Самоорганізація громадян

68 переглядів
18
Понеділок, 18 січня 2010, 19:20
Юрій Буздуган
лідер СДПУ, для УП

В дворі нашого будинку вирішили побудувати дім. Місця було мало - почали пиляти дерева. Навантаження на комунальні інфраструктури і так завелике (опалення слабеньке, гаряча вода на останніх поверхах не завжди була гарячою), але і це забудовників не зупиняло. Тому будівництво зупинили самі мешканці.

Самоорганізувалася ініціативна група, зорганізували декілька пікетів, повідомили в пресу, а, головне, перекрили в'їзд до майданчику і цілодобово пікетували. Врешті-решт, ми перемогли і лише залишки спиляних дерев нагадують про загрозу і перемогу.

Такі випадки є доволі частими і сценарій завжди один і той самий. Держава (обладміністрація, мерія...) дають (за хабара) офіційний дозвіл на те, що є незаконним і бізнес починає будувати жахливу реальність. Тобто з тріади держава-бізнес-суспільство два перших виступають агресорами проти власних співгромадян.

Бізнес, що за теоріями неолібералів має стати головним інструментом побудови кращої України, виступає ініціатором непривабливих і брудних речей. А держава, що має бути головним арбітром і стражем законності, повністю йому сприяє. І лише самоорганізовані громадяни (власне те, що і є суспільством) інколи такій агресії кладуть край.

Неправильна теорія...

Більшість теорій держави і права стверджують, що держава має монополію на дві речі: на встановлення правил та на застосування насильства. Це, начебто, вберігає нас від хаосу, від війни всіх проти всіх, зупиняє сильних і захищає слабких. Теза, відверто кажучи, сумнівна. Ще римляни казали, що "закони - це павутина: слабкі мухи, потрапивши в її тенета гинуть, а сильні жуки її розривають".

Монополію держави на насильство підтримували всі. Навіть комуністи виступали за сильну державу, сила якої має бути нічим не обмеженою.

Але необмежена сила держави, будь-якої держави, - одноосібного деспота, парламенту на зразок французького Конвенту часів терору, чи диктатури пролетаріату - річ не тільки жахлива, але і неефективна. Влада держави не обмежена суспільством - річ аморальна. Що і доводить мій приклад і особистий досвід.

...і практика, яка не збігається з теорією

Спроби обмежити владу держави робилися постійно. Найчастіше на це претендувала церква, але вона не була поодинока в таких прагненнях. Під час французької революції 1968 року теоретик лівих радикалів Фуко виголосив тезу: "На барикади! Позбавимо державу монополії на насильство!".

Більше того, держава часто сама позбавляє себе монополії на право застосування сили. Наприклад, серед привілеїв, що надала англійська королева Єлизавета у 1600 році новоутвореній Остіндській кампанії, було право на утворення власної армії. До речі, нещодавно навіть в такій заорганізованій країні, як Росія парламент дозволив великим корпораціям утворювати власні армії. Яка вже тут "монополія"?!

І не тільки бізнес виривав у держави визнання свого права на насильство. Найбільш ефективними були приклади, коли своє слово казало суспільство. Коли під час французької чи американської революцій громадяни самоорганізовувались у Національну Гвардію. Яка, до речі, існує досьогодні і у Франції, і в США. Або озброєні гвинтівками робітничі батальйони, які після розвалу Австро-Угорської імперії у 1918 році зупинили хвилю бандитизму і хаосу в Австрії.

Теорія соціалізації

Першу спробу віднайти спосіб взяти під контроль суспільні зсуви зробив молодий Карл Маркс у своїй праці "Економічно-філософські рукописи 1844 року", назвавши її "відчуженням праці від капіталу".

За півтора сторіччя було запропоновано лише два шляхи подолання відчуження: ліквідація приватної власності на засоби виробництва та соціалізація. Шлях подолання відчуження через ліквідацію приватної власності на засоби виробництва був реалізований в СРСР. Приватної власності на засоби виробництва в СРСР не було. Але подолати відчуження так і не вдалося.

Другим віднайденим інструментом подолання відчуження стала соціалізація. Наприклад, в економіці - участь працівника в прийнятті економічних рішень на рівні свого верстату, цеху, заводу, корпорації, галузі та економіки в цілому.

Першими його застосували японці, потім шведи, німці... Чверть сторіччя тому методи соціалізації були запроваджені (до речі, за ініціативою не трудівників, а дирекції) в корпорації "Дженерал Моторс".

Але соціалізація виявилась інструментом здатним вирішувати не тільки соціально-економічні протиріччя. Не менш ефективною виявилася соціалізація і для вирішення суспільно-політичних проблем. Коли держава почала делегувати здійснення частини своїх функцій не бюрократичним структурам, типу міністерств чи муніципалітетів, а самоорганізованим громадським організаціям.

Наприклад, контроль за юристами, видачу та позбавлення ліцензій на юридичну практику в США здійснює не Міністерство юстиції, а громадська організація - Асоціація юристів. Американські юристи самі себе контролюють і ця система працює краще державних структур. Хабарників там немає.

І в нашому випадку там, де бізнес показав себе хижаком, а держава - слухняним інструментом в його руках, тільки самоорганізовані громадяни, тільки самовиниклі суспільні структури змогли вирішити проблему. І такі випадки не поодинокі, а стають все частішими.

Висновок з цього можна зробити лише один: стрімкий суспільний розвиток України виводить її до такого стану, коли нарешті запрацюють механізми демократії. І головними серед них є не парламентаризм.

Слово "депутат" у нас стало лайкою через те, що він виборців може і представляє, але волю виражає не народну. Головним механізмом демократії є різні інструменти реалізації волі народу. І, як показує досвід розвинених демократій і американського, і європейського, і японського зразка, найпершим інструментом реалізації волі народу є самоорганізовані об'єднання громадян - соціалізація.

Чергові завдання українського суспільства

Справа не в тому, що українське суспільство поки не має інструменти контролю і впливу на державу і бізнес. Сьогодні в Україні бізнес і держава на повну маніпулюють суспільною думкою через піар технології, підконтрольні ЗМІ, фальшиві майдани та інше. Українське суспільство повинно мати і отримає інструменти контролю і за бізнесом, і за державою.

Наша головна проблема та, що ініціатива громадян не має ані загальнонаціональної мети, ані загальнонаціональної координації. Тільки спільна мета може об'єднати людей. Тільки спільна мета із поодиноких сплесків самоорганізації породить громадянське суспільство, а ще краще його найвищу фазу - соціалізоване суспільство.

Хто дасть суспільству мету і об'єднає його? Політики мовчать. Ми маємо купу конкуруючих між собою політиків, але жоден не назвав загальнонаціональної мети. Вже не кажучи про засоби її досягнення. (Штампи "незалежна", "демократична", "європейська" - прохання не називати).

Я бачу мету України. Сто років тому світ був поділений на колонії і метрополії, сьогодні - на "бананові республіки" і "золотий мільярд". Україна сьогодні - "бананова республіка". Завдання України - це прорив до "золотого мільярду".

Але це моє бачення! Де суспільна полеміка? Коли народжувалися Сполучені Штати "батьки-засновники" (Джеферсон, Гамільтон та інші) під спільним псевдонімом Федераліст розгорнули публічну полеміку про те, якою державою мають стати колишні англійські колонії.

Наших кандидатів у президенти такі дрібниці не цікавлять. Тому дороговкази майбутнього для України доведеться робити НЕ політикам. А громадським лідерам.

До речі, з приводу шляху досягнення поки лише МОЄЇ мети. Країни "золотого мільярду" відрізняються від "бананових республік" не рівнем економічних і політичних свобод і не технологічністю промисловості. Тайвань чи Корея, які випускають мікропроцесори залишаються "банановими республіками".

Головна відмінність - де ви продаєте власну продукцію. "Бананові республіки" 80% продають за кордон. Україна - "бананова республіка", де банани називаються сталлю (до кризи із 40 мільйонів тон, 34 (85%) ми продавали за кордон), а Росія - "бананова республіка", де банани називаються нафта і газ.

І оскільки споживач знаходиться за кордоном, то в "бананових республіках" завжди низькі зарплати. Немає сенсу платити навіть не багато, а те, що заробили. Тому при ціні на сталь у 750 доларів, українським робітникам з кожної тонни віддавали 5 доларів.

А в країнах "золотого мільярду" споживач внутрішній і 80% виробленої продукції продають всередині країни. Тому у людей мають бути гроші. І робітник-металург з тонни сталі там отримує 100 доларів.

Тому, щоб Україна прорвалася в "золотий мільярд" нам треба за рахунок надприбутків дуже небагатьох (при тому, що в Україні біля мільйона підприємців 3\1 всіх прибутків отримує 151 особа) збільшити зарплати дуже багатьох (недоотримані зарплати 20 мільйонів зайнятих і пенсії 14 мільйонів пенсіонерів, вимиті в надприбутки вже згаданих "небагатьох" складають біля 50 мільярдів доларів на рік).

Чим, нарешті, створити попит на наше молоко, яке так не хоче пускати на свої ринки Росія.

Але, повторюся, я назвав своє бачення мети України. Але поки ця чи якась інша мета не стала загальною для всієї України. І поки такої мети не буде, громадянське суспільство не народиться.

Хто ж може стати ініціатором такої загальнонаціональної полеміки? Важко сказати. В середині жовтня я був на Волині, де за ініціативою обласної федерації профспілок зібралися лідери різних (неполітичних) громадських організацій. Розмова точилася дуже широка - від страйку тролейбусників до загальнонаціональних викликів. І я подумав: а може це невипадково, що ініціатором цієї розмови стала найбільша громадська організація України?

Юрій Буздуган, для УП

powered by lun.ua
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 69.158.103.---Бунцик..
Пане авторе, ви переплутали слово ЖУКИ зі словом ПАВУКИ :) А от слово БАРИКАДИ мені сподобалось.
IP: 79.74.3.---chiachiwu..
Не, лучше не Украину в золотой миллиард, а самостоятельно, пусть янукоиды и тюлькины остаются дома
IP: 91.197.252.---Atass..
"я був на Волині, де ...... зібралися лідери різних (неполітичних) громадських організацій." Шура Балаганов на съезде "детей лейтенанта Шмидта". Еще один правильноговорящий чиновник-комсомолец. Если выперли из политики, будем руководить "общественными организациями", лишь бы не работать. "Лідери різних (неполітичних) громадських організацій" совещались, как настричь бабла, используя свой статус и влияние. А для этого надо быть всегда у кормушки. Верхушка профсоюзов давно срослась с работодателями и властью. Ничто, кроме власти и наживы их не интереует.
IP: 91.193.175.---ЯДРО..
Демократия держится на трёх основных ,тайных,способах угнетения Человека а) Угнетения здоровья б) Угнетении знаний в) Законодательном(структурном) угнетении Экономический принцип и у коммунизма и у демократии - ОДИНАКОВ это силовое изъятие и перераспределение отобранного(изменены только способы изъятия), так же ОДИНАКОВА и ЭЛИТА!!! И там и там она ПАРАЗИТАРНА! То есть элиты в указанных системах не создают условия для развития общества, а формируют различные механизмы УГНЕТЕНИЯ! Подробней читайте : www.sun01.kiev.ua кнопка "ИДЁТ ВОЙНА"
IP: 92.112.110.---Харківець..
Ось вам зразок конвергенції: політик, який належить до лівиці, пропагує радикальне зменшення ролі держави і опору на самоорганізовані спільноти населення (слід розуміти, починаючи з родини). Це якраз і є програмові засади західних правоконсерваторів на відміну від різноманітних "лейбористів" і "соціалістів", що якраз покладаються на державу як гаранта забезпечення "справедливості".
Усі коментарі
Економіка та квантова механіка
Квантова механіка зробила стрибок у фізиці і змінила світ. Такий же прорив потрібний у нашому розумінні економічних процесів.
Любовні романи
Такі тут порядки – правами людини в Туреччині крутять, як кому заманеться.
Гуртом і батька легше бити: як громада може не допустити корупціонера до влади
У Селидовому на Донеччині громада не допустила призначення заступником мера лояльного до нього чиновника з корупційним минулим. Як цей досвід можуть використати інші громади в Україні?
Як "повернути" Донбас. Усе дуже просто
На всі запитання чи дискусії на тему майбутнього Донбасу в мене завжди однакова відповідь – діти. Саме діти, які там продовжують жити, і врятують Донбас.
Легкодоступна Україна: як секс-туризм став нашою міжнародною візитівкою
Значна частина іноземних гостей – секс-туристи, які шукають легкодоступних дівчат.
В’язниця Леді Ю
Качанівська колонія давно стала відома далеко за межами Харкова. Тут у 2011-2012 роках відбувала покарання Юлія Тимошенко.
Свобода самовираження і громадський порядок: пошук балансу перед Маршем рівності
Потрібно пам'ятати, наскільки важливо, щоб масові заходи відбувалися мирно, без страху насильства та заворушень.