У серпні 2026 року Росія розпочала розгортання північнокорейського ракетного підрозділу у Воронезькій області РФ, що межує з Луганською. Йдеться про 6 пускових установок КНДР, які матимуть 120 балістичних ракет. Співпраця між Москвою та Пхеньяном стає все тіснішою.
Здається логічним, що Володимир Путін попросив допомоги в Кім Чен Ина через те, що власні ресурси вже вичерпуються. Водночас Головне управління розвідки Міноборони в коментарі УП заявило, що дефіциту ракет у ворога немає. Росія зберігає високі темпи виробництва та в окремих випадках перевищує заплановані показники.
Що ж насправді задумали в Москві, розгортаючи комплекс КНДР, які запаси ракет має Росія та чому вона зупинила серійне виробництво "Кинджалів" – читайте в новому форматі "УП. Коротко".
Запаси й темпи виробництва ракет у цифрах
Росія загалом може виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет на місяць. Зараз основний пріоритет – виробництво "Іскандер-М", ракет Х-101 та "Калібрів". За даними ГУР, які отримала УП, ворог має такі запаси ракет:
Щомісячний план Росії передбачає виробництво 60 ракет 9М723 для комплексів "Іскандер-М". У липні вдалося перевиконати план і випустити 65 ракет 9М723 та 87 ракет Х-101.
Також за один місяць ворог виробляє 50 балістичних ракет РМ-48У для С-400. Загалом у 2026 році Росія запланувала виробництво понад 480 цих ракет – виробничий план виріс більше ніж удвічі, якщо порівнювати з 2025 роком.
Для чого тоді ракетний підрозділ КНДР?
Росія не вичерпала власний ракетний потенціал. І схоже, що ворог не має проблем із темпами виробництва. Розгортання ракетного підрозділу КНДР вказує, що Росія планує підтримувати високу інтенсивність ударів по Україні, застосовуючи північнокорейські ракети KN-23. Це дозволить частково компенсувати витрати власних "Іскандерів".
Авіаексперт Анатолій Храпчинський у коментарі УП зазначив, що поява північнокорейських комплексів – це перехід конфлікту в інший геополітичний вимір.
Пряма мова Храпчинського: "Разом із технікою заходять штатні корейські екіпажі, які в реальній війні високої інтенсивності здобувають безцінний практичний досвід подолання західних протиракетних комплексів. Тобто на боці Москви відкрито діє ще одна країна з ракетно-ядерним потенціалом, і цей відпрацьований в Україні досвід Пхеньян уже завтра використовуватиме для тиску й шантажу союзників у своєму регіоні".
У розвідці назвали перелік областей, які потенційно можуть перебувати в зоні ураження під час ударів ракетами КНДР: Сумська, Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська, Запорізька.
Чи зміняться атаки на Україну?
Враховуючи темпи виробництва російських ракет і допомогу балістикою від КНДР, виникає логічний висновок про те, що атаки на Україну можуть посилитися. Однак це не зовсім так.
Як пояснив Храпчинський, не варто зважати на кількість пускових установок, які ворог гіпотетично має на пускових рубежах. Натомість усе залежить від мети, яку ставить собі Росія, та реальних можливостей України відбивати атаки.
Росія чітко усвідомлює ліміт засобів перехоплення в України, тому планує атаки, розраховуючи критичне навантаження на систему протиповітряної оброни в конкретному секторі, щоб досягти гарантованого руйнівного результату.
Пряма мова Храпчинського: "Загалом Росія має близько 160 пускових установок ОТРК "Іскандер", кожна з яких несе по дві ракети, проте в реальних комбінованих ударах ворог залучає в середньому від 16 до 26 комплексів. Вони завдають ударів із різних векторів у максимально стислий проміжок часу, штучно перевантажуючи багатоканальність наших зенітних ракетних комплексів".
Щоб прорвати купол оборони, Росії не потрібен безладний пуск сотень ракет. Достатньо спрямувати балістичні цілі на один напрямок. Це створить надвисоку щільність, яку фізично не здатна перехопити жодна система у світі.
Оглядач авіапромисловості Аркадій Доценко в коментарі УП наголосив, що північнокорейські ракети є для Росії передусім додатковим інструментом для посилення масованості ударів. Ця зброя має гіршу стабільність в ударах, тому доречніше її називати "засобом терору населення".
Вже після падіння ракету KN-23 можна розпізнати за катастрофічною похибкою влучання та специфікою детонації. Авіаексперт Храпчинський пояснив, що "Іскандер-М" у більшості випадків має відхилення в межах 5–20 метрів. Натомість примітивна система наведення KN-23 регулярно дає промах у сотні метрів або навіть кілометри, призводячи до падінь у полях чи житлових кварталах.
Пряма мова Храпчинського: "Водночас за умови штатного спрацювання її фугасна бойова частина, яка за масою може сягати тонни, залишає значно масштабнішу вирву та зону ураження ударною хвилею, ніж стандартна 480-кілограмова бойова частина російської ракети".
Беручи до уваги ці факти, а також дані радіолокації, фахівці можуть після атаки відрізнити застосування KN-23 від "Іскандера-М" ще до офіційного підтвердження.
Що робити з дефіцитом антибалістики?
Україна зараз живе з дефіцитом ракет-перехоплювачів до систем Patriot. Наша держава веде переговори з партнерами щодо цього питання вже тривалий час, однак жодних рішень про допомогу поки немає. Після однієї з останніх атак Росії, коли Україні не вдалося збити жодної балістичної ракети з 24 запущених ворогом, військове командування вирішило приховувати дані про збиття.
Росіяни розуміють, що в України немає перехоплювачів, тому свідомо на це тиснуть під час атак. Їхня мета – спустошити наші склади. Авіаексперт пояснив, що західний оборонний сектор просто не встигає за темпами війни.
Пряма мова Храпчинського: "Саме тому розрахунок лише на те, що нам дадуть або ми десь докупимо сотні готових протиракет, – хибний. Перш за все ми маємо говорити про власні, технологічно незалежні спроможності створення рішень: від перехоплювачів до далекобійних ударних комплексів, які здатні бити у відповідь по джерелах загроз".
Він вважає, що Україна має будувати власний незалежний оборонно-промисловий комплекс, а це колосальний обсяг роботи.
Знищення російських пускових установок
Поки питання ракет-перехоплювачів досі вирішується, Україна повинна зайняти іншу тактику у війні. Необхідно працювати на знищення російських балістичних ракет ще до їхнього запуску.
Пряма мова Храпчинського: "Наше завдання має бути виключно асиметричним: ми повинні не лише тримати протиповітряний щит, а й системно працювати на випередження. Це означає перенесення ударів на територію Росії: знищення вузьких місць у виробничих ланцюгах ВПК, ураження складів і ліквідацію самих пускових комплексів ще в місцях постійної дислокації, на марші або безпосередньо на пускових рубежах. Досвід таких успішних точкових операцій у нас уже є, але для масштабування цього результату потрібна інша швидкість дій".
Щоб успішно знищувати мобільні ракетні комплекси на рубежах, важливо діяти раптово, щоб за критично короткий цикл виявити та знищити ціль. Ворожі установки висуваються, здійснюють пуск і за лічені хвилини згортаються.
Щоб гарантовано уразити таку ціль, треба миттєво отримувати точні координати з розвідувальних супутників у режимі реального часу. За словами авіаексперта, бити потрібно високоточними реактивними або балістичними засобами ураження, які долетять буквально за 5–6 хвилин від моменту фіксації цілі.
Пряма мова Храпчинського: "З того, що ми вже реально експлуатуємо, інтегрували в бойові процеси та маємо ґрунтовний практичний досвід застосування, ключовими інструментами є далекобійні балістичні ракети ATACMS, а також високошвидкісні ракети на кшталт AGM-88 HARM для придушення радіолокаційного прикриття та супутніх засобів ворожих дивізіонів".
А що з "Кинджалами"?
З квітня 2026 року Росія призупинила випуск аеробалістичних ракет "Кинджал" і сконцентрувалася на виробництві більш точних видів балістичних та крилатих ракет. Туди спрямували ракетне паливо, кошти та комплектування, які використовували для "Кинджалів". У ГУР підтвердили, що це справді допомагає Росії збільшити кількість балістичних ракет комплексу "Іскандер-М".
Відповідь ГУР на запит УП: "Переорієнтація виробничих ресурсів на ракетні системи дозволяє Росії підтримувати необхідні темпи виробництва та забезпечувати регулярне застосування ракет проти України. Припинення серійного виробництва "Кинджалів" не свідчить про втрату ракетою бойової спроможності. Ракета "Кинджал" зараз перебуває на стадії доопрацювання через, зокрема, проблему з точністю влучання в цілі".
Оглядач авіапромисловості Аркадій Доценко пояснив, що проблеми з точністю ракети можуть бути пов'язані з роботою її навігаційної системи. На неї впливає протидія українських засобів РЕБ, а також спуфінг GPS-координатів.
Пряма мова Доценка: "Ракета для навігації перевіряє свою внутрішню інерційну систему, яка так чи інакше під час польоту накопичує помилку через різні зовнішні фактори, радіус зони похибки ураження ракети збільшується. На це впливають різні фактори, включаючи навіть боковий вітер, атмосферний тиск на різних висотах, софтові помилки в мізках ракети, супротив повітря і навіть різниці в силі гравітації на різних частинах планети. У порівнянні з тим же "Іскандером-М" на "Кинджал" впливає трохи більша сукупність факторів через його повітряний запуск та більший час перебування в повітрі відповідно".
Росія чудово розуміє, наскільки критичними зараз є можливості України в перехопленні балістики, тому робить ставку в атаках саме на неї.
Москва працює над точністю "Кинджалів", активно нарощує виробництво ракет, а з підсиленням КНДР, схоже, налаштована не спиняти темп атак на Україну.
Тетяна Кривішин, Наталя Боднар, УП