Доукомплектація Вищої ради юстиції: чи стане її членом суддя Януковича?

1268 переглядів
П'ятниця, 18 грудня 2015, 13:06
Леся Шутко
журналіст Центру інформації про права людини

Оновлена Вища рада юстиції працює у неповному складі – 18 членів з 20-ти. Ще двох суддів має обрати Верховна Рада та з’їзд представників юридичних вишів і наукових установ, який уже двічі збирався для вирішення цього питання.

З числа науковців обрані два достойні члени, а з числа суддів жоден кандидат не отримав підтримки.

Утретє науковці планують засідати уже наступного тижня. Але чомусь про це досі немає інформації на офіційних сайтах Вищої ради юстиції, Міністерства освіти і науки та Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, який приймає з’їзд. Чому так відбувається?

Хиткий розподіл членів

Сподівання громадськості на те, що новообрані члени ВРЮ будуть незаплямованими політичними впливами, не справдилися на сто відсотків. Адже до її складу, попри застереження громадських активістів, увійшли люди, помічені у зв’язках із чинною владою.

Як от наймолодший член – Олексій Маловацький, який був депутатом Київської міської ради від фракції "УДАР-Солідарність", а в 2014 балотувався на виборах до Верховної Ради від "Блоку Петра Порошенка" (№84). Не пропрацювавши у ВРЮ і декілька місяців, він отримав від президента звання "Заслужений юрист України".

Серед кандидатів до цього органу від Порошенка пройшла й адвокат Тетяна Малашенкова, яка балотувалася на останніх парламентських виборах від його блоку – 85-тий номер у списку.

До переліку пов’язаних із владою членів ВРЮ можна додати ще й призначеного Порошенком Генерального прокурора Віктора Шокіна та міністра юстиції Павла Петренка, близького до Арсенія Яценюка. Та й головою ВРЮ був обраний Ігор Бенедисюк, призначений президентом.

За час роботи у цьому органі не виправдала сподівань громадськості й суддя Оболонського районного суду Києва Ірина Мамонтова. Адже її скрізь представляли як чесного та незламного служителя Феміди.

Під час Євромайдану вона буцімто не кинула за ґрати скалічених "Беркутом" мітингувальників, обравши їм більш м’яку санкцію у вигляді домашнього арешту.

Саме так про Ірину Мамонтову у червні минулого року розповідав на прес-конференції тодішній голова Ради суддів України Василь Онопенко, пропонуючи її кандидатуру.

Пізніше з таким же формулювання її висували у парламенті до ВРЮ. І жодного разу вона не висловила свої заперечення з цього приводу.

Аж раптом наприкінці листопада цього року дала інтерв’ю, в якому прямо заявила, що не приймала рішень під час Євромайдану, оскільки знаходилася тоді на стаціонарному лікуванні.

Хоча адвокат, громадський активіст Роман Маселко оприлюднив стенограму допиту Ірина Мамонтової, яка зізналася, що одержувала вказівки з Адміністрації Януковича у грудні 2013 року щодо розгляду справ євро- та автомайданівців. Але нещодавно ця суддя, яка є членом ВРЮ, публічно відмовилася від таких зізнань.

І зробила це якраз після того, як члени ВРЮ проголосували проти відставки судді Шевченківського районного суду Києва Наталії Сіромашенко, яка відзначилася прийняттям рішення щодо учасника Автомайдану, позбавивши його права керувати всіма видами транспортних засобів. Хоча він ніколи не отримував водійського посвідчення та не був за кермом.

Попри це, ВРЮ не рекомендувала її звільнити – рішення про звільнення судді Сіромашенко "не набрало необхідної кількості голосів членів Вищої ради юстиції, як того вимагає положення частини шостої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Залишили на посаді також суддю Деснянського районного суду Києва Олексія Панасюка, який для євромайданівця обрав санкцію – тримання під вартою. Такі ж рішення про збереження посади за "майданівськими" суддями приймалися й на рівні дисциплінарної секції ВРЮ.

Можна припустити, що першу скрипку у ВРЮ відіграють навіть не представники влади (генпрокурор і міністр юстиції практично не беруть участі у засіданнях, які стосуються звільнення суддів), а судді, яких у цьому органі сьогодні дев’ять з 18.

Наприклад, деякі голосування щодо звільнення суддів "провалилися", бо голоси розподілилися 8 "проти", 6 – "за". Приблизно так виглядає співвідношення суддівської та несуддівської частини у складі ВРЮ.

Заявлений фаворит

Суддів, готових покривати своїх колег у складі ВРЮ може побільшати. Таємничість, з якою цього разу організовується з’їзд представників юридичних вишів і наукових установ, викликає занепокоєння. Адже за відсутності публічної уваги зазвичай приймаються найгірші для суспільства рішення.

Кажуть, до цього органу мають намір тишком-нишком протягнути суддю Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Павла Гвоздика, кар’єра якого стрімко злетіла вгору за режиму Януковича.

Слід зазначити, що Павло Гвоздик займається науковою діяльністю. Як доктор юридичних наук він є найбільш наближеним до науковців кандидатом у члени ВРЮ. Але його минуле змушує замислитися над тим, чи може така людина стати членом органу, який відповідає за формування суддівського корпусу та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності?

Адже під час зайняття ним посади голови Ради суддів загальних судів за рекомендацією її членів було призначено голів загальних судів, які віддано служили режиму Януковича. Кажуть, такі рішення не могли прийматися без попереднього погодження з АП.

Наслідками такої політики стали численні рішення суддів проти активістів масових акцій протестів в Україні, ухвалені на замовлення колишньої влади.

Суддя Гвоздик під час подій на Майдані зайняв цілком провладну позицію, коли в грудні 2013 року заявив про неможливість застосування закону про амністію до євромайданівців, а в січні 2014 року публічно закликав ухвалити закон, який згодом у народі охрестили як "диктаторські закони 16 січня".

Застереження викликає і майнова декларація Гвоздика. При мізерному доході його дружина є власницею великої кількості нерухомості та аж трьох авт. Та й статки самого Гвоздика викликають запитання, адже заявлені ним нерухомість, престижний автомобіль, гроші на рахунках у банку якось погано співвідносяться із доходом його сім’ї.

Тому делегатам з’їзду доведеться замислитися над тим, чи гідний Павло Гвоздик посади члена ВРЮ?

Пошук чесних суддів

Щоправда, обирати достойного претендента на цю посаду науковцям доведеться серед тих же кандидатів, які влітку не набрали достатньої кількості голосів делегатів з’їзду представників юридичних вишів і наукових установ.

Серед них – суддя Київського апеляційного адміністративного суду Олександр Хрімлі, якого звинувачували у тому, що він у 2004 році начебто спричинив ДТП, внаслідок якої загинули двоє дітей.

Серед кандидатів також колишній суддя Вищого господарського суду України Микола Хандурін, який ще у 2005 році, виконуючи обов’язки голови цього суду, був помічений у зв'язках із Петром Порошенком, який працював секретарем РНБО.

Тоді він нібито був причетний до вилучення справи про скасування результатів приватизації Нікопольського заводу феросплавів з Апеляційного господарського суду Києва.

Суддя ж Вищого адміністративного суду України Катерина Леонтович, яка минулого разу опинилася серед лідерів за результатами голосування з’їзду науковців (отримала 20 голосів, коли Павло Гвоздик – 26) відома тим, що 2011 року була суддею-доповідачем у справі, в якій за наслідками розгляду Вищий адміністративний суд України підтвердив правомірність визнання незаконним та скасування указу президента від 20 січня 2010 року "Про присвоєння Степану Бандері звання Герой України".

Щодо судді Дзержинського районного суду Харкова Людмили Гайдук, то проти неї, починаючи з 2012 року, Вища кваліфікаційна комісія суддів 15 разів вирішувала питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. Але інформація про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутня.

Крім того, експерти Реанімаційного пакету реформ, які складали досьє на кожного кандидата до ВРЮ, виявили значні розбіжності між майновими деклараціями Людмили Гайдук 2013 і 2014 років.

Претендує на посаду члена ВРЮ і Сергій Штогун, який ще у 2010 році пішов у відставку з Київського апеляційного адміністративного суду.

Загалом майнові декларації усіх суддів та членів їхньої родини свідчать про те, що у кожного з них – просторі квартири, у більшості – величезні будинки та по декілька земельних ділянок і машин.

Тож насправді обирати серед перелічених кандидатів достойного посади ВРЮ суддю науковцям буде вкрай складно.

"За такої ситуації доречно було б, як навесні цього року, закрити з’їзд, щоб не змушувати науковців голосувати вдруге за кандидатів, жоден з яких не здобув підтримки навіть четвертої частини делегатів з’їзду. Це дасть можливість оголосити новий добір на посаду 19-го члена ВРЮ серед суддів або суддів у відставці, – вважає заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

Щоправда, зробити це буде непросто. Адже шукати доведеться серед служителів Феміди з 15-річним стажем роботи на посаді судді, передбаченим законом. А серед них ще треба добре пошукати людей з незаплямованою репутацією і статками, які б не викликали сумніву у їхній доброчесності.

Леся Шутко, для УП



powered by lun.ua
Фріланс на часі: чи варто роботодавцям очікувати змін
Регулювання ринку праці застаріло і потребує змін, тому Мінсоцполітики підготувало проект закону щодо гнучких форм організації праці. Про що йдеться?
Як позбутися корупції у господарських судах за кілька місяців
Перед новим складом парламенту стоятиме непросте завдання – внормувати низку напрямків у рамках проведення реальної судової реформи. Адже судова корупція залишається однією з основних перепон для інвестування в Україну. Як врятують ситуацію змішані суди – розбираємо.
Що треба, щоб дитина прийшла до школи щасливою
Якщо дитина має безупинну мотивацію до читання, рахунку, письма, а їй ще не має 6 літ – підтримуйте цей вогонь.
Чи можливо ліквідувати індустрію фіктивних довідок
Підпільна торгівля документами суворої звітності – різноманітними медичними довідками і навіть водійськими правами чи дипломами про вищу освіту – досі процвітає. Чому?
Доброчесність передусім: чому боротьба з корупцією - це справа не лише держави
Навіть у ЄС зусиль держави з боротьби з корупцією виявляється недостатньо. Що ж робити у такій ситуації?
Чому влада не зацікавлена у розкритті злочинів проти журналістів
Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року внаслідок теракту, але цього вперто не хочуть бачити ані в Генпрокуратурі, ані в головному слідчому управлінні Нацполіції, ані в СБУ. У справі Шеремета слідство провалено, а відсутність у кріслі генпрокурора фахового правника лише поглиблює прірву між правоохоронною системою та народом.
Біоенергетика vs зупинка транзиту природного газу
Грядущі проблеми з постачанням природного газу ставлять питання про забезпечення країни теплом. Вихід є: розвиток біоенергетики.