Цього четверга

95 переглядів
Середа, 11 лютого 2015, 21:20
Михайло ЖернаковMykhailo Zhernakov
експерт Реанімаційного пакету реформ

Цього четверга, 12 лютого, народні депутати збираються голосувати законопроекти про судову реформу, надзвичайну важливість якої розуміють усі.

Як громадянин України, на долі якого безпосередньо відбивається справедливість судової системи, і як суддя, якому належить ефективно в цій системі працювати, я дуже хотів би дізнатися три речі.

1. До двох законопроектів – 1497 та 1656 – внесені 4014 поправок і внесені пропозиції більше 100 членів робочої групи, яку для надання і розгляду пропозицій до законопроектів комітет ВР створив минулого тижня.

До голосування цього четверга комітет, який повинен розглянути і прийняти рішення стосовно ВСІХ поправок, засідає ОДИН раз, початок о 15-00.

Навіть якщо витратити на розгляд кожної поправки 1 хвилину, що нереалістично мало – виходить трохи більше 66 годин.

Як народні обранці збираються встигнути зробити це до четверга – якщо тільки вони не хочуть свідомо ігнорувати вимоги Регламенту?

2. Громадські експерти, представники міжнародних організацій, правники – всі наперебій говорять про те, що настільки важливий проект обов'язково повинен бути відправлений до Венеційської Комісії для оцінки.

Чому ці вимоги ігнорують – якщо тільки той, хто приймає рішення, не боїться отримати від ВК розгромний висновок?

3. Коаліційна угода Верховної Ради VIII скликання, яку підписали представники фракцій, що загалом налічують більше 300 народних депутатів, передбачає зменшення політичного впливу на суди.

Натомість, законопроект №1656, взятий за основу за рішенням комітету, передбачає суттєве збільшення повноважень президента щодо судової влади, зокрема, в частині ліквідації судів і переведення суддів до судів вищого рівня. Окрім того, що таке збільшення повноважень не відповідає Конституції України, воно суперечить коаліційній угоді.

Чи дійсно народні депутати свідомі того, ЗА ЩО вони збираються голосувати – чи їм просто байдуже й вони готові порушувати Коаліційну угоду і Конституцію України?

В дуже імовірному випадку прийняття проекту № 1656 фактично без змін – бо якісно опрацювати всі поправки в депутатів, очевидно, "забракне часу" – на нас очікуватиме щонайменше надання президентові можливості "розпустити" будь-який суд власним одноосібним рішенням, а також одноосібно вирішувати питання зростання суддів кар'єрними сходинами до вищих судів, які остаточно вирішують усі важливі державні справи.

Гучним заявам політиків про те, що ці повноваження – виключно церемоніальні, вірити, на жаль, не доводиться.

Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 24 липня 2014 року чітко визначив, що в питаннях переведення суддів Вища кваліфікаційна комісія суддів – лише дорадчий орган, і її рішення не мають жодного значення, якщо президент матиме іншу думку: "…остаточне вирішення питання щодо переведення судді … є компетенцію Президента України, тоді як подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має виключно рекомендаційний характер".

І нарешті.

Науково доведено, що між реальною, на противагу декларованій, незалежністю суддів від політичної влади і економічним зростанням держави є пряма залежність.

Іншими словами, чим більш незалежним від політичної влади є суди, тим вищим є добробут громадян. Це є логічним, враховуючи очевидну різницю для іноземного інвестора між "у нас закон рівний для всіх" і "закон як такий у нас не діє, а все вирішують партійні боси".

Очевидно, що посилення залежності судів від політиків (і президента, і парламенту) прямо призведе до ще більшого зубожіння нації – окрім посилення свавілля влади й безправності простих людей.

Для того, щоб уникнути такого сценарію, потрібно:

1) не поспішати голосувати законопроект, не розібравшись хто і що пропонує: як з 4014 поправок визначити – яку брати до уваги, а яку – ні?

2) відправити на повторне друге читання і доопрацювати законопроект з урахуванням поправок народних депутатів, виключивши положення, що суперечать Конституції та Коаліційній угоді;

3) відправити доопрацьований законопроект для хоча б попереднього висновку Венеційської комісії, яка з огляду на терміновість реформи зможе надати його за скороченою процедурою, й урахувати її зауваження.

Тільки тоді можна буде говорити про належний законодавчий процес, врахування думки громадських експертів, а головне – про відповідальний підхід політиків перед народом в одному з найважливіших напрямів реформ. Тільки тоді можна буде з упевненістю говорити про те, що політики керуються передусім правами і добробутом громадян, а не власними політичними інтересами.

Але чи готові до цього політики? Голосування цього четверга покаже.

Як і завжди, питання, висвітлені в цій статті, а також інші, які стосуються судівництва й судової реформи, готовий обговорювати у фейсбуку і твіттері.

Михайло Жернаков, суддя Вінницького окружного адміністративного суду, експерт Реанімаційного пакету реформ, к. ю. н., спеціально для УП



powered by lun.ua
Фріланс на часі: чи варто роботодавцям очікувати змін
Регулювання ринку праці застаріло і потребує змін, тому Мінсоцполітики підготувало проект закону щодо гнучких форм організації праці. Про що йдеться?
Як позбутися корупції у господарських судах за кілька місяців
Перед новим складом парламенту стоятиме непросте завдання – внормувати низку напрямків у рамках проведення реальної судової реформи. Адже судова корупція залишається однією з основних перепон для інвестування в Україну. Як врятують ситуацію змішані суди – розбираємо.
Що треба, щоб дитина прийшла до школи щасливою
Якщо дитина має безупинну мотивацію до читання, рахунку, письма, а їй ще не має 6 літ – підтримуйте цей вогонь.
Чи можливо ліквідувати індустрію фіктивних довідок
Підпільна торгівля документами суворої звітності – різноманітними медичними довідками і навіть водійськими правами чи дипломами про вищу освіту – досі процвітає. Чому?
Доброчесність передусім: чому боротьба з корупцією - це справа не лише держави
Навіть у ЄС зусиль держави з боротьби з корупцією виявляється недостатньо. Що ж робити у такій ситуації?
Чому влада не зацікавлена у розкритті злочинів проти журналістів
Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року внаслідок теракту, але цього вперто не хочуть бачити ані в Генпрокуратурі, ані в головному слідчому управлінні Нацполіції, ані в СБУ. У справі Шеремета слідство провалено, а відсутність у кріслі генпрокурора фахового правника лише поглиблює прірву між правоохоронною системою та народом.
Біоенергетика vs зупинка транзиту природного газу
Грядущі проблеми з постачанням природного газу ставлять питання про забезпечення країни теплом. Вихід є: розвиток біоенергетики.