Акредитація по-президентськи: розбір польотів

9 переглядів
Середа, 21 липня 2010, 13:40
Юрій Шеляженко
для УП

Як зробити так, щоб в Україні з'явилися реальні незалежні ЗМІ? Це питання, якщо вірити прем'єр-міністрові Миколі Азарову, не на жарт турбує нинішню владу.

В цивілізованих країнах давно знайшли відповідь. Щоб ЗМІ були незалежними, треба не тільки на папері, але й на практиці ліквідувати дозування доступу до суспільно важливої інформації.

Закритість влади породжує екстремальні форми критики. Неперевірена інформація про владоможців поширюється зі швидкістю вірусної інфекції. Однак люди вважають це нормальним і споживають будь-які правдоподібні чутки. Таке споживання - форма розваги, а не суспільної свідомості.

Критика влади сприймається як байка. Всім цікаво слухати, що могутній чиновник нібито вкрав мільярди. Але мало хто почувається обкраденим і бачить привід хвилюватися, перевіряти чутки чи ще якось реагувати.

Якщо лише "пригодовані", контрольовані та передбачувані журналісти дізнаються важливі новини й спілкуються з ньюзмейкерами, а інших влада на поріг не пускає, незалежних ЗМІ не може бути в принципі. Бо журналісти самі не захочуть бути незалежними в умовах, коли успіх досягається виключно за допомогою лояльності.

Отож, ключове питання полягає в наступному: чи готова наша влада пустити на поріг незалежні ЗМІ?

Поки, на жаль, ні. Хоча в законах вже написано, що незалежні ЗМІ можна і треба пускати на поріг. Хоча деякі можновладці навіть соромляться визнати вголос своє очевидне і красномовне бажання здихатися вільної преси.

Ці два позитивні фактори дають шанс на покращення ситуації в майбутньому... за умови, якщо українські журналісти дослухаються крилатих слів Кобзаря "борітеся - поборете".

Мені дала привід для боротьби історія з акредитацією на прес-конференцію президента України Віктора Януковича 4 червня.

2 червня я відправив факсом в Адміністрацію офіційне подання щодо акредитації на "Зібрання з нагоди виголошення президентом України Віктором Януковичем послання до українського народу" 3 червня та прес-конференцію 4 червня.

Зранку 3 червня мені підтвердили, що я акредитований.

На "зібранні" вдалося плідно попрацювати. За результатами роботи опубліковані статті "Позитивний імпульс Віктора Януковича" та "Тігіпко: Послуги консультантів McKinsey не оплачуються з бюджету".

Наступного дня я підготував заковиристе питання до Януковича. Однак задати це питання не випало нагоди.

Працівники державної охорони не допустили мене на прес-конференцію, бо не знайшли мого прізвища та газети "Правдошукач" у списку акредитованих журналістів. Перевіряли тричі, потім ще й показали мені. Я бачив на власні очі, що зник зі списку.

Хочу від щирого серця подякувати колегам з "Телекритики", які оперативно відреагували на повідомлення про цей сумний факт: спитали керівника головного управління з питань комунікацій АП Олега Кошелєва, чому мене не пустили.

Відповідь була такою: "Він, очевидно, спізнився, але якби він мені зателефонував, я б його провів через службовий хід". Слід зазначити, що насправді я не спізнився. Бійці УДО шукали мене в списках за десять хвилин до прес-конференції.

Дізнавшись про версію Кошелєва, я остаточно вирішив використати цю ситуацію як тренажер із захисту професійних прав.

В той же день до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано позов до адміністрації президента. Крім того, наступного дня я написав скаргу на ім'я Віктора Януковича.

Обидва закиди викликали парадоксальну реакцію.

Першим відзначився суд. 10 червня, простоявши півгодини під дверима судді Руслана Арсірія, я отримав назад свою позовну заяву і ухвалу про її повернення.

Мотивом повернення позову було те, що, мовляв, дії та бездіяльність Адміністрації президента - це те ж саме, що й дії самого президента. А тому позовну заяву нібито слід було подавати до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ).

Нема дурних! Зараз ВАСУ стверджує абсолютно протилежне! Але й тоді, коли ще не було такої однозначної позиції найвищої інстанції в системі адміністративних судів, я все одно був впевнений, що краще від пана Арсірія розумію тонкощі процедури. Тому повернув позовні матеріали назад до суду із апеляційною скаргою.

Всі ці матеріали більш ніж місяць "маринуються" в черзі на розгляд справ у Київському апеляційному адміністративному суді.

Тим часом, 11 червня мені зателефонував сам Олег Кошелєв. Я був приємно здивований. Пан Кошелєв сказав, що моє прізвище фігурувало в списках акредитованих журналістів. Мовляв, УДО щось плутає.

Одразу після цієї розмови я написав листа в УДО. Відповідь за підписом начальника Управління державної охорони України Ігоря Калініна не забарилася: він підтвердив, що у списках акредитованих журналістів мого прізвища не було. То де правда?

Я терпляче чекав відповіді Віктора Януковича на скаргу. Однак у передбачений законом про звернення громадян термін - один місяць - ніякої відповіді не надійшло.

Президент не виконав свого обов'язку розглядати скарги громадян та захищати їх права. І цього разу я вже отримав "залізну" підставу позиватись до самого президента. За компанію, заради експерименту, дописав у позов співвідповідачами Адміністрацію президента та УДО.

Як можна було передбачити, ВАСУ відкрив провадження за моїм позовом до президента України Віктора Януковича. А от спір з АП та УДО визнав не підсудним ВАСУ як судові першої інстанції. Тим самим в ухвалі ВАСУ підтверджуються доводи моєї апеляції на рішення судді Руслана Арсірія.

Безперечно, я потурбуюся, щоб в апеляційному суді прочитали цю чудову ухвалу.

Обидва процеси обіцяють продемонструвати, чи може журналіст захистити свої професійні права в суді та скільки часу на це має бути згаяно.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач", для УП



powered by lun.ua
Психологічний аналіз публічних заяв Зеленського про США: страх або стратегія?
Зеленський намагається догодити всім – і США, і ЄС, тому використовує низку маніпулятивних прийомів і добре продуману стратегію. (рос.)
Що спільного у Тома Круза та Валерія Хорошковського?
Якщо Хорошковський співпрацює з Банковою і Зеленським як розробник чи консультант – це тривожний сигнал.
5 книг, які допоможуть вам налаштувати свої інформаційні фільтри
З переходом до цифрової епохи потік інформації, який ми щодня переварюємо, зріс у рази.
Марафон Зеленського як Зе!технологія
14-годинним марафоном 10-го жовтня Зеленський і Ко досягнули основної мети – рейтинг не просяде до весни. А там – місцеві вибори, і заберуть всю владу.
Формула Артаферна. Дипломатична помилка, що змінила хід грецької історії
У Давньої Греції теж був східний сусід. Великий і озброєний до зубів. З яким легко було домовитися про підтримку. Але якою ціною?
Прес-марафон від Зе: показуха чи необхідність?
Зе!команда встигла сформувати певне ставлення до незручних запитань. І це зовсім не ефективна тенденція, яка, зрозуміло, не додає плюсів до образу президента Зеленського як впевненої та відкритої персони. 
Російська мертва петля с крутим піке в енергетиці України
Верховна Рада відкрила імпорт електроенергії з Росії. Це руйнівне рішення для енергетичної безпеки України.