Стоїмо! Що б ті покидьки не робили!

Понеділок, 27 липня 2015, 15:58

Усе найцікавіше трапляється влітку і, переважно, під час відпусток. Ця сакраментальна фраза, але в усьому своєму негативі, вже кілька разів виправдалась у цьому липні.

Як відомо, спочатку була справа. І справа кримінальна.

Команда молодих реформаторів Генеральної прокуратури спалила на гарячому прокурорів Київської області та центрального главка. У них виявили немаленьку купу грошей, діамантів та наркотики.

От молодці, подумали ми, читаючи в медіа повідомлення про вилучене. От ідіоти, подумали старші товариші затриманих і розпочали кримінальну справу проти викривачів прокурорської корупції.

Потім були акції протесту під ГПУ,  незрозумілі спроби щось пояснити з боку команди Шокіна, вечірні посиденьки фігурантів скандалу на камеру з Президентом, нові акції протесту та, зрештою, списки з підписами нардепів за відставку генпрокурора.

Конфлікт, по факту, все ще триває. І якби не чітка позиція громадських організацій та активістів, справу вже давно б поховали десь у великих кабінетах.

Чернігів, наші дні. Представники кандидата К. виявили автомобіль з купою грошей, які безсоромно роздавались представниками кандидата Б. за його безтурботне майбутнє в парламенті. Кандидат Б. назвав це нахабною провокацією та швидко показав всім охочім продуктові набори кандидата К, щедро притрушені укропом.

За всією цією виставою палких викриттів вже мало хто й пам’ятає, що півтора роки тому обидва кандидати на депутатське крісло вимагали з трибуни Майдану покласти край політичній корупції та виборам за гречку. І якби не прискіпливість та послідовність журналістів і активістів, сьогодні б вже не було кому нагадати обом, як ті обіцяли нещадний бій корупціонерам.

Київські пагорби, прямо зараз. Під тиском антикорупційної громадськості Кабінет міністрів України оголошує про заміну свого дискредитованого представника у складі конкурсної комісії з формування Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Для максимально чесних виборів нової персони за квотою уряду, Кабмін пропонує провести на трьох авторитетних новинних сайтах онлайн-голосування за кращого з висунутих громадськими організаціями.

Кандидати зголосились, голосування триває. Один з них отримує найбільшу кількість голосів, але сумнівається у чесності власної перемоги, а тому подає скаргу в СБУ.

Не вірить у відсутність накруток і громадська організація, що розробляла систему голосування на виборах членів Ради громадського контролю Антикорупційного бюро.

Вона подає позов проти уряду за те, що той не забезпечив надійність голосування через свою чи будь-яку сторонню систему. Предмет позову та його деталі достеменно відомі лише трьом фігурантам – авторам позову, Печерському суду, куди той і подавався, а також Секретаріату Кабміну, який отримав копію.

Та раптом виявляється, що деталі позову проти уряду публічно цитує та прямою маніпулює змістом той самий переможець онлайн виборів, який позиціонував себе як непримиримий опонент дискредитованого представника Кабміну.

В цей самий час Кабмін офіційно заявляє, що невідкладно подає -у на затвердження переможця голосування – "незалежного представника громадськості".

Реальні антикорупційні організації не визнають онлайн-вибори бо чітко розуміють, що наступний логічний крок уряду – блискавично зібрати підконтрольну собі конкурсну комісію та так само блискавично обрати зручних для себе керівників НАЗК.

А це агентство буде відповідальне за моніторинг декларацій та стилю життя всіх державних службовців України, включно із стилем життя прем’єра та його любих друзів у владі.

Всі три гарячі історії липня мають схоже підґрунтя. У своєму бажанні безкарно використовувати владу в брудних інтересах, корупціонери не зупиняться ні перед чим.

Вони будуть всіляко захищати себе, максимально дискредитувати опонентів та розповідати казки про власну героїчну працю в ім’я реформ, євроінтеграції чи боротьби з покидьками. І при цьому й надалі будуть робити свої брудні штуки, аби конвеєр безкарного самозбагачення не простоював ні хвилину.

Як для одного літа, історій все ж забагато. Та зупинити покидьків можна. Хоч іноді і ціною надзусиль.

Та хіба нам усім вперше? Весь Майдан був саме таким.

Стоїмо! Що б ті покидьки не робили!

Олексій Хмара, Transparency International Україна, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Відновлення людського капіталу: виклики для реабілітації українських військових

Як отримати кращий дохід від держактивів без масової приватизації

Оновлення Рахункової палати: три ймовірні сценарії

Партнери нас зрадили?

Як запустити розподілену генерацію в Україні

Нові можливості для бізнесу: енергооптимізуйся або програєш