Партофобія. А чи нема за нею режисера?

Середа, 27 листопада 2013, 18:34

Події останніх днів – надихають! Однак, починає з’являтися і дещо неприємний осад. Чудово, що суспільство, народ самоорганізувався.

Виняткову роль зіграли соцмережі. Завдяки цьому відбувається те, що не вдавалося вже дев’ять років – причиною був синдром розчарування у лідерах, які "зрадили Майдан".

Тож нині маємо чітке демонстрування позиції "повсталого народу": "ми піднялися не із-за вас, не на ваші заклики", бо "ви нас використаєте", а піднялися "за власну долю".

Ці тези мають абсолютно об’єктивні підстави.

Однак почало і зашкалювати. Включно з намаганням заборонити на акціях партійні прапори, а то і абсолютно скандально-примітивним намаганням не надавати на масових акціях слово партійним лідерам чи депутатам.

Цензура? Чи, можливо, із-за недовіри до всіх попередніх лідерів нині народжуються нові?

Дай Боже! Ми дійсно маємо нове покоління! Повинні бути і лідери нового покоління.

Однак, що викликає осад, що починає започатковувати тривогу – чи не "випліскуємо із водою і дитину"?

У будь-якому цивілізованому, зокрема і європейському суспільстві, політика, воля народу реалізуються за посередництвом політичних партій. На те вони і існують, на те і створюються.

Якщо суспільство відкидає це – є небезпека "охлократії". Вибачте, але тоді суспільством керують, у найкращому разі, дилетанти від політики, а частіше всього – популісти, демагоги, провокатори, за якими можуть стояти тіньові маніпулятори – режисери від влади, інших реакційних сил.

А що воно таке, і чим закінчується, історія добре знає. Останні приклади – підсумки "Арабської весни".

Тож у мене все більше починає тривожити гадка: а чи не стоїть за партофобією, яка мусується на масових заходах і тінь "режисера". Мета якого:

1.Ще більше підірвати довіру до опозиційних партій, партійних лідерів, опозиційних народних депутатів.

2.Маніпулюючи екстазом нових "лідерів", вчиняти провокації.

Ціль: не лише підірвати довіру до опозиційних партій, але і до партійної системи загалом.

На цій основі, опираючись на "нову громадську думку" – відразу, чи недовіру до партій, здійснити департизацію суспільства. Тобто того, що у 90-тих роках минулого століття ми так тяжко домагалися – багатопартійності.

У такому разі, політична діяльність знову буде віддана, як це вже було, на відкуп тіньовим кланам.

Якщо суспільство розчарується у партіях – хіба що Партією регіонів можна пожертвувати, як уже вщент використаним та дискредитованим "проектом" – можна буде "виконуючи волю народу" відмінити навіть змішану систему виборів, не кажучи вже про пропорційну.

Вибори знову будуть мажоритарними, у яких роль партій буде зведена нанівець – висувати кандидатів у депутати буде "громадськість" – всілякі її об’єднання від "Українського вибору" починаючи, аж до трудових колективів, профспілок, зборів мешканців тощо.

Вам цей варіант подобається? Мені – ні!

Володимир Піпаш, кандидат історичних наук, голова Закарпатського облоб’єднання ВУТ "Просвіта" ім. Тараса Шевченка, для УП



powered by lun.ua

Відкритий лист науковців та громадськості щодо фальсифікацій у сфері дослідження та поширення інформації про Голодомор–геноцид Українського народу

Надходить велика доба

12-річні мільйонери – майбутнє, у якого потрібно вчитися

Хто і як будуватиме атомні реактори в Україні

Захищаєш тварин і природу – терорист? Звідки взялись поняття еко- та зоотероризму

Без довіри не буде прогресу: чим важлива для України реформа у сфері метрології