Ностальгія за Ющенком

47 переглядів
Четвер, 25 лютого 2010, 12:18
Віталій Тараненко
журналіст, Хмельницький, для УП

Золотий вік правління Віктора Ющенка скінчився. Месію Майдану народ відправив на політичну пенсію, винісши вердикт його "профнепридатності".  

 Така оцінка ющенківської "ударної" п’ятирічки наштовхнула мене на певні роздуми – чи дійсно все так погано було за Президента Віктора Ющенка?

У контексті цього згадалися слова моєї мами, яка дивилася останнє політичне ток-шоу "Велика політика" за участю Віктора Андрійовича. Вона раптом зауважила: "Шкода його. Дарма не проголосувала за Ющенка у першому туру президентських виборів. Розумні речі говорить".

Свою позицію мама пояснила простою тезою. Мовляв, Кучма десять років керував Україною – і нічим особливим не запам’ятався, окрім бездарної приватизації (у народі – прихватизації) держаних об’єктів.

А його ж наступникові вдалося закласти бодай хиткі цеглини державності та відродити історичну пам’ять.

Україна зразка 2005-2009 років на геополітичній карті світу відрізняється від тієї, яка була раніше. Нині нас раді бачити у європейських політичних клубах на кшталт Світової організації торгівлі, Європейського Союзу або НАТО.

Якщо дві останні інстанції поки заморозили відносини до кращих часів, у силу різних обставин, то у першій ми повноцінні гравці. Звісно, що процес "реінкарнації" галузей української промисловості, сільського господарства, машинобудування потребує часу та чималих інвестицій.

Проте це – шанс, який дозволяє на рівні конкурувати на ринку з європейськими холдингами та трастами.

Уперше за пострадянські роки Україна зарекомендувала себе перед своїми сусідами – Росією, Молдавією, Польщею, Румунією – сформованою, з національним характером державою.

Наприклад, у спілкуванні з владою РФ Ющенко намагався відмовитися від практики, нав’язаної Кучмою "бери зараз, а розрахуєшся потім". Замість цього пропонувалися прозорі добросусідські взаємини, економічно вигідні обом країнам.

На жаль, керівництво Кремля не звикло до такого перебігу подій. Як зазначив британський журналіст Едвард Лукас: "Кремль утверджує ідеологію, яка спирається на совєтську ностальгію і ксенофобну риторику, бо почасти, а то й цілком вірить у неї".

А тому сліпий так і не розуміє глухого.

В активі Ющенка, беззаперечно, "відлига" у гуманітарній сфері та визнанні історичної справедливості.

Саме за його протекцією голодомор 1933 року в Україні багато країн Європи визнали геноцидом, тобто свідомим винищенням українців тоталітарним комуністичним режимом. Серія книг, публікацій про очевидців, які пережили голодомор, дали змогу побачити реальні масштаби "червоного терору".

Єдине, з чим не погоджуюся – це фанатичне захоплення Ющенка траурною атрибутикою. Мається на увазі встановлення по всій країні меморіальних хрестів на згадку про заморених голодом.

Так, пом’янути предків потрібно. Але кожен це повинен зробити у своїй душі, запаливши свічку. А то дійшло до того, що красиві вулиці міст перетворюються на цвинтар.

Показові президентські акції "посади кущ калини біля своєї хати" наштовхувалися на несприйняття суспільством. Хоча сама ідея – пропагувати національну символіку, традиції – хороша. Але крім цього варто займатися іншими важливими державними питаннями.

Сказавши "а", варто сказати "б".

Багато кроків Ющенко здійснив у русі, які суперечать законам не лише фізики, але й здорового глузду.

Передусім, кадрові призначення. За п’ять років він оточив себе людьми, котрі у результаті забезпечили "популярність" гаранта Конституції на рівні, даруйте, жирності кефіру.

По-друге, тактика на знищення прем’єр-міністра Тимошенко. Заздалегідь провальний варіант, оскільки налаштував проти себе помаранчевий електорат.

І на доважок – парад нагород. Під завісу президентства Ющенко влаштував справжнісінький геройленд аля Кучма: високі державні нагороди отримали люди, чиї вчинки далеко не відповідають критеріям відбору кращих із кращих.

Що стосується ностальгії за Ющенком...

Очевидно, ми відчуємо її тоді, коли будемо незгідні з політикою Януковича. Рано чи пізно це станеться, адже Віктор Федорович – людина з іншим світоглядом на розбудову країни, пріоритетами, врешті-решт, менталітетом та інтелектом.

До списку симпатиків пана Ющенка також не можу себе віднести, бо неодноразово зустрічався з гарантом та не погоджувався з його підходами.

До речі, остання зустріч відбулася торік у державній резиденції "Синьогора" в Івано-Франківській області, де він приймав делегацію ЗМІ з західних областей. У неформальній обстановці я запитав його: "Вікторе Андрійовичу, чи не видається Вам, що в державі щоразу відбуваються вибори без вибору? Суспільство спостерігає лише рокіровку керівника уряду: Тимошенко чи Януковича".

На що глава держави відповів: "В Україні, на жаль, низька культура виборця. Народ віддає свій кредит довіри за певну політичну силу, а потім нарікає, що депутати безвідповідальні. Вважаю, що вибори – це єдиний крок перезавантаження влади, і народ повинен серйозно підходити до цього питання".

Чомусь я переконаний, що українці уже втомилися від "перезавантаження", а хочуть спокою та прогнозованості.

А усім керманичам країни бракує відповідальності перед джерелом влади. Тобто – народом.

Якщо відверто, то Віктор Андрійович таки знайшов підходящу роботу.

Тепер він має прихисток після президентської каденції – призначив себе коханого на посаду голови наглядової ради Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

І аж ніяк, здається, не налаштований ностальгувати.

 Віталій Тараненко, журналіст, для УП.



powered by lun.ua
Реклама:
ДіяСіті: де-стимулювання цифрової економіки
Які податки будуть сплачувати IT-компанії в рамках режиму ДіяСіті? (рос.)
Службова недбалість на мільярди
Як Федерація профспілок привласнила понад 200 об'єктів нерухомості і чому держава не може отримати їх у власність.
Влада накидає бюджетний зашморг на політику пам'яті
Схвалений 26 листопада урядом проєкт держбюджету на 2021 рік підтвердив виразне прагнення нинішньої влади накинути фінансовий зашморг на політику національної пам'яті.
Студентство прагне стати рупором Міністерства освіти і науки?
24 листопада відбулася пресконференція з нагоди створення нової студентської організації. Сергій Шкарлет так само, як ексміністр МОН Дмитро Табачник, хоче створити власну підконтрольну студентську організацію за аналогом Всеукраїнської студентської ради (ВСР) при МОН.
Справа MH17 дійшла до суті: чим завершилося досудове слідство
Окружний суд Гааги завершив стадію досудового слідства у справі про збиття авіалайнера MH17. Які результати цього етапу і як справа розвиватиметься далі?
Суд над Гідністю та Свободою
Після участі в акції до Дня гідності та свободи судитимуть єдиного з 80 осіб учасника мітингу в Кропивницькому — за порушення правил карантину.
Вакцина від COVID-19: місія можлива, але є нюанси
Медицина критично недофінансована в Державному бюджеті України на 2021 рік. Для закупівлі вакцини нам необхідно щонайменше вдвічі більше – 5,2 млрд грн. Поясню чому.