Крим – це Україна, а "Дождь" – не вістря російського спису
Гнів на адресу критиків раптового рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення про заборону мовлення російського телеканалу "Дождь" в Україні є зрозумілим, проте помилковим.
При ухваленні свого рішення Рада керувалася тим, що "Дождь" "здійснював трансляцію сюжетів, що свідчать про невизнання державних кордонів та посягання на територіальну цілісність України", зокрема показував в ефірі карту Росії, на якій Крим позначений як територія Російської Федерації.
Частина території України перебуває під окупацією Росії, яка в односторонньому порядку змінила хід історії України. Українці мають повне право запитати, чому вони повинні дозволяти Росії транслювати на території України часто недостовірні та такі, що сіють ненависть сюжети, спрямовані на підрив України та її демократії.
На тлі все нових і нових повідомлень про втручання Росії та тактику гібридної війни, які з'являються мало не щодня, це питання непокоїть багато країн.
Світ голосно і чітко заявляє про свою позицію щодо реального статусу Криму: Крим – це Україна, і Росія спробувала незаконно його анексувати.
Цензура в Україні заборонена згідно з Конституцією, а також зобов'язаннями України в галузі прав людини, прийнятими нею відповідно до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права та Європейської конвенції з прав людини.
Українцям гарантована широка свобода вираження своїх поглядів, у тому числі право на підтримку ненасильницького сепаратизму або інших ідей чи політик, які викликають гнів чи образу у багатьох людей. Звичайно ж, свобода вираження поглядів має свої межі; влада може вжити розумних заходів у надзвичайних обставинах для обмеження свободи вираження поглядів у тих випадках, коли вони є необхідними у демократичному суспільстві або коли вони спрямовані на попередження пропаганди війни та підбурювання до насильства. Проте, такі обмеження повинні бути пропорційними рівню загрози та чітко визначеними; в інших випадках втручання влади загалом є неприпустимим.
Але чи викликана заборона трансляції телеканалу "Дождь" необхідністю збереження демократії в даному випадку? Чи була заборона трансляції телеканалу пропорційним заходом, і в чому полягала мета цього рішення?
Закон, на який посилається Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, забороняє транслювати певні ідеї в Україні, включаючи пропаганду агресивної війни; заклики до насильницького повалення конституційного ладу; підбурювання до насильства; а також популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України.
Якби телевізійний канал транслював інструкції з виготовлення бомб для сепаратистів на Донбасі, тоді обмеження його мовлення могло б бути адекватною відповіддю. Це була б реакція на реальну, безпосередню та серйозну загрозу для суспільства.
А якщо в програмі телевізійного каналу було відображено огидну позицію російської влади щодо того, що Крим є частиною Росії, – одне з політичних тверджень, з яким вже знайомі всі українці – чи є це закликом до насильства, і чи слід його блокувати ?
Беручи до уваги потужність української демократії та громадянського суспільства, програми, які відображають агресію та політичні претензії Росії, не становлять безпосередньої загрози.
Крім того, українці здатні зрозуміти те, що журналісти та засоби масової інформації в Росії не можуть провадити повноцінну незалежну редакторську політику (а також те, що якби Дождь відображав позицію української влади, то він би просто не існував).
Було б помилкою вважати, що українська аудиторія не повинна мати доступу до неприйнятних для неї поглядів, у тому числі до тих, які ставлять під сумнів політику її влади, або до переважної більшості публічних думок.
Не може не дивувати те, що більшість людей, які підтримують нову заборону телевізійного мовлення, не висловила жодних заперечень, допоки не було прийнято рішення Національної ради.
Програми телеканалу "Дождь" ретранслювалися протягом багатьох років, залишаються легко доступними в Інтернеті, і вони надалі залишатимуться доступними в онлайн-режимі, незважаючи на заборону в кабелі.
Телеканал "Дождь" насправді став засобом російської пропаганди лише після прийняття рішення Національною радою. Коментарі в соціальних мережах порівнюють "Дождь" з виданням нацистів або ІДІЛ таким, як Dabiq, яке, на відміну від телеканалу "Дождь", фактично займається рекрутуванням терористів і закликає до насильницьких дій.
У коментарях лунали заяви про те, що критикам рішення слід врахувати, чи була б обмежена діяльність телеканалу "Russia Today", якби він показав карти Росії з Аляскою в її складі.
Чи має обмеження доступу до погляду про те, що Аляска є частиною Росії, бути необхідним у демократичному суспільстві ? Відповідь є негативною. Чи закликав Дождь до насильницьких дій, і чи збереження демократії в Україні вимагає обмеження доступу до телеканалу "Дождь"?? Відповідь майже без сумніву є негативною.
Згідно з результатами деяких досліджень українські глядачі становлять 25 відсотків загальної аудиторії телеканалу "Дождь". Насправді "Дождь" має значну цінність, оскільки він сприяє встановленню більш різноманітного і більш плюралістичного медійного середовища, забезпечуючи відносно високоякісний і позбавлений пропаганди погляд на рішення і політичний курс російської влади, на те, про що думають росіяни, і як Україна та інші країни сприймаються в Росії.
Результати нещодавно проведеного аналізу показали, що телеканал "Дождь" є збалансованим у висвітленні подій і не тримається антиукраїнської упередженої лінії, яка демонструється на інших російських телеканалах. Українці потребують і заслуговують на доступ до максимально можливої кількості голосів, у тому числі тих, які не вписуються в домінуючий наратив.
В інтересах вільного, жвавого та різноманітного медіа-середовища в Україні політики, службовці, журналісти та пересічні громадяни, разом з представниками міжнародної правозахисної спільноти мають обміркувати декілька питань: Чи існували інші варіанти, які б могли розглянути українські органи влади в якості альтернативи забороні трансляції каналу в кабельних мережах, наприклад, інструментарій, розроблений ОБСЄ для реагування на виклики, які несе в собі пропаганда?
Чи серйозно задумувалися законодавці та Національна рада над тим, яким чином дозволити таким каналам, як "Дождь" сприяти різноманітності засобів масової інформації в Україні, не йдучи всупереч закону? Як це впливатиме на громадян та їхню здатність вивчати та аналізувати засоби масової інформації і поточні події, якщо вони мають доступ виключно до обмеженої кількості попередньо схвалених точок зору? А також, чи насправді становить телеканал "Дождь" таку екзистенційну загрозу для України, що єдиним рішення могло бути лише його відключення в кабельних мережах?
Метью Шааф, директор представництва Freedom House в Україні, для УП
