Біометричні паспорти: а як у них?

Середа, 17 жовтня 2012, 13:14

В світлі дискусії з ініціатором закону про нові паспорти для громадян України та єдиний державний демографічний реєстр, депутатом-регіоналом Василем Грицаком, є сенс звернутися до досвіду розвинених демократичних країн – в частині "паспортизації".

Прогнози щодо вартості і українських паспортів, і документів особи інших країн раптом почали сильно коливатися. А деякі, озвучені депутатом Грицаком, є зовсім некоректними.

Зокрема, лише за чотири дні публічної дискусії вартість нового внутрішнього українського паспорта, за словами згаданого депутата, впала зі 120 до 65 гривень, тобто майже вдвічі.

Хоча і це не виправдовує необґрунтованих витрат держави та громадян на новий паспорт, адже при вартості існуючого паспорта у 15 гривень абсолютно не зрозуміло, які переваги дасть новий паспорт.

Цілковитою неправдою є озвучена депутатом Грицаком вартість ідентифікаційного документа – посвідчення особи – в країнах Європи. Депутат заявив, що європейці кожні десять років сплачують за цей документ по 100 євро.

Тому звернемося до фактів.

У Німеччині за "посвідчення особи" громадянин віком до 24 років сплачує  22,80 євро, а старші особи – 28,80 євро. Тобто це щонайменше втричі дешевше, ніж стверджує Грицак.

Якщо є потреба у негайній видачі, а нормальний строк становить від 2 до 4 тижнів, то стягується доплата у розмірі близько 13 євро. Є також можливість отримати тимчасове посвідчення за 10 євро.

У Франції національна ідентифікаційна картка видається взагалі безкоштовно, навіть тоді, коли закінчився її термін дії чи настали інші причини, щоб її обміняти. Лише у випадку пошкодження картки або її втрати – необхідно сплатити 25 євро.

До речі, Франція і в частині інших документів особи може здатися для Василя Грицака дивною.

Наприклад, питання платності/безоплатності посвідчення водія та розміру плати визначається радою департаменту – це адміністративний рівень, більший за український район, але менший за область.

Наприклад, у департаменті Сартр посвідчення водія також видається безкоштовно.

Цікавими у французькому досвіді є норми про підвищену плату за термінове оформлення документів, точніше, законодавча заборона стягувати збільшену плату за таке оформлення. І тому закордонний паспорт у всіх випадках коштує 86 євро, а плата за прискорене виготовлення не стягується.

Звичайний термін виготовлення – 15 днів.

У Швеції паспорт для закордонних поїздок видається взагалі у 5 денний термін і коштує 350 крон. Для довідки – 100 крон дорівнює приблизно 120 гривням.

Національна id-картка, що діє в рамках ЄС, також видається за 5 днів за ту ж саму плату.

Нав’язування українцям нового біометричного внутрішнього паспорта та дорогого посвідчення водія з електронними чіпами "прив’язується" депутатом Грицаком до стандартів ICAO.

Разом з тим відомо, що деякі держави – світові лідери взагалі не мають єдиного внутрішнього ідентифікаційного документа.

У Великій Британії посвідчення особи впроваджувалися задля боротьби зі шпигунами в період першої та другої світових воєн. У 1952 році уряд відмовився від подальшого використання таких посвідчень.

На початку ХХІ століття була спроба відновити "посвідчення особи". Але далі обговорення, пілотування та експериментів справа не дійшла, і після приходу до влади коаліційного уряду – консерваторів і ліберальних демократів – від цієї ідеї відмовилися.

У США також немає федерального посвідчення, тим більше як обов’язкового документа. Разом з тим, посвідчення за потреби можуть видавати окремі штати.

Наприклад, у Техасі id-картка видається протягом 2-3 тижнів і коштує 16 доларів. В Огайо id-картка видається у той же термін і коштує ще менше – 8 доларів 50 центів.

Отже, видно, що питання "внутрішнього паспорта" – "посвідчення особи"/ідентифікаційної картки – це внутрішня справа держави.

Цей документ має відповідати потребам громадян, суспільства, держави, рівню їх розвитку.

В цьому сенсі запровадження в Україні дорогого у виготовленні та експлуатації нового внутрішнього паспорта з електронним чіпом жодним чином не обґрунтоване.

Цей крок не досягає жодної цілі, крім витягування з кишень громадян та держави, тобто знову громадян, мільярдів гривень.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ, для УП



powered by lun.ua

Плата за мережі: всупереч здоровому глузду та інтересу споживачів

Як не поховати репутацію України на глобальному зерновому ринку

Національна академія наук в медіа – 33 речі, які варто знати тим, хто хоче писати про науку в Україні

Воєнним злочинцям немає виправдання: чи відбудеться Нюрнбергський процес в Україні?

Судова реформа: хто з депутатів намагається позбавити українців права на справедливість

Перемога Бучі: межі міста та ліс першої категорії