Свідчення Парубія на суді: Ми усвідомлювали, що збройна агресія може розпочатися з усіх напрямків

7859 переглядів
Четвер, 25 січня 2018, 12:48

У середу, 24 січня, на допит до суду у справі про державну зраду екс-президента Віктора Януковича викликали спікера ВР Андрія Парубія, колишнього радника постійного представництва України в ООН Дмитра Кушнерука та екс-прем’єра Криму Анатолія Могильова.

Андрій Парубій давав свідчення про події на Майдані, чи була зброя в мітингувальників, і чи боялася влада повернення Януковича.

Дмитра Кушнерука питали про звернення Януковича щодо використання військ РФ проти України. Раніше про це вже в суді розповідав тодішній постпред України в ООН Юрій Сергеєв.

Останнім свідчення давав Анатолій Могильов. Він розповів про захоплення адміністративних будівель та про зустріч з Януковичем перед його втечею до Росії.

"Українська правда" пропонує найцікавіше з допиту свідків 24 січня.

АНДРІЙ ПАРУБІЙ

Під час Революції Гідності був депутатом ВР, керував "Самообороною Майдану". 27 лютого призначений секретарем РНБО.

 

Про Харківські угоди і маріонетку Януковича

На моє переконання, від початку обрання президентом Янукович перебував під впливом політичного керівництва РФ, яке почало проявлятися відразу з 2010 року.

Зокрема, ініційоване рішення про згортання вступу в НАТО було явним впливом політичного керівництва РФ, яке робило все можливе, щоб Україна згорнула свій курс на Європу та Захід.

На моє переконання, ініційовані ним Харківські угоди, внесені в парламент, були практично початком, підготовкою агресії проти України. Харківські угоди дозволяли ввести російські війська на територію України.

Це факт, що Харківськими угодами, ініційованими Януковичем, на територію України було введено додаткові російські підрозділи, які потім і стали основою для збройної агресії проти України.

Розпочалася підготовка до збройної агресії проти України. Я це вважаю одним із важливих елементів підготовки до агресії. Вважаю, що Харківські угоди є одним з фактів, які демонструють вплив РФ на обвинуваченого Януковича.

Той факт, що більшість, контрольована Януковичем, робила все можливе, щоб ухвалити це рішення синхронно з Російською Думою, є найкращим тому підтвердженням.

Зустріч Путіна та Януковича в Сочі восени 2013 року стала ключовим моментом для згортання євроінтеграції в Україні, що, зрештою, і призвело, і спонукало до початку Майдану, який розпочався в Україні 21 листопада.

Тиск на нього здійснювався від самого початку його президентства. І, очевидно, цей тиск мав різні прояви – як політичний, так і фінансовий. Такого рівня міжнародна корупція – ми пригадуємо, що було обіцяно кредит Україні у випадку згортання євроінтеграції.

На моє переконання, він був маріонетною особою в руках Путіна і політичного керівництва РФ.

Про усунення Януковича

Починаючи з 19 лютого 2014 року розпочався збір і вивіз цінностей з резиденції "Межигір'я". А 21 лютого президент, навіть не проінформувавши своїх політичних соратників, покинув Київ і вилетів з країни.

Я не намагався вийти з ним на контакт. Зрештою, я не бачив у тому жодного сенсу і жодних підстав.

Про Крим

Мені відомо, що в АР Крим були і діяли проросійські сили, які ще під час проведення Майдану заявляли і проголошували про можливість звернення до РФ щодо ліквідації автономії і приєднання Криму до Росії.

Також мені відомо, що ті політичні сили, серед яких, як потім підтвердилося, було вже багато чинних працівників спецслужб РФ, вчиняли дії для захоплення органів державної влади України в АР Крим. Зокрема, найбільш яскравим і демонстративним було захоплення Верховної Ради Криму та уряду Криму (в ніч на 27 лютого).

Ці дії, які відбувалися російським спецназом, російськими військовими, як потім визнало і саме керівництво РФ, вони і розпочалися 20 лютого. Це зафіксовано тим фактом, що РФ дала військовим, які брали участь у цих діях, спеціальну відзнаку "За повернення Криму".

Частини російських військ, підрозділи десантних штурмових військ Росії, сили спеціального призначення з 20 лютого почали здійснювати захоплення українських державних будівель, блокування українських військових частин.

Наголошую: за інформацією, якою я володію, участь у збройній агресії брали війська РФ – і ті, які дислокувалися в Криму, і ті, які було перекинуто для проведення цієї спецоперації безпосередньо з РФ.

Жоден орган української влади не давав дозволу на переміщення збройних сил РФ на території України. Як достеменно відомо, їх передислокували на територію України незаконно, і незаконно вони розпочали збройну агресію проти України.

Про можливість нападу РФ

Я став секретарем РНБО 27 лютого 2014 року. На оперативних нарадах ми чули доповіді від військових про невтішний стан української армії. У тих умовах ми стали свідками, коли збройні підрозділи, спецназ РФ (на той час РФ ще не визнавала, що це їхні війська) починають захоплювати державні установи і блокувати українські військові частини.

Головним каталізатором стало рішення Держдуми Росії про дозвіл введення російських військ на територію України. Щоб правильно розуміти атмосферу того періоду, ми повинні усвідомлювати, що російські війська перебувають, фактично, на всіх кордонах з Україною. Також ми передбачали можливість атаки на Україну зі сторони Білорусі.

Ми усвідомлювали, що збройна агресія може розпочатися з усіх напрямків. Чернігівський напрямок вважався найбільш небезпечним, оскільки в найбільш короткий проміжок часу військові підрозділи могли перейти від північного кордону до столиці України – Києва.

У такій атмосфері і за таких умов ми збирали РНБО. Розуміючи, що, зважаючи на надзвичайно складний стан системи правоохоронних органів і збройних сил України, ми повинні бути готовими до будь-яких сценаріїв агресії, і розглядали як найбільш критичний – коли агресія може розпочатися з різних напрямків на Україну, власне, агресія РФ.

Тому ключовими завданнями, які стояли перед нами, було приведення Збройних сил України в стан повної бойової готовності, проголошення військових навчань для злагодження військових підрозділів для доукомплектування військових підрозділів, а також часткова мобілізація, яка могла б нам дозволити доукомплектувати існуючі частини і привести їх у бойову готовність.

Про погрози від Жириновського

Я мав одну розмову з Володимиром Жириновським, який подзвонив до мого кабінету. Під час цієї розмови від нього лунали погрози. У тому числі, погрози введення військ на материкову частину України, якщо Україна буде проводити активні дії з захисту свого суверенітету і територіальної цілісності.

Це був набір погроз, які навіть важко передати для суду, бо вони були дуже емоційні та хаотичні. Але ключовим аспектом було персональне звинувачення, що якщо Україна буде організовувати захист своєї держави, то персонально проти мене буде відкрито кримінальні справи і вчинено дії, що будуть загрожувати моєму життю.

Але я точно не можу пригадати, коли саме була ця розмова.

Про звернення Януковича до Путіна про введення військ

Мені відомо, що на засіданні Ради безпеки ООН 3 березня, якщо не помиляюся, було зачитано лист представником Росії до президента Путіна з проханням ввести російські війська на територію України.

Якщо до того часу російські підрозділи маскувалися, намагалися не самоідентифікуватися як Збройні сили РФ, то цей лист Януковича надав легітимності діям російських військ. Після того вже багато з них неприховано говорили, що вони – представники військ з РФ.

Цей лист Януковича до Путіна з проханням ввести війська проти громадян власної держави дав легітимність діям російських окупантів на території України.

Про Майдан і мисливську зброю

До мене така інформація надходила, але я такого безпосередньо не бачив (в інтерв'ю "Громадському" 20 лютого 2016 року Парубій говорив, що на Майдані були люди з мисливською зброєю з 19 лютого 2014-го – УП).

Як комендант Майдану, як керівник "Самооборони" я неодноразово публічно звертався про неприпустимість зброї на Майдані. Це була моя публічна позиція.

Самої зброї я ніколи не бачив. Я тільки чув від одного з сотників, який сказав, що хтось із родичів загиблих приїхав з мисливською зброєю.

Це єдина інформація, на яку я можу спиратися, що такий факт міг мати місце, який я не можу підтвердити особисто, про який я лише чув від когось із сотників "Самооборони".

Про диверсантів-снайперів під час подій на Майдані

Однієї ночі до мене прийшов чоловік, який представився, що він з бійців диверсійної групи. Він сказав, що в них є завдання для дестабілізації ситуації в Києві, у тому числі серед них є снайпери.

Я багато чув про наявність російських снайперів, третьої сили. Коли я говорю "третя сила", я маю на увазі російську силу. У мене була думка, що розстріл почали представники спецслужб РФ.

(Адвокати як приклад наявності зрої на Майдані демонструють фото біля готелю "Дніпро" від 1 квітня 2014 року. Тоді "Правий сектор" за сприяння Парубія погодився залишити готель і переїхати на базу СБУ. Захист Януковича стверджує, що ПС виходив з кейсами, у яких була зброя – УП).

Ці фотографії – один з пропагандистських російських фейків, які вражають своєю безглуздістю. Готель "Дніпро" перебував під повним контролем спецслужб, Януковича, і доступу до нього я, "Самооборона Майдану" чи учасники Майдану не мали.

Більш того, це очевидний факт, подивіться на дату на тих фотографіях – 1 квітня о 9 годині. Ті події відбулися вже в кінці березня, коли справді певні підрозділи "Правого сектору" перебували в готелі "Дніпро".

На той період, коли українські Збройні сили часто були нездатні до опору, одним з моїх завдань як керівника "Самооборони Майдану" була організація добровольців для участі в захисті країни.

У цьому випадку на фотографіях ми бачимо бійців "Правого сектору", які перебували в готелі "Дніпро". Що відбулося в той день? У той день я проводив переговори з головою МВС Аваковим, з головою СБУ Наливайченком про те, щоб дати можливість добровольцям "Правого сектору" долучитися до формальних збройних формувань. Оскільки "Правий сектор" вирішив, що вони не підуть в Національну гвардію, як вони говорили, бо це є орган МВС.

Вони згодилися пройти підготовку на базі СБУ. На тих переговорах перебував нині чинний депутат ВР Борислав Береза. Під час переговорів я переконав, що треба долучатися до формальних військових підрозділів.

Частина говорила, що треба йти на фронт і захищати країну, бо армія не може. Я переконував, що це треба здійснювати через існуючі силові структури.

У ту ніч ми узгодили, що керівник СБУ надає свою базу СБУ для їхньої підготовки для того, щоб вони долучилися до підрозділів СБУ. Для захисту, за узгодженням з керівником СБУ, МВС, того ранку 3-4 автобуси під'їхали до готелю "Дніпро".

Для нас було важливо, щоб ми демілітаризували центр Києва. Усі учасники підрозділів "Правого сектору" зайшли в ці автобуси під наглядом міліції, СБУ і під моїм наглядом. Я ніч провів з ними. Після цього вони поїхали на навчальну базу СБУ. Це відбулося за місяць після всіх подій на Майдані.

Я кажу, що зброї не було. У готелі "Дніпро" я не бачив зброї.

Про 18 лютого 2014 року

З 10 ранку ми проводили мирну акцію, яка була в урядовому кварталі. О 10 годині я перебував у Маріїнському парку. Об 11 годині не в Маріїнському парку, а зі сторони Шовковичної ми почули вибухи гранат, побачили дим. На той час уже дуже характерний дим, сльозогінний, який застосовувався правоохоронними органами.

Атака було здійснено правоохоронними органами по лінії Шовковичної і, як ми називали їх, "тітушками" в Маріїнському парку. Під час цієї атаки я в черговий раз отримав і поранення, і отруєння газом. Як потім виявилося, напередодні РФ завезла нові зразки гранат і гранат зі сльозогінним газом. Гостре отруєння отримали близько 300 бійців "Самооборони Майдану".

Наказу щодо атаки "Самообороні Майдану" не було. Був єдиний наказ – тримати стрій і не дати прорватися. Тому що під час цього бою "тітушки" почали застосовувати вогнепальну зброю. Більше того, після атаки "Беркуту" і "тітушок" були спроби оточити частини "Самооборони Майдану" в Маріїнському парку.

Нам довелося докласти величезних зусиль для того, щоб ми змогли вирватися з цього оточення, повернутися на Майдан. Але атаку на учасників Майдану розпочали одночасно і правоохоронні органи, і "тітушки", які вперше почали відверто використовувати вогнепальну зброю.

Про 20 лютого 2014 року

У ніч з 19 на 20 лютого ми переобладнували саму комендатуру Майдану, оскільки було захоплено будинок профспілок. Усю ніч я провів на Хрещатику. Потрібна була медична допомога, бо була величезна кількість поранених.

Зранку до мене передзвонив міністр закордонних справ Польщі і попросив про зустріч. Я попередив його про те, що перебування на Майдані небезпечно, і що краще зустрітися біля Михайлівського собору. Туди я виїхав близько 7 години. Там я провів зустріч близько півгодини.

Близько 8 години я повернувся на Майдан. Після цього я почув перші постріли. Було важко ідентифікувати точно, звідки вони можуть виходити. Складалося враження, що це напрямок готелю "Україна", але було важко ідентифікувати місце.

Так розпочалося вбивство хлопців на Майдані 20 лютого.

(Захист наводить нібито матеріали справи з провадження по Майдану, яке розглядають у Печерському суді, що на Майдані почали стріляти приблизно о 5 ранку з будівлі Консерваторії, яка була під контролем безпосередньо Андрія Парубія як керівника "Самооборони Майдану".

Тому захист питає, хто надав наказ представникам "Самооборони" розстрілювати представників правоохоронних органів, починаючи з 5 ранку 20 лютого УП).

Мені нічого не відомо про будь-які постріли о 5 ранку. Перші постріли я як свідок побачив зранку близько 8 години. Ці постріли йшли з напрямку готелю "Україна".

Підрозділу "Самооборони Майдану" в Консерваторії не було. Консерваторія використовувалася як місце для ночівлі, а не як місце дислокації "Самооборони". Якщо не помиляюся, то в цьому приміщенні ночували активісти політичної партії "УДАР".

Але справді, близько 8:30, коли я не міг встановити, звідки йдуть постріли, до мене передзвонив Андрій Шевченко і сказав: "Андрій, мені багато хто говорить, що постріли йдуть з Консерваторії".

Для того, щоб перепровірити цю інформацію, біля мене був сотник 18-ї сотні, він займався безпекою в периметрі. Я дав йому доручення, щоб він з підрозділом пройшов по території і перепровірив.

Вони з власним підрозділом пройшли всі поверхи і повідомили, що жодних слідів і жодних людей, які б мали вогнепальну зброю, вони не виявили. Жодної інформації про стрільбу з Консерваторії в мене не було.

Про СБУ і готель "Україна"

Готель "Україна" перебував під повним контролем силовиків та підрозділів МВС. Коли 21 лютого силовики відступили, зі мною через Сергія Пашинського зв'язався спецпідрозділ СБУ з проханням, що вони хотіли б провірити готель "Україна" на предмет наявності снайперів.

Я самостійно вийшов на першу барикаду на Інститутській, особисто зустрів за барикадою бійців спецпідрозділу СБУ і провів їх через усі блокпости "Самооборони Майдану", щоб їм не загрожувала будь-яка небезпека.

Особисто завів їх у готель "Україна" і дав двох довірених людей для супроводу, щоб не було ніяких непорозумінь і сутичок.

Вони повернулися і не дали однозначної інформації. Вони сказали, що вони зібрали певні дані.

А 20 лютого в мене не було жодних контактів і жодних розмов з представниками СБУ. І 20 лютого "Самооборона" не контролювала цей готель.

(Репліка представника захисту, що на першому поверсі готелю "Україна" розташовувався госпіталь – УП)

Готель "Україна" перебував повністю під контролем правоохоронних органів.

Чому голосував за самоусунення Януковича

У той період ВР підтримала низку важливих рішень, і коли ці рішення потребували підписання Януковича, його не виявилося на робочому місці. Він зник у невідомому на той час напрямку.

І зважаючи на те, що в той день, як зазначено в українському законодавстві, почалася збройна агресія проти України, що була необхідність для організації влади, що Янукович перестав виконувати обов’язки президента, ми на засіданні ВР обрали головою парламенту Олександра Турчинова, який одночасно став в.о. президента України, для здійснення заходів із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

На мою думку, Янукович самоусунувся 21 лютого, коли залишив свій пост і виїхав з Києва, а за ним з "Межигір’я" вивозили його речі вантажівками.

(Захист запитує, чому не було поставлено питання про відпустку президента Порошенка, під час якої, за словами адвоката, президент нібито "самоусунувся і поїхав у невідомому напрямку", 1 січня і перебував за межами України до 8 січня".

На це питання відреагував суддя: "Шановний захисник, ваше почуття гумору вражає. Але це не цирк і не шапіто. Питання знято". Адвокат Сердюк наполягав, що події мають аналогічний підтекст – УП).

Чому кримчани не підтримали Майдан

Вони перебували під жорстким інформаційним впливом РФ і російських спецслужб, Янукович цьому часто сприяв.

Велика кількість програм налаштовували українців проти Майдану і робили розкол за мовною, релігійною й етнічною ознакою. Ця пропаганда була підготовкою до збройної агресії.

Закон Колесніченка-Ківалова про мови (проголосований 23 лютого 2014 року УП) ніяк не принижував громадян ні у Львові, ні в Криму. Але російська пропаганда використовувала факт голосування для розпалювання ворожнечі і розділення українців за мовною, релігійною й етнічною ознакою.

Про спроби врегулювання ситуації в Криму

Усіма силами і я, і керівництво держави робили все можливе, щоб врегулювати акт агресії, який відбувся, дипломатичним шляхом. До нас зверталися дуже багато закордонних держав з проханням, щоб не було застосовано силу, щоб ми поклалися на міжнародні організації, які зможуть чинити тиск на Путіна.

І тому ми дали звернення в усі міжнародні організації, і доклали всіх зусиль, зважаючи на позицію міжнародних організацій, щоб Путін мирно міг вивести війська і припинити агресію проти України. Я вважаю, що це була найбільш оптимальна і правильна дія.

Коли лист Януковича було зачитано на Раді безпеки ООН, стало зрозуміло, що він для того, щоб легітимізувати дії РФ і російських військових, а також дати знак в Україні про розбалансування і непідпорядкування київській владі. Про лист дізнався з телебачення.

Керівництво РФ робило все можливе, щоб унеможливити вступ у ЄС, вони робили все можливе, щоб провести лояльну для Кремля територію України.

Коли завдяки Майдану суспільство показало, що незгодне з діями Януковича, який діяв як маріонетка російської держави, і коли Путін зрозумів, що не вдасться реалізувати масштабний контроль над владою в Україні, і люди не дозволять перетворити Україну на колонію, Путін пішов на крайні крок – прямої військової агресії.

Крим був першим кроком російської агресії. Янукович дав РФ легітимну підставу для введення військ.

Українські підрозділи МВС і СБУ перейшли на бік окупанта. Тому для мене було важливим формування добровольчого руху. Ми говорили про організацію добровольчого руху.

Про Януковича і танк

(Захист запитав, чи влада боялася наступу на Чернігівському напрямку на Київ, і чи не боявся Парубій повернення Януковича – УП).

Ми нічого не боялися. Ми остерігалися, що може початися наступ з різних напрямків. Ми розуміли, наскільки обмежені сили для захисту. Ми остерігалися Чернігівського напрямку не тому, що Янукович на танку приїде, а тому що там найкоротший шлях до Києва від кордону.

Усі підрозділи на всіх напрямках було переведено в стан бойової готовності.

Чия маріонетка Парубій?

Янукович був маріонеткою Путіна з 2010 року, я не бачив жодного сенсу говорити з ним тоді, бо не він ухвалював рішення. Не було підстав говорити  ним.

(Представник захисту запитує: "Чиєю маріонеткою є ви, Андрій Парубій?" – УП)

Держави Україна. Я знаю, що таке жах втрати державності. Я розумів: якщо ми не зупинимо Януковича, це означатиме знов колонію для України.

Про "Межигіря" Януковича і компенсацію "Беркуту"

(Захист запитує, чи є підтвердженням виходу з кризи отримання Парубієм 191 тисячі гривень за компенсацію житла у 2017 році, та коли отримають таку компенсацію сотні правоохоронців, "які постраждали від ваших дій на Майдані". Захисник показав фото двох постраждалих "беркутівців" – УП)

Я депутат з 2007 року, я міг претендувати на квартиру в Києві, але я чесний перед виборцями і відмовився від отримання квартири в Києві.

Як усім європейським депутатам мені надається можливість проживання в готелі "Київ". Моя родина живе в квартирі з батьком. Компенсація виділяється на оплату готелю, вона автоматично перераховується готелю.

І покажіть Януковичу цю фотографію з його "Межигір’ям". Йдіть до свого підзахисного, поставте перед ним цю фотографію. Хай стане на коліна і вибачиться перед усіма!

АНАТОЛІЙ МОГИЛЬОВ

На момент початку захоплення Росією Криму був прем’єром автономії. Викликаний обвинуваченням. За поясненням прокурора Руслана Кравченка, для того, щоб підтвердити відеозаписи захоплення будівлі Верховної Ради і Ради міністрів Криму в ніч з 26 на 27 лютого 2014 року.

 

Про захоплення адмінбудівель

В ночь с 26 на 27 февраля около 4 часов утра мне позвонил дежурный по Главку милиции и сказал, что неизвестными захвачены здания ВС Крыма и Совмина. При этом, находившиеся там милиционеры госохраны были выведены из помещения с оружием.

Я сразу ж прибыл в кабинет начальника Крымского Главка, собрал силовиков, хотя ни одно силовое подразделение в подчинении у меня быть не может. Но, учитывая ситуацию, мы в Главке обсудили все вопросы, связанные с событиями.

После этого мы сняли с камер видеонаблюдения проникновение в здание Совмина неизвестных людей. Учитывая то, что среди нас были практически все генералы, по экипировке, движению и расстановке мы пришли к выводу, что это были профессиональные военные, знающие свое дело.

После этого я по своей инициативе сходил к зданию Совмина и через разбитое стекло двери переговорил с человеком в балаклаве. Я спросил, кто они такие и каковы их требования. Он заявил, что не будет об этом говорить, он не уполномочен. Тогда я оставил ему свой номер телефона.

После этого я вернулся в крымский главк. Информацию (о событиях – УП) я сообщил на тот момент главе СБУ Валентину Наливайченко и разговаривал с Администрацией президента.

Кроме этого, мы передали видеосъемки по захвату зданий в СБУ Наливайченко. После этого никаких вразумительных команд не поступало.

Докладов о нарушении в ночь на 27 февраля соглашения о размещении ЧФ РФ в части о перемещении вне мест дислокации я не получал.

Про звільнення

Я не могу говорить о легитимности этого заседания (на котором якобы было голосование об отставке Совета министров Крыма во главе с Могилевым УП). Потому что не было ни прессы, ни членов Совмина. Неизвестно, было принято решение об отставке моего правительства кворумом или нет.

Одно из оснований для отставки – это признание работы правительства неэффективной. Я думаю, что для полной легитимности решения надо было заслушать отчет. Это сделано не было, я считаю решение необъективным. Но говорить о законности или незаконности не могу.

Учитывая то, что 27 февраля, на следующий день, я пришел в здание ВС Крыма и узнал, что меня отстранили от должности, я никаких больше данных не получал. Я знаю, что был захват аэропорта, и буквально через два дня я уехал из Крыма. Об остальных событиях я знаю только из прессы.

Хто захоплював адміністративні будівлі

На момент захвата зданий с 26 на 27 принадлежность этих людей к каким-либо государствам нельзя было установить, можно было предполагать.

По состоянию на сейчас, я полагаю, что это были люди пророссийски настроенные. Говорить, что это конкретно представители вооруженных сил или спецподразделений какого-то государства, я не могу.

(На вопрос, известно ли что-то о вторжении на территорию Украины подразделений иностранного государства, Могилев сказал: "Только из прессы" – УП).

Про Януковича та останню зустріч із ним

С Януковичем в последний раз виделся 21 февраля 2014 года. 20-го февраля мне был звонок от президента с указанием приехать в Киев, я приехал. В тот день я с ним не увиделся.

На следующий день мы встретились в Администрации президента в кабинете у главы АП. Было буквально пару минут. Янукович сказал, что его жизни угрожает опасность, что в Киеве очень много вооруженных людей, и потому ему из столицы надо уезжать.

На этом разговор был окончен. При этом в приемной главы Администрации я видел несколько дипломатов иностранных государств, которые, как я понял, прибыли для подписания соглашения. Это было около 12 часов дня.

(Підписання угоди з опозицією за участі голів МЗС Німеччини, Франції і Польщі відбулося пізно ввечері того ж дня – УП).

Про лист Януковича Путіну з проханням ввести війська

Мне было известно только из прессы, что якобы было письмо, в котором он просил о введении войск. О достоверности этого письма я не могу говорить.

(У цей момент прокурор зачитав протокол допиту Могильова і звернувся до нього: "Ви сказали: "На мою думку, ці заяви писалися не з власної ініціативи Януковича. РФ намагалася легітимізувати незаконне вторгнення своїх Збройних сил на територію іноземної держави, які на той момент почали здійнювати військову агресію на території України". Ви ці слова підтверджуєте?").

Это не более, чем предположение. Я могу предположения высказывать сколько угодно, а в суде я могу высказывать только факты.

Янукович у Криму

Я потом узнал от кого-то из силовиков, что он якобы был в Крыму (між 21-23 лютого 2014 року – УП) и потом отправился в Севастополь. Но это было уже после того, как я из Крыма уехал.

Это не была официальная поездка. Обычно при официальных визитах президента ставится в известность протокол Совмина, для его встречи и так далее. Какими-либо официальными документами сообщения о его прибытии не было.

Во время пребывания в Крыму он со мной не связывался. А пытался или нет не могу сказать.

Про реакцию на сообщения о захвате админзданий

Никакой адекватной реакции на события в Крыму мы так и не получили. Я на протяжении 2010-2011 года был сам членом СНБО, знаю, как там принимаются решения. Поэтому, без сомнения, должно было приниматься соответствующее решение о проведении АТО или введении военного положения.

Когда в Крым презжали Наливайченко и Аваков с какой-то там целью (в ночь с 22 на 23 февраля они прилетели в Крым задерживать Януковича – УП), со мной они не связывались, и с кем-либо из крымских властей они не разговаривали.

Я когда читаю о проведении СНБО в те дни, я так полагаю, что надо было пригласить кого-то из Крыма, например, меня. Я мог бы детальнее рассказать о событиях там. Но этого не было.

На тот момент после захвата зданий для проведения АТО были все основания. Почему такие мероприятия не проводили? Вопрос к чиновникам, которые имели полномочия.

Было ли нападение на два автобуса с крымчанами?

Перед этими событиями (в Крыму УП) были действительно нападения на два автобуса крымчан в Черкасской области. Автобусы были сожжены, а люди были рассеяны. Это реальные события.

Когда эти люди вернулись в Крым, а информация на полуострове хорошо распространяется, это повлияло на моральное состояние людей.

Про екс-депутата ВР Криму, главу російського окупаційного уряду в Криму Сергія Аксьонова

Человек в свое время занимался бизнесом благодаря родственным связям. О нем как о государственном деятеле ничего сказать не могу. Его политическая сила на последних выборах в Верховную Раду Крыма набрала 3-4 %, потому о ее весе говорить нечего.

powered by lun.ua
Третій зайвий. Чому Льовочкін з Медведчуком готуються до виборів без Ахметова
Дорогі кіберзлочинці: що таке ринок кібербезпеки і чому він так швидко росте
Бджоли не сплять. Як черкаський мед завойовує світ
Суддя ЄСПЛ: Уявіть, що 7 мільйонів українців підуть до Страсбурга через земельний мораторій
Усі публікації