Мораль й інші засоби впливу

25 переглядів
Вівторок, 15 листопада 2011, 11:48
Галя Койнаш
для УП

Через лічені дні після вироку Юлії Тимошенко народні депутати пригадали фатальний стан суспільної моралі та кинулися його оздоровляти. На прийняття в першому читанні законопроекту № 7132 "Про внесення змін до закону "Про захист суспільної моралі" – реакція не забарилась.

Якщо вже одностайно осуджено вибіркове правосуддя та переслідування політичних опонентів – щоправда, в основному, за кордоном, – то здавалось, усі погоджуються щодо справжньої небезпеки вибіркового застосування "моралі". Навіть Нацрада розкритикувала цей документ.

Що законопроект дійсно становить загрозу для громадян – жодному сумніву не підлягає.

Він загрожував свободі слова й на початку минулого року, як, власне, і сам закон про захист суспільної моралі ще з 2004 року. Запропоновано більше можливостей, зокрема, і щодо закриття сайтів, більше повноважень для чиновників від моралі.

Але на суть проблеми, неприпустиму розмитість та непередбачуваність положень закону звертав увагу ще в 2004 році експерт Ради Європи. "Покладання інтерпретації перерахованих положень на Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі не гарантує мінімального ступеня захисту від деспотизму, як того в демократичному суспільстві вимагає верховенство права".

У законопроекті збільшили повноваження, залишили розмитість.

Більш того, додали ще одну сумнозвісну категорію: "продукція … з демонструванням … різних форм антигромадської та злочинної діяльності". Згадалися радянські часи, коли карали за "антирадянську діяльність". Однак суть від того не змінюється. Її визначають ті, хто замовляє та використовує у своїх цілях мораль.

Влада знахабніла. Ось що змінилося. Жодними засобами вона не гидує.

Та й відомо, що за вказівкою згори будь-який законопроект дістане необхідну кількість голосів. Тому про небезпеку цього законопроекту, безумовно, треба бити на сполох.

Втім, саме тому небезпечно тільки й на ньому зосереджуватися.

У своєму коментарі до законопроекту нардеп-регіонал Олена Бондаренко сказала, що "будь-який закон може бути використаним для зловживань". Щодо подібних можливостей вона, певно, має особливі джерела інформації, але ж і ми всі бачимо, як статті ККУ, послуги податківців, даїшників, і, на превеликий жаль, суддів – використовують, м'яко кажучи, не за призначенням.

Навіщо владі наражатися на закиди в прямій цензурі, коли можна покладатися на міліцію, СБУ чи податкову службу?

Коли незручний телеканал можна відключити через "відсутність санітарного паспорту"? Та й яка різниця, чи він відсутній, чи ні, якщо у відповідних органах знають, як "перевірити" заяви про порушення?

Верховна Рада зможе радикально змінити законопроект, або президент нарешті виступити як гарант Конституції. Слухняні телеканали все висвітлять, як потрібно, та й засобів впливу ніяк не зменшиться.

Зупинятися на одній боротьбі з "захисниками моралі" небезпечно й з іншої причини.

Далеко не всім очевидно, чому слово "захисник" треба брати в лапки. Багато хто з нас, зокрема, і авторка цих слів – обома руками за закриття якомога швидко будь-якого сайту з дитячою порнографією. Не випадково, що законопроект розробили та підтримали депутати з різних фракцій, і опозиційних також.

Чи президент справді збирався ліквідувати Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, коли видав свій указ у грудні минулого року – невідомо. Але знаємо, що про збереження та збільшення її повноважень невпинно закликала Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій.

Найвищий пріоритет повинна мати увага до надзвичайно важливої ініціативи зі створення українською інтернет-спільнотою органу саморегулювання, та всіляко її підтримати. Вкрай важливо й домагатися конструктивного діалогу між різними релігійними, медійними, правозахисними та іншими організаціями.

Навряд чи в усьому дійдуть консенсусу, але зробити перший крок – уже важливо.

Може, усі зацікавлені нарешті зрозуміють, що йдеться не про боротьбу "моралі" зі "свободою", чи повагу до моральних засад проти анархії. Можна стисло та доступно пояснити, чому даний законопроект і чинний закон анітрохи не захищають дітей, не борються ані з дитячою порнографією, ані з ксенофобією.

Справжні моральні цінності не залежать від політичної влади.

Демонструвати, як рішення Нацкомісії з моралі змінюються в залежності від поглядів та інтересів влади, цілком просто.

У рішенні № 14 від 24 червня 2009 року НЕК побачив у фільмі "Голодомор 1933. Невыученные уроки истории", який демонструвався російським телеканалом "РТР-Планета" – "ознаки пропаганди національної та релігійної ворожнечі".

31 березня 2011 року, щодо книжки, яка, судячи з усього, не сильно відрізнялася від фільму, дізнаємось тільки, що вирішено "взяти до уваги лист Інституту історії України НАН України від 22 грудня 2010 року № 123/1200 з коментарем стосовно книги", і водночас "погодитися з думкою Інституту психології імені Костюка АПН України в листі від 26 липня 2010 року".

Нацкомісія сором'язливо воліє не афішувати, що саме бере до уваги та із чим погоджується. Втім не так важко здогадатися. Як, власне, і чому явно тягнуть із висновком щодо гучної книжки Олеся Бузини "Вурдалак Тарас Шевченко. Интеллектуальный триллер".

Чи подібними міркуваннями керувалися чиновники від моралі протягом останніх півтора років, коли ні слова не говорили про доволі помітні "ознаки пропаганди національної ворожнечі" в одній статті Анатолія Могильова та кількох Дмитра Табачника?

Про які міркування йшлось, коли автори згаданих "ознак" очолили два важливих міністерства?

Якими міркуваннями керувався гарант, коли він призначив автора наклепницької мови ворожнечі, спрямованої проти кримських татар, під керівництвом якого різко зросли насильство та порушення прав людини в міліції – прем'єром Криму? Якими завгодно, тільки не моральними засадами.

Вибіркове застосування будь-якого закону є прямою загрозою для кожного з нас.

Це включає, але не обмежується цинічною грою в мораль як засіб придушення свободи слова.

Коли дедалі відвертіше демонструють готовність чхати на правила гри – не може бути, за визначенням, правил, які нас не стосуються. І не може бути жертв сваволі, на яких можна не звертати уваги.

Галя Койнаш, спеціально для УП



powered by lun.ua
powered by lun.ua
Без публічної прочуханки силовиків і суддів "феодальна" Україна приречена
Україна була, є і залишається феодальним суспільством зі своїми кастами. Практично всі біди держави від корупції силовиків. (рос.)
Нестрашний арбітраж: як Україні вирішувати торговельні суперечки з ЄС
Наразі Україна практично не має практики ефективних торгових спорів з ЄС. То чи не варто використати новий інструмент – торговельний арбітраж, прописаний в Угоді про асоціацію?
Очищення стоків: "нирки" наших міст потребують реанімації
В Україні зараз близько 1000 каналізаційних очисних споруд. Більшість з них проектувалися в 60-ті роки минулого століття.
ЄС кидає виклик російській дезінформації: як захищатиметься Європа
У Брюсселі усвідомили небезпеку російської пропаганди. І трапилося це якраз напередодні початку виборчої кампанії по виборах депутатів Європарламенту, які відбудуться у 2019 році.
Сигарети-нелегали: чому Україна досі лідер контрабанди до ЄС
Україні варто боротися з причинами нелегальної торгівлі тютюновими виробами, а не з її наслідками.
Нові правила для іноземної посилки: що зміниться?
Депутати знизили неоподатковувану вартість посилок з-за кордону для фізичних осіб до 100 євро. Для чого це було зроблено і які будуть наслідки?
Захиститися від криз: місія (не)можлива?
Нацбанк почав запроваджувати макропруденційні інструменти у 2015 році, але системна робота в цьому напрямку розгорнулася лише недавно після затвердження відповідної стратегії. На які виклики вона допоможе відповісти?