Канабіс і зброя vs Мова і тарифи. Які питання і чому можуть стати проблемою на референдумі

Понеділок, 1 лютого 2021, 05:30
Колаж: Андрій Калістратенко

Ухвалення закону про народовладдя через всеукраїнський референдум вражає. 

Вперше за дванадцять місяців монобільшість продемонструвала життєздатність: 228 голосів, враховуючи голову та його першого заступника, навіть без підстраховки з боку "Довіри". Такої одностайності не було ні під час ухвалення земельної реформи, ні для затвердження "антиколомойського закону".

Проте чиста політична перемога над опозиційними силами може обернутися поразкою для президента. Бо, отримавши знаряддя для розширення влади і ухвалення важливих рішень, Володимир Зеленський стрімко втрачає суспільну підтримку. 

І невдалий вибір питання для першого референдуму може повністю вбити народну довіру.

Раніше ми вже писали, що вирішення проблем корупції чи економічної зони на Донбасі потребує не всенародного схвалення відповідних законів, а їх дотримання і виконання. Тоді як дізнатися громадську думку з певного питання можна простіше – шляхом якісно підготовленого репрезентативного опитування.

Ми вирішили спростити життя главі держави. У цьому тексті ми покажемо, спираючись на дані наших досліджень у серпні та листопаді минулого року, що українці думають про винесення на референдум та схвалення низки різних важливих суспільних питань.

Водночас ми поміркуємо, якими можуть бути суспільно-політичні наслідки використання референдуму для стабільності та демократії в Україні.

Виносити чи не виносити? 

Хоча закон про референдум був ухвалений у першому читанні у червні, важко було спрогнозувати, коли саме і в якому вигляді його затвердять остаточно. Тому команда Фонду "Демократичні ініціативи" вирішила протестувати під час загальнонаціональних опитувань, проведених в серпні та листопаді, низку пропозицій, які вже довгий час перебували на політичному порядку денному та викликали жваві дискусії в суспільстві. 

 

Респондентам було запропоновано відповісти на питання "Скажіть, будь ласка, як Ви ставитеся до винесення на всеукраїнський референдум таких питань…" та обрати один з чотирьох варіантів відповіді від "повністю підтримую" до "зовсім не підтримую". Також, опитані могли ухилитися від відповіді, вказавши варіант "важко сказати".

Тобто, в даному разі ми замірювали не стільки ставлення громадян до суті питань, скільки до оцінки, чи взагалі такі питання варто чи не варто вирішувати шляхом референдуму.

Отже, почнемо із питання про надання "особливого статусу" окремим районам Донецької та Луганської областей

Нагадаємо, що ця пропозиція обговорюється з 2015 року, коли відповідні зміни до Конституції були проголосовані у першому читанні. Росія й досі не відмовляється від цієї вимоги.

Як виявилося, майже 50% опитаних проти винесення цього питання на референдум, з них категорично проти 35% і швидше проти 14,6%. За – лише 27%, з них 14,5% – повністю підтримують винесення питання на референдум, 12,5% – частково підтримують. Решта 23% не змогли визначитися. 

 

Цікаво, що розподіл ставлення до можливості такого референдуму серед ймовірних виборців "Слуги народу" відображає настрої по країні в цілому: 50 % – проти 27,6% – за, решта – не визначилися.

Йдемо далі. Непопулярною є ідея винесення на референдум питання про перехід до федеративного устрою

До слова, ця теза активно просувалася Віктором Медведчуком у 2012-2013 роках. За правління Януковича "Український вибір" Медведчука обстоював ідею референдуму якраз з цього питання. І це, до речі, могло стати прикладом для псевдо-референдумів у Криму та на Донбасі. Окрім того Росія вимагала федералізації під час Женевських переговорів у квітні 2014 року. 

Напевно, українці запам’ятали добре той досвід. Тому 43,1% опитаних проти винесення питання федералізації на референдум, і лише 27,3% виступають за такий референдум. Проте в даному разі частка невизначених досить велика – 29,8%. 

Показовими є дані розподілу відповідей за макрорегіонами. Найбільше противників такого референдуму у західних, центральних областях і на Донбасі, а прихильників – у східних. На півдні громадська думка розділилася навпіл. 

Тож навряд чи будь-який політик, який претендує на загальнонаціональне лідерство, ризикне своїм виборчим рейтингом заради заміни унітарного устрою держави на федеративний.

Натомість серйозною загрозою для стабільності може стати винесення на референдум питання про державний статус російської мови. Такий крок підтримали б 40,4% опитаних, і не підтримали б 43,2%, з відповіддю завагалися 16,5% респондентів.

 

Одразу зазначимо, що такий референдум з мовного питання теоретично можливий тільки в тому разі, якщо відповідні зміни до Конституції будуть спочатку схвалені 2/3 від конституційного складу парламенту. 

Проте ми також розуміємо, що згідно із законом про народовладдя, на референдум може бути винесене питання про скасування закону, в тому числі вже схваленого закону про функціонування української мови як державної.

Хоча це не одне й те ж, але суть питання від цього не змінюється: підважування державного статусу української мови, спроби "урівняти" з нею російську буде лише провокувати напруження в суспільстві, штучно протиставляти носіїв однієї мови іншим. 

На нашу думку, такий сценарій може трапитися у період виборів, коли референдум з мовного питання буде використаний як засіб мобілізації прихильників. Принаймні ми вже бачили як Партія регіонів розігрувала карту статусу російської мови під час виборів у 2006-2012 роках. Але в підсумку виграла Росія. 

Тому Володимир Зеленський має добре подумати перш ніж ставати на слизьку стежку Віктора Януковича.

Та найбільш небезпечним для держави в умовах кризи буде винесення на референдум соціально-економічних питань

Зокрема, у серпні 2020 року 73,8% опитаних підтримали ініціативу з проведення референдуму задля зниження тарифів на комунальні послуги. Проти висловилися лише 13,8%, а невизначених було найменше, всього 12,3%.

 

Відмінності у ставленні до такого референдуму найяскравіше видно серед прихильників різних партій. Таку ініціативу повністю підтримали б 64% виборців "Слуги народу", 73,4% виборців "Опозиційної платформи-за Життя", 59,8% – виборців "Батьківщини" та 38,9% виборців "Європейської солідарності".

Тобто, завдяки новому закону про народовладдя можна, прикриваючись "голосом народу" і кризовим становищем у комунальній сфері, запровадити, наприклад, ручне управління тарифами в різних регіонах. 

У такий спосіб можна доволі швидко привести до покори місцеві еліти, захопити найбільш привабливі мережі, газо-, водо-, теплопостачання. Зрештою, створити матеріальну та електоральну базу для переобрання. 

Звісно, існує ризик погіршення чи навіть розірвання стосунків із цивілізованим світом. Нагадаємо, що колишні бізнес-партнери та радники президента неодноразово заявляли, що дефолт або не страшний, або може називатися "реструктуризацією боргів".

Тож спокуса вирішити "тарифне питання" через референдум, а не через реформи може виявитися надто великою. Тим більше, що розплачуватися за наслідки такого рішення доведеться насамперед тим, хто за нього проголосує.

Коли текст був практично готовий, Юлія Тимошенко виступила із заявою про намір провести референдум із п’яти питань. 

Перше – про постачання газу і електроенергії за пільговими тарифами – за своєю суттю збігається із питанням зниження тарифів. Більшості це сподобається.

Скасування земельної реформи, чи закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, як свідчить наше серпневе опитування, громадяни теж можуть підтримати. 

За даними моніторингу Інституту соціології, більшість громадян також у цілому негативно ставляться до приватизації великих державних підприємств. І це тенденція, яка не змінюється роками.

Отже, референдум вже перетворюють з форми прямої демократії на знаряддя для просування популістських рішень. І це тільки початок.

А що ще крім канабісу?

Після того як Володимир Зеленський оголосив усі "5 питань всенародного опитування", до яких потрапили чітка пропозиція легалізації медичного канабісу для тяжкохворих та туманні натяки на відновлення ядерного статусу, ми вирішили протестувати громадську думку щодо інших питань, які виносяться політиками та різними суспільними інститутами в медіа.

Наприклад, легалізація продажу вогнепальної зброї. Така ідея час від часу озвучується політиками з різних таборів. Часом вона обґрунтовується необхідністю бути готовими до боротьби з Росією. 

Мусимо засмутити усіх: якщо таке рішення буде винесене на всеукраїнський референдум, його підтримає лише 21,6% опитаних (з них 9,9% точно підтримають), а 66,5% висловляться проти (з них 45,1% точно проти). 

Ще більше несприйняття у суспільстві матиме гіпотетичний референдум про заборону абортів. Як відомо, найбільші церкви в Україні відкрито підтримують заборону абортів в Україні на законодавчому рівні. Нещодавно, в сусідній Польщі рішення про заборону абортів було прийняте конституційним судом, що призвело до масових протестів

Утім опитування показало, що в Україні подібні рішення не мають жодних перспектив: якби це питання постало на референдумі, 64,9% опитаних висловилися б проти такої заборони, 14,1% – підтримали б її, а 21% могли б не взяти участі у голосуванні.

***

Звісно, нинішній стан громадської думки не варто абсолютизувати. Думка людей може змінюватися під тиском обставин і через вплив медій. 

Проте, на нашу думку, такі суспільні настрої щодо легалізації зброї та заборони абортів свідчать про те, що попри надзвичайні труднощі, пов’язані з війною та економічною кризою, українці не поспішають розлучатися із здоровим глуздом і свободою. 

Більшість громадян не підтримують рішення, коли видимість безпеки для власника зброї досягається за рахунок зниження безпеки для решти, а громадянські права обмежуються релігійними уявленнями.

З іншого боку, ми бачимо як в умовах значного соціального розшарування та гострого відчуття соціальної несправедливості громадянам важко приймати зважені рішення. Приклади застосування референдумів під час економічних криз (Веймарська Німеччина, сучасна Венесуела) свідчать про реальні загрози, які виникають для демократії та стабільності держав унаслідок таких рішень. 

Не варто забувати, що й нинішній Конституційний суд навряд чи буде безстороннім та незалежним під час аналізу на предмет конституційності питань для ймовірних референдумів.

Тому перед тим, як почати застосовувати закон про народовладдя на практиці, команді президента, уряду та усій правоохоронній системі варто було б відновити довіру громадян до рішень влади. І почати можна із дружніх порад "Великої сімки" про перезавантаження судової системи та недоторканність антикорупційних органів.

Для довідки. Серпневе опитування було проведене Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 22–31 серпня 2020 р. 

Загалом було опитано 2005 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (за винятком окупованих територій). 

Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2%.

Листопадове опитування було проведене Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 3–16 листопада 2020 р. 

Загалом було опитано 2002 респондента за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (за винятком окупованих територій). 

Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2%.

Петро Бурковський, Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва



powered by lun.ua
Головне на Українській правді