Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Дзвін та сльози за 500 кілометрів від фронту

Середа, 11 грудня 2013, 18:32

У Львові у середу цілий день у церквах били у дзвони. Кожної години тривав п’ятихвилинний  передзвін.  Після важкої ночі на київському Євромайдані у місті згадали стару традицію – дзвонами сповіщати про біду, мобілізувати громаду та закликати до молитви, цього разу до молитви за мир.  

Львів уже кілька днів живе в стані надзвичайної готовності. Після двох тижнів після активної діяльності Львівського Євромайдану – концертів, танців, мітингів, маршів, флешмобів – координатори вирішили – пора штаб переносити в Київ.

Настрій на євромайдані різко змінився. Типовий вечір. Кількасот львів'ян на головній площі свого міста з тривогою споглядають на екрані пряму трансляцію з Києва. Там очікується штурм барикад.

"Слава Україні! Слава Україні!", – верещить компанія хлопців, ніхто не підтримує. "Та не тут треба кричати, а в Києві", – каже їм бабця поруч. "Слава нації! Смерть ворогам!", – продовжують весело вигукувати молодики.  "Та закрийтеся вже! Рила закрили! Не заважайте слухати!", – крикнула жінка.

 "А шо?! Ми підтримуємо людей в Києві!", – відповіли розлючено хлопці. "Герої тут знайшлися! Підтримують вони! Ану ввечері бігом в одинадцятій на автобуси, покажіть, як підтримуєте!", – вигукнула ще одна жінка.

Жінки між собою почали бесіду: "В хаті їсти нуль! Додому не зайшла, з роботи зразу сюди!" – "Дивіться, що робиться! Малий поїхав в Київ, я тепер не знаю, що думати", – "Та, вони страшно б’ють! Спочатку по ногах, щоб падав, а потім добивають по голові!"

Ведучі зі сцени постійно оголошують, що всі, хто в змозі, мають їхати в Київ. В десятій вечора збір біля облради, в одинадцятій виїзд організованих колон. "Влада планує застосувати силу! Треба наша підтримка! Хоч аби на два-три дні замінити тих людей, що там втомлені, їх треба замінити!" – голосить ведуча.

"Давайте і словом їх підтримаємо. Київ і Львів разом! Київ і Львів разом!", – продовжує естафету другий ведучий, але люди реагують мляво. Вже не до криків, гасел, співів, танців. Війна… Тисячі підлітків і молоді віком 16-18 років, що тусили на концертах Євромайдану останні два тижні, як змело.

Зі сцени вже не лунає "Де ваші руки!" та "Шигі-ригі-дана-дана!". Тепер акустично співає хор "Боже єдиний, великий, нам Україну храни" під кадри прямої трансляції, де заметені снігом люди стоять впритул до військ в касках та з щитами. Заспівали "… чогось наша славна Україна зажурилася". Защемило в горлі. А на словах "Марширують наші добровольці у кривавий тан, визволяти братів-українців з ворожих кайдан" стримувати сльози на Євромайдані уже було важко.

В той час у кабінетах відділу звернення громадян Львівської облради суєта. Заходять один за одним чоловіки середнього віку. Записуються на поїздку в Київ. Всі з сумками в руках, в них змінний одяг та їда. "Ми будівельники. Другий тиждень вже не працюємо, страйк. Чи надовго їдемо? До кінця, поки не скажуть розходитися", – розказують чоловіки з маленького містечка Новояворівськ.

"Каску маєте в сумці?", – "Ні, нема. Нічого такого нема", – говорить сутулий худорлявий 37-річний львів’янин. "То на охорону Майдану не плануєте іти?", – "Та куди поставлять, туди і піду" – "А взуття на заміну маєте? Бо ж танкетка у вас тоненька, ви ж замерзнете!", – "Та які чоботи мав, такі взяв, інших нема". 

"Сестра в реанімації лежить, не можу кинути – гроші їй на лікування збираю. Але хоча би на суткі треба в Київ поїхати, замінити когось. Але треба, щоб був хтось знайомий, бо не на забаву їдемо, щоб хтось потім вісточку передав, що такий то такий загинув", – каже ще один чоловік.

Атмосфера в облраді така, ніби триває мобілізація на справжню війну. Тільки на війну везуть, а тут ще треба сто гривень заплатити, щоб взяли "воювати". І хоч з народних пожертв коштів вистачає, їх навіть більше за потребу, безкоштовно не везуть, щоб уникнути випадкових людей. Не беруть і жінок та чоловіків, молодших 21-річного віку.  

Львів протягом останнього тижня змінився. Тут уже не кричать звідусіль "Хто не скаче, той москаль!", не бігають спальними районами учні ліцеїв-коледжів, вигукуючи "Слава Україні! Героям Слава!", а школярі не втікають з уроків, щоб прибігти на яскравий і шумний Євромайдан.

Ігри закінчились, танцмайдан завершив роботу. Львівський Євромайдан перетворився в мобілізаційний та інформаційний центр. Люди продовжують зносити сюди різні речі і їжу, яка вже ледь поміщається в величезний військовий намет. Хоча і з Києва рапортують, що речей достатньо, їх далі приймають.

Львів’яни продовжують кидати гроші в скриньки для пожертв. "Сьогодні п’ятдесят гривень дала, вчора стільки дала, щодня сюди ношу, пів пенсії вже накидала", – каже літня жінка.

Гроші у Львові не припиняють збирати, хоч і визнають: їх більше, ніж достатньо. Але ніхто не знає, чим вся ця історія закінчиться, і скільки та на які потреби доведеться витрачатися.

Паралельно в церквах формуються групи священників, що чергуючись, їздять в Київ. І вони, і парафіяни сподіваються, що бодай молитвою вдасться зупинити силу. 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Копайтеся, чорнобриві: Фортифікації як нова національна ідея

Чи може величезна застава замінити правосуддя

На роботу потрібні директори. Як працює система кадрового резерву Фонду держмайна

Де державі взяти додаткові кошти на військові потреби?

Розвиток ІТ: тисяча й одна арабська можливість

Як використовувати дані для розвитку продукту