Йде війна за Незалежність
Коли мої унсовці з 24 Сотні Самооборони вимагали, щоб відпустив їх на допомогу штурмуючим сотням, я вже біля сцени бачив перших вбитих. Їх принесли з Інститутської.
На 70 моїх хлопців було 30 бронежилетів, а зброя була лише в трьох. А з того боку була команда від "гаранта" – "Вбивати". "Правоохоронці" цілили в голову і в груди.
Та стримати моїх вояків було нереально – я відпустив 15-ро самих гарячих, хоча їх "броніки" могли пробити кулі калібру 7,62.
Решту повів показати тіла мертвих.
В той день було багато крові. Я заспокоював двох молодих бійців, які шукали смерті, – хотіли вилізти на дах готелю "Україна", щоб вбити снайпера. І запам’яталася та тиша, коли настав вечір, невідомість – що буде далі?!
20 лютого – це відправна точка – в цей день МИ, Громадяни, перемогли режим Януковича.
"Донецький пахан" втікав разом зі зграєю своїх "псів" до свого "хазяїна". Революція перемогла і почалася війна за Незалежність . Війна з Росією.
Ми мали це пройти в 1991-92 роках – але наші президенти намагалися відтягнути те, що мало статися. Ми, унсовці, воювали на Кавказі проти московських агресорів, бо розуміли, що домігшись свого там – вони прийдуть на нашу землю. Бо не буде нової імперії – не буде "русского мира" без знищення Української держави.
Тому ті, хто вважають, що забравши Донбас кремлівський карлик насититься, дуже помиляються. Крокодил, коли плаче, не сумує. Це – шлунковий сік, що ллється аж через очі. Він заспокоїться лишень тоді, коли з нього зроблять військові черевики!
Символічно, що найзапекліші бої за Донецький аеропорт були 19-20 січня – в ці ж дні рік назад "коктейлі Грушевського" змусили "Беркут" відступати, а сьогодні, коли ми вшановуємо Небесну Сотню, – Дебальцеве.
Путін, янукович і вся п'ята колона Кремля хоче реваншу. Але як і в ті пам'ятні дні, коли наші хлопці з щитами і кулаками йшли проти автоматів Калашникова, – ми ПЕРЕМОЖЕМО, бо не маємо права програти.
Над нами душі наших товаришів – їх там тисячі в Війську Господньому, яке воює за нас.
Світла пам'ять унсовцям з Небесної Сотні – білорусу Михайлу Жизнєвському і вінничанину Максиму Шимку. Тоді ж, 20 лютого, по дорозі додому був вбитий "тітушками" ірпенчанин Роман Чорногуз. Вічна пам'ять і слава в віках нашим Героям.
А на нас чекає бій!
Ігор Мазур "Тополя", унсовець, офіцер розвідувального батальйону, для УП