Бути українцем

598 переглядів
Понеділок, 03 жовтня 2011, 10:01
Володимир Кухар
голова ГО "Українська альтернатива", офіцер резерву ЗСУ, для УП

Українець – це довготерпивець і борець.

Українець витрачає життя на виживання і робить вигляд, що він самореалізується.

Бути українцем – це чути щодня, як Він "лажає", а Вона – бреше. Бути українцем – це ходити косяками за сліпими поводирями. Заходити в нікуди і знову йти на манівці.

Бути українцем – це шкодувати "діячів" усіх мастей і вболівати за них як за футбольних зірок. Це бути глядачем – спостерігати як грають інші.

Це ганити американців або росіян за те, що ті голосно розмовляють на людях. Не висовуватися, не задавати питань після лекцій.

Бути українцем – це остерігатися, чи знатимуть, що Україна – це не Росія, і де ми знаходимося на карті.

Бути українцем – це сторонитися земляків за кордоном. Це – добивати одне одного всередині країни, але об’єднуватися з україно- та російськомовним в дискусіях проти "москалів".

Бути українцем – це "в гробу бачити" усіх, хто зверху, і палець об палець не вдарити, аби їх спихнути.

Бути українцем – це шукати винних на стороні. Це до посиніння винаходити велосипед замість того, щоб їхати.

Бути українцем – це поки робиться ремонт змінювати по три бригади. Бо не якісно. І так само неякісно працювати на власному робочому місці. Це вірити, що працелюбність – це відчуття втоми від роботи, а не якісний результат.

Бути українцем – це дякувати картоплі за можливість виживання і проклинати її за те, що вона є.

Бути українцем – це знати, що посади купуються і пишатися, що ти не податківець, не митник, не "мент". ДАІшник приїжджає на ДТП і вимагає хабара у обох сторін – винуватої та правої. Ще б пак: "я що, дарма сюди їхав?!".

Діти вірять, що пожежники – це ті, хто бореться з вогнем. Дорослі думають, як відкупитися від перевірки.

Синдром Шарікова, принцип "я начальник – ти дурак" процвітають на взаємній неповазі, злиднях і традиції рабства.

Бути українцем – це коли мама виїздить на заробітки, щоб можна було не штопати колготи. Це коли вихованням підлітків займаються бабусі, а батьки розриваються: або виховувати дітей впроголодь, або нагодувати родину і перетворитися на сім’ю по листуванню.

Бути українцем – це раптом усвідомити, як багато твоїх френдів у соцмережі Фейсбук дописують з-за кордону.

Це коли можна купити диплом не лише для роботи на держслужбі, але й у лікарні. Це коли тітка лягає на операційний стіл і починається лотерея: заріжуть – не заріжуть.

Бути українцем – це виїздити з фірмового автосервісу на не прикручених колесах. Це читати на форумах обговорення про проплачені, але не виконані замовлення. І далі – статистику про те, що половина населення не готова боротися за свої права.

Це знати, що найякісніших виробів з розрекламованого асортименту у наявності нема, і коли буде – невідомо.

Це вгадувати, чи "кидануть". Це платити за ще не отриману послугу або товар – "передоплата" називається.

Бути українцем – це постійно вирішувати: заплатити податки і мати додаткову сотню гривень до мізерної пенсії колись, чи жити поки молодий.

Пенсія – окрема тема. Бути українцем – це кожен день бачити зневажену старість.

Бути українцем – це сушити сухарі на горищі, пам’ятаючи про голодовки і репресії.

Це слухати, як одні патріоти вимагають України "від Сяну до Дону", а інші – вкоротити ту саму Україну наполовину. Патріот патріоту вовк.

Бути українцем – це ганити владу за корупцію. А разом з тим обурюватися у компанії: "Чому не наш клан при кориті?!".

Це зранку владу матюкати, а ввечері на форумі анонімно писати: "Я так само крав би!". Це крити владу за кумівство і брати на держслужбу родичів і свояків.

Бути українцем – це складати гроші на хабарі для вступу дитини до інституту. Це все робити "для дітей". Це дитину любити до нестями. Утримувати їх на своїй батьківській шиї до її передпенсійного віку і пишатися цим на все село. Інфантилізм і корупція у первинному сенсі (розклад, псування) – forever?

Бути українцем – це молитися, щоб якийсь мажор на джипі не збив на тротуарі дитину. І гнати від себе думку, що після цього з тим мажором зробити!

Бути українцем – це означає знати, що обиратимуть не кращих, а тих, хто ссе двох, трьох маток. Це бути вічним сержантом на чужій війні.

Це нести україномовність як хрест у столиці держави Україна. Це відчуватися в гостях за кордоном. І у власному домі.

Бути українцем – це перед кожними виборами відповідати на запитання іноземних експертів, чи не розвалиться Україна. А після виборів переконувати земляків, що країну колоти не можна.

Бути українцем – це не знати, скільки коштує кілограм хліба чи літр молока і вдивлятися у дрібними літерами текст – чи і тут не мухлюють з мірилом?

Бути українцем – це пишатися тим, що наші пісні наймилозвучніші і що на російську "Ой, чий то кінь стоїть?" не перекладається. Це знати, що нема більше у світі народу, у якого стільки пісень починається на "Ой".

Бути українцем – це не довіряти нікому, а може й собі. Це знайомитися з сусідами коли заливають. Або під час революції.

Це знати, що знову серед двох десятків кандидатів на мандат годі шукати достойного. Це критикувати владу і знову й знову обирати тих самих.

Це кожного разу, коли журналісти напишуть правду, дошукуватись, кому вигідно і про саму правду забувати. Це не мати новин про щойно відкриту книгарню, бо власник книгарні не проплатив за це як за рекламну статтю.

Бути українцем – це прагнути до Європи і ненавидіти саму думку про похід до посольств за візою. Це у польському готелі з подивом дізнаватися, що для того, аби там оселитися, треба залишити паспорт як заставу і сплатити за проживання наперед.

Це бачити, як ті, хто не мириться і шукають, замість згуртування, стають на різні полюси. Як ідея свободи і протесту веде не до формування професійної звитяжної армії, а до розсипів отаманських загонів, які воюють, доки бачать власну стріху чи свій корпоративний інтерес.

Бути українцем – це носити з собою паспорт, бо без паспорта не купиш ані квитка на поїзд, ані валюти не обміняєш.

Це запитувати себе: де більше кіосків, вуличних міняйл і маршруток без касових апаратів – у нас чи в Індії? Де у нас таксі – з лічильниками і чеками за проїзд?

Бути українцем – це співчувати труднощам дитсадка та школи і носити туди гроші. Бути українцем – це підприємцеві наважуватися на протест і сподіватися, що загін спецпризначення не буде бити, а прокуратура – переслідувати. Адже вони самі цей бізнес "кришують".

Бути українцем – це отримувати по щоці. І одразу ж – пхати голову в гільйотину.

Бути українцем – це бачити, що у Грузії на акції протесту виходять чоловіки, часто – вже з сивиною. У Білорусії – молодь. Україна – батьківщина матріархату?

Бути українцем – це знати, що на виборах нема вибору, а в судах –справедливості. Це жити у світі, де слова давно втратили своє значення. Це жити найвищим прагненням зробити нормальність нормою!

Бути українцем – це серед ночі спостерігати, як у Чопі на кордоні з ЄС вагон, як безсловесного вола, підіймають над колією і замість по царській милості нестандартного розміру коліс переставляють на ті, що придатні для руху Європою.

Україна відбудеться тоді, коли постіль у наших купе ніколи не буде вологою, а поїзди "Євроекспрес" курсуватимуть до Донецька.

Бути українцем – це бути готовим до того, що на заклик відгукнеться сотня, а прийде десяток.

Це бути певним, що тих одиниць вистачить, щоб виборювати кожен крок прогресу до останнього. Нехай за фотофінішем, але – перемагати!

Бути українцем – це з кожним днем переконуватися, що ми усі – різні. І що ми приречені на перемогу.

Бути українцем – це розуміти, що аби отримати шанс на справедливість, треба спершу здобути свободу. Одну на всіх.

Свобода – це те, за що варто боротись!

Бути українцем. Бути українцем – це боротись і перемагати!

Володимир Кухар, політичний аналітик, ГО "Українська альтернатива", для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Подорожі зі змістом, або Як буде трансформуватися туристичний ринок
Кардинальна трансформація туристичного ринку – це вже неминуча реальність, яку треба негайно враховувати у всіх бізнес-процесах.
Конституційні права в колі праворадикального вогню
Національна поліція має провести роботу над помилками та проаналізувати, що ж пішло не так під час акції за права трансгендерів у Києві, і як запобігати таким помилкам у майбутньому.
Безпекова політика ЄС: чи можливий компроміс між Парижем і Берліном
Різниця підходів Парижа і Берліна багато в чому пояснюється їхнім геополітичним розташуванням. Для Парижа основне джерело загроз швидше на Півдні, а для Берліна – на Сході.
Плагіат чи помилка: звідки це бажання знищити колегу з НАНу?
Помилка – це так само досвід. А якщо за досвід убивати, то прогресу не буде.
Як не перетворити опитування про землю на інструмент передвиборної агітації
Соціологічні опитування українців щодо мораторію на торгівлю аграрною землею часто маніпулятивні. Це вигідно політикам та агрохолдингам.
Як організовувати конференції з єврейських студій? Погляд ізсередини
В Україні, як і в сусідніх пострадянських республіках, сформувалася доволі специфічна традиція організації і проведення наукових конференцій.
Венчурні інвестиції: чому придушувати емоції — шкідливо для бізнесу
Заперечувати емоційну сторону ведення справ — нераціонально. Досвідчений інвестор знає свої емоції і вміє з ними працювати. (рос.)