Що ми знайшли у Київраді?

19 переглядів
Четвер, 22 серпня 2013, 11:22
Ігор Луценко
народний депутат України, для УП

"Правдивій пісні передзвін кайданів – // То тільки звичний акомпанемент" - сперечатися з Ліною Костенко неможливо. Для людей, котрі обʼєдналися ради радикальних політичних змін, дрібні й не дуже репресії є річчю цілком очікуваною, навіть – буденною.

Найголовніше інше – щоб брязкіт кайданів не заглушив оту правдиву пісню. Не  хотілося б, щоб за сентиментальними картинками з-за грат загубилися ті свіжі та нагальні змісти, котрі ми намагаємося поширювати.

Тому, щойно полишивши незатишний світ міліцейських стін, перш за все хочу намалювати те майбутнє, ради якого ми змушені йти на певні ризики – утім, зовсім не прагнучи слави мучеників. Треба пояснити, врешті, нащо нам здалася та Київрада. Почну здалеку.

Правопорядок

Державі потрібна термінова реанімація, зміна правил гри, з корупційних на чесні. Власне, програма реанімації визначає наш горизонт дій сьогодні.

Перший і найголовніший її напрям– це правопорядок, котрий складається з двох головних елементів – реформ правоохоронних органів і реформ судової влади.

Силовики. Усім відомо, на словах і на ділі, що МВС, прокуратура, СБУ та інші організації стали живильними середовищами для найгірших проявів садизму, некомпетентності та корупції. 

Ці інституції мають бути радикально реформовані, вище керівництво їх мусить бути піддано жорсткій люстрації. В подальшому, громади самі мають обирати дільничних міліціонерів, структуру МВС потрібно децентралізувати і розділити по функціях .

Суди. Через продажну та непрофесійну судову систему неможливо захистити себе від насилля та приниження, а власність – від зазіхань.  Корумповані та некомпетентні суди наносять найбільшу за масштабами шкоду країні. Суддівський корпус має пройти люстрацію, зокрема, з використанням даних щодо рішень ЄСПЛ. Ми, громадяни, самі маємо обирати суддів та прокурорів.

Економіка

Гарантування права власності – наріжний камінь заможного суспільства. Очевидно, що людина не може бути вільною, коли її майно і доходи залежать від волі чиновників. Нам також очевидно, що на сьогодні державна влада є найголовнішим інструментом збагачення.

Це можна змінити за 10 кроків:

1.      Податків -  не більше десяти.

2.      Дозволи та ліцензії – замінити обов'язковими страховими полісами.

3.      Усі контакти з державними органами – через інтернет, бізнес повинні відкривати (і закривати) за один день.

4.      Онлайн-доступні реєстри нерухомої власності і засновників компаній.

5.      Законодавчі механізми управління спільним майном, зокрема – майном жителів багатоквартирних будинків та територіальних громад.

6.      Приватизація – виключно за принципом аукціону, без "відсікаючи" умов.

7.      Виконання бюджету – онлайн в режимі реального часу.

8.      Тендери – через інтернет, виключно серед компаній з прозорою власністю.

9.      Держчиновники та члени їх сімей мають декларувати доходи і видатки.

10.     Громадський моніторинг держмонополій  на кшталт "Укравтодору".

Утім, поки не змінено владу і поки не встановлено правопорядок, економіку реанімувати неможливо.

Можна говорити про освіту, медицину, науку, військо, громадські ЗМІ і конституційний устрій, але сьогодні є простий і наочний приклад, який показує необхідність термінової реанімації вже сьогодні. Це – доля великих міст, і перш за все, столиці.

Мегаполіс

Дві третини українців живуть у містах. Сьогодні прогрес цивілізації в основному і полягає у перетворенні міст на більш чисті і зручні місця для життя. Українські міста, за поодинокими винятками, розбудовують за лекалами 60-х, а то й 20-х років минулого сторіччя.

Ми прагнемо передових перетворень для Києва та інших українських мегаполісів. Але перш за все, ми маємо зупинити деградацію, що означає – встановити справжній мораторій на вирубки дерев і на забудову історичного центру, запровадити пріоритет муніципального громадського транспорту на вулицях, перевести його на чисту енергію, розширити простір пішоходам та велосипедистам.

Рекламне забруднення міського середовища треба радикально скоротити, вивести з тіні доходи від парковки і реклами, запровадити громадський контроль за якістю доріг.

Все це можна зробити, маючи реальне самоврядування у містах – але нас його позбавили.

Емпірика

Боротьба за місто передбачає задіяння самоврядування, а також силової та судової гілок влади. В теорії, це найбільш зручний спосіб зібрати усі хвороби державної машини у єдиний концентрат.

Власне, це і продемонструвала минула пʼятниця. Законна вимога самоврядування спровокувала неадекватну реакцію міліції та судів. Не маючи політичних чи правових аргументів, київські самозванці (ті самі вороги скверів та історичної спадщини) застосували проти нас силу, нацькувавши міліцію.

Міліція пішла на порушення закону, посеред робочого дня затримавши нас у будівлі Київради. Судді, не слухаючи, підписали наперед визначені рішення.

Локальна київська проблема у лічені хвилини перетворилася на загальнонаціональну, ми чудесно промандрували нашою програмою, перейшовши з розділу "Мегаполіс" у розділ "Правопорядок". (Власне, будь-хто, хто хоче щось змінити у нашій країні, опиниться у цьому розділі, див. цитату Ліни Костенко на початку).

А побутові негаразди, котрих ми зазнали, варті такого чудового самовикриття корупціонерів і холуїв. Громаді краще один раз побачити, чим сто разів це почути на наших словах.

Очевидно, що це набагато пришвидшить єднання усіх наших однодумців, щоб лікувати разом актуальні суспільні болячки – вже тут і сьогодні, в готовності і до революційного, і до еволюційного шляхів.

Ігор Луценко, політична ініціатива "Воля", актвіст "Збережи Старий Київ"



powered by lun.ua
Реклама:
Як реформувати залізничні пасажирські перевезення
Через карантин "Укрзалізниця" втратила дві третини пасажиропотоку. Дефіциту вагонів немає, тож це час, щоб експериментувати з напрямками.
Що не так з українськими санкціями і чому Україні потрібен новий закон
Наш санкційний механізм може виглядати потужнішим за європейський, втім на практиці стан справ абсолютно інший. На жаль, існують проблеми та серйозні прогалини в нашому санкційному механізмі – майже відсутній механізм моніторингу та відповідальність за порушення.
Трудове законодавство: реформування з тимчасовим результатом
Питання змін українського трудового законодавства стоїть вже більше двадцяти років, але жодна влада досі не спромоглася на системні реформи.
Жінки – ключ до миру. Вони мають бути почуті та побачені
З моменту прийняття Резолюції значно збільшилась кількість жінок та жіночих груп у перемовинах, які виконують роль офіційних посередників або підписантів, а також почастішало вживання гендерно-чутливої мови у мирних угодах. Втім, прогрес відбувається надто повільно.
15 років в українському IT: через "граблі" до зростання
Падіння та злети української IT-галузі і плани на майбутнє. (рос.)
Чи справді українці такі толерантні? Як наші соцмережі реагували на #BlackLivesMatter
Міф про толерантне українське суспільство, яке органічно приймає представників будь-яких націй та рас, на жаль, дуже легко спростувати. Ми побачили це, дослідивши суспільну дискусію щодо руху BlackLivesMatter та протестів у США у травні-червні 2020 року.
Що залишилось після отих ваших майданів?
"Що залишилось після отих ваших майданів?" — це питання я досить часто чув раніше.