у березні 2004 року суддя Дженкінс відкинув це клопотання прокуратури США.

Більше того, в травні 2004 року, за місяць до вироку присяжних у справі Лазаренка, суддя вилучив з обвинувачення транзакції від Тимошенко до Лазаренка, які уряд США намагався інкримінувати йому як "шахрайство з грошовими переказами". Суддя вказав на те, що прокуратура США не встановила матеріальну шкоду української держави чи її громадян від цих переказів Тимошенко в інтересах Лазаренка

Так само ніколи Тимошенко не переказувала гроші на рахунки Лазаренка у Швейцарії. Ось схема сплати Тимошенко грошей Лазаренку, підготовлена американським слідством.

Тут видно, що фірма Тимошенко Somolli Enterprises, яку вона оформила на фіктивних власників, завжди платила Лазаренку через транзитні рахунки - це або рахунок Orphin в банку American Bank in Poland (Польща), або рахунок Orphin в Credit Suisse (Швейцарія), або рахунок Wilnorth в Banque SCS (Швейцарія), або рахунок Orphin в Eurofed Bank (Антигуа).

 

Тобто, усі рахунки Лазаренка у Швейцарії поповнювалися транзитом через компанії Петра Кириченка. Тому вони і були вдвох засуджені за відмивання коштів.

Парадокс у тому, що закидати Тимошенко виплату "відкатів" Лазаренку можна лише в політичному та загально-людському контексті – оскільки існують аргументи на користь цього, зібрані слідчими. Але юридично, в рамках винесених у Швейцарії та Америці вироків, Тимошенко не згадується як особа, що корумпувала Лазаренка. І нинішні спроби української влади довести це означатиме ініціювання кримінального процесу з самого початку, що забере десятки місяців.

Загалом слідство над Лазаренком у Швейцарії тривало два-два з половиною роки, в Америці від пред'явлення обвинувачення Лазаренку до вироку присяжних спливло чотири роки. При чому в обох випадках кримінальні справи були порушені офіційними органами цих країн, тоді як зараз Україна найняла юридичну компанію лише для ініціювання "юридичних процесів".

Як прогнозує Бондаренко, Тимошенко буде "звинувачено у відмиванні коштів" - що означає, що має відбутися не цивільний, а кримінальний процес. Скільки він триватиме, якщо все-таки розпочнеться, – можна лише здогадуватися, виходячи з досвіду попередніх кримінальних процесів у Швейцарії та США. Цілком можливо, що на момент ухвалення будь-якого рішення в Україні буде вже інший президент, який анулює контракти Клименка з фірмою Lawrence Graham.

Але головне – засудження Тимошенко у відмиванні коштів потребує фізичної присутності Тимошенко у Швейцарії або США. Навіть якщо справи будуть відкриті слідчими органами цих країн, а Тимошенко просто не перетинатиме кордон – то казка про повернення грошей Українцям так і залишиться локшиною на вухах виборців.

ПРОЦЕС У ВАШИНГТОНІ

Далі. Окрім сум, що фігурують у вироках Лазаренку - 10 мільйонів франків і 22 мільйонів доларів, злочинне походження яких доведено судом, американська юстиція арештувала на рахунках за кордоном 250 мільйонів доларів грошей Лазаренка, незаконність яких поки не доведена.

 

Гроші переважно ідентифіковані на острові Антигуа (85,5 мільйонів доларів) та острові Гернсі (143 мільйони доларів). 

Свою приналежність до цих активів під присягою в США визнали сам Павло Лазаренко (щодо Антигуа) та його син Олександр Лазаренко (щодо Гернсі).

Цей цивільний процес розпочався у американській столиці в 2004 році. Справі присвоєно номер 1:04-cv-00798-PFL, вона триває вже десятий (!) рік, і кінця-краю не видно. Але і тут офіційно Україна не має жодного стосунку до даного процесу.

Свого часу уряд на чолі з Тимошенко "забув" вчасно подати претензію на ці гроші. Можна критикувати її за бажання "прикрити хвости", але факт залишається фактом – Україна не вважається потерпілою у справі.

Анонс фірми Lawrence Graham про бажання повернути кошти Лазаренка з Америки вийшов у понеділок зранку – і він спричинив вибух в інформаційному просторі.

Але, коли піар-дим розвіявся, стало видно фактичний бік справи. А він такий, що на сайті американської судової адміністрації відсутні будь-які звернення про повернення коштів Лазаренка – як від уряду України, так і від фірми Lawrence Graham. Останнє клопотання, подане у вашингтонській справі про 250 мільйонів, датоване 17 серпня минулого року і стосується інших, зовсім другорядних питань.

 

Коли буде винесено вирок щодо цих 250 мільйонів, сказати не може ніхто. Дружина Лазаренка прогнозує ще 10 років слухань. І в разі задоволення позову гроші конфіскує уряд США.

Швидкого результату в судових процесах за кордоном домогтися неможливо. Судді у Швейцарії або США – це не Родіон Кирєєв. Тому гучний анонс відомства Клименка не має жодного іншого пояснення, окрім як піар-галас перед самітом у Вільнюсі. За яким стоїть вигадування псевдо-юридичних аргументів для відмови Партії регіонів голосувати законопроект Лабунської, підтриманий Коксом і Квасьнєвським.

З таким же успіхом партія "Батьківщина" могла анонсувати про укладення контракту з юридичною компанією, яка б шукала гроші Клименка, що дозволили молодому донецькому чиновнику на посаді глави податкової стати власником приватного літака, колекції спортивних автомобілів та розкішного палацу від італійських дизайнірів "Пінінфаріна".

І хто знає, колись таке оголошення справді може з'явитися – але після зміни влади і від Генпрокуратури, в порядку міждержавної правової допомоги.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді