Учні Візантії

21 перегляд
Четвер, 26 червня 2014, 15:03
Олександр Демченко
для УП

Ця історія добре відома.

Коли володіння колись могутньої Візантійської імперії стиснулися до кількадесяти кілометрів навколо Константинополя, у спробах отримати військову підтримку від Західної Європи православні візантійці в 1439 році прийняли унію з католицькою церквою у Флоренції.

Та коли до Москви такі новини привіз Київський митрополит Ісідор, його вигнали з міста.

Хоч невдовзі унія й розпалася, конфлікт між Москвою та Константинополем продовжував існувати. А коли Константинополь упав під натиском турків у 1453 році, так і, не дочекавшись достатньої допомоги із Заходу, у Москві вирішили, що причина його падіння – в уніатській єресі.

Скоро по тому Московське князівство назвало себе Третім Римом, єдиною державою, у якій зберігається істинне християнство. І її місія – уберегти істинну віру від антихриста.

Не гірше відома й інша історія.

Геміст Пліфон, один із візантійських делегатів на флорентійському соборі, насправді був не таким уже й християнином – учення Платона та Плотіна його приваблювало більше. У Флоренції він знайшов вдячних учнів, один з яких, Марсіліо Фічіно, розвинувши ідеї Пліфона, став ключовою постаттю гуманізму часів Відродження.

Століття до того Франческо Петрарка, прозваний батьком гуманізму, вчився грецької премудрості в іншого візантійського дисидента, Варлаама Калабрійського. Візантійський погляд на античну філософію допоміг гуманістам знайти в ній дещо нове для того часу – світогляд, що ставив людину в центр буття.

Це зерня з Візантії, бунтівне від природи, через Просвітництво, Американську та Французьку революції, розрослося в усі сучасні політичні ідеології – від націоналізму до соціалізму, і породило світ, яким ми його знаємо.

Урешті, з його плодів зліпили те, що ми називаємо європейськими цінностями.

Інше зерня, консервативне від природи, не могло дати буяння ідей першого, але лягло в основу Російської Імперії у всіх її інкарнаціях, з її народом-богоносцем, завжди готовим захищати Святу Русь від чергового антихриста. Піднесені ідеї змінювалися: православ'я, слов'янська єдність, комунізм, – але організація держави навколо такої ідеї залишалася тією самою. Місія Росії – зберігати та захищати істинну віру від решти світу.

Ці ідеї могли іти поруч: російська місія не заважала користуватися усіма європейськими здобутками при розбудові держави. Однак на початку 20 століття Росія взяла собі за чергову істинну віру найбільш радикальну із західних ідей, і стала самовіданно захищати її.

У 21 столітті за чергового антихриста Росія обрала все сучасне європейське, а от чергової святої віри вже не знайшлося.

Скрепи потрібні тоді, коли є діра.

Хоч надідеї й немає, а замість неї – дикий компот з уламків старих російських ідеологій, є ще достатньо людей, готових воювати за велич Росії, захищати її від усього світу.

А донбасці... так уже сталося, що війна почалася саме на цій околиці російського світу.

Українські солдати, змушені воювати на Сході – не ближча периферія європейського світу. Та, тим не менше, вони там через те, що Україна зробила вибір на користь цінностей, закладених гуманістами.

Так сталося, що ідеї, закладені в один час, виникнення яких пов'язане з тим самим Собором, тепер зійшлися у війні на Донбасі.

І в ситуації вибору між цими двома, він – однозначний.

Це вибір між охороною порожнечі та приєднанням до традиції, плоди якої очевидні, а життєздатність ще не втрачена.

Олександр Демченко, спеціально для УП



powered by lun.ua
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.