"Газпром" викриває Юрія Бойка

Даючи свідчення у кримінальній справі проти Юлії Тимошенко, міністр палива й енергетики Юрій Бойко категорично заперечив свою причетність до швейцарського газового трейдера RosUkrEnergo AG.

"Я не маю жодного відношення до співзасновництва "РосУкрЕнерго" і звинувачення є неправдивими", – сказав міністр.

Між тим екс-голова "Нафтогазу України" Олексій Івченко у 2007 році розповів "Українській правді" зовсім інше: "Рішення про створення RosUkrEnergo приймалося в Криму на зустрічі президента України Леоніда Кучми і президента Росії Володимира Путіна за участю голови АК "Нафтогазу" Юрія Бойка".

Далі пан Івченко додав: "Коли ми почали розбиратися, хто стоїть за RosUkrEnergo, виявилось, що в раді директорів RosUkrEnergo значилися Бойко і Воронін".

Звісно, це лише слова пана Івченка, які навіть не звучатимуть в суді.

Однак цілком несподіване підтвердження участі Юрія Бойка у створенні РУЕ дає... "Газпром", точніше, його корпоративний журнал.

У випуску цього журналу за вересень 2004 року на сторінці 14-15 опубліковано статтю "Долгожданное партнерство" з двома ілюстраціями. Перша – фотографія керівників "Газпрому" та "Нафтогазу України" Олексія Міллера та Юрія Бойка.

У статті йдеться, що вони "спільними зусиллями зняли накопичений вантаж невирішених проблем".

На що погодився Бойко у переговорах з "Газпромом", коли йому вдалося стати героєм радісної публікації в корпоративному журналі?

Читаємо вріз: "С января 2005 года и до 2028 года голубое топливо "Нафтогазу Украины" будет продавать компания "РосУкрЭнерго".

Зміст статті не залишає сумнівів у тому, що створення цієї компанії – частина домовленостей між "Газпромом" та "Нафтогазом", підписаних Міллером та Бойком. Автор статті підкреслює, що ці домовленості можна без перебільшення назвати історичними.

Очевидно, таку "історичність" – або просто витончену іронію – редакція газпромівського журналу продемонструвала вибором другої ілюстрації до статті. Це – фотографія пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Історична паралель із Переяславською радою примушує по-новому глянути на відносини "Газпрому" з "Нафтогазом".

На той час у Росії жваво обговорювалася концепція "ліберальної імперії", висунута у 2003 році Анатолієм Чубайсом. "Газпром" ніколи не заявляв про підтримку подібних політичних гасел, однак справи кажуть самі за себе: "газова імперія" росте й шириться.

Зараз ніхто не може сказати напевне, чи щиро декларує Москва рівноправне партнерство з Україною на газовому ринку або банально прагне взяти під свій "протекторат" вітчизняну газотранспортну систему.

Може, є доля правди у словах опонентів Юлії Тимошенко про те, що вона дозволила "Газпрому" нав’язати кабальні умови газових контрактів.

Однак не слід забувати: задовго до "газових воєн" Юрій Бойко від імені "Нафтогазу України" погодився на 23 роки вперед передати український газовий ринок під контроль непрозорого "спільного підприємства" у Швейцарії, наполовину контрольованого "Газпромом".

Дивно, що Бойко спробував приховати від суду свою причетність до створення компанії "РосУкрЕнерго". Очевидно, він не бачить підстав пишатися цим епізодом. На відміну від "Газпрому", де домовленості з Бойком занесли в актив і навіть назвали "історичними" у корпоративному журналі.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач", для УП