(Без)візовий переполох

Вівторок, 13 червня 2017, 17:36

Безумовно, введення в дію безвізового режиму між Україною та країнами Європейського Союзу – велика перемога не тільки для українців, які прагнуть офіційно повернутися в свою історичну цивілізаційну сім'ю. Думаю, цю перемогу можна вважати нашою спільною, адже поповнення у родині – це завжди радісна подія, яка крім усього, робить її сильнішою.

До того, аби Європа таки відчинила перед українцями свої двері, ми пройшли надзвичайно довгий і складний шлях На ньому було все: суперечки і сльози, радіння і надії. Втрати і кров.

Тому не дивно, що зі вступом в дію безвізового режиму суспільство опинилося в стані такої собі ейфорії, в хорошому сенсі цього слова.

Падіння бюрократичних кордонів громадяни України супроводили не тільки випробуванням безвізу в дії, але й масовими святкуваннями.

Не обійшлося й без офіціозу. Так, у Закарпатській області президент України Петро Порошенко разом зі своїм словацьким колегою навіть відчинили імпровізовані двері до Європи без віз.

Разом з тим, поряд з такими позитивними емоціями суспільство знову накрила чергова хвиля роздумів-варіацій на тему: "А що ж робити з російським безвізом"?

Необхідність введення системи контролю перетину державного кордону України громадянами Росії за допомогою віз я вже обґрунтовував у одній з попередніх колонок.

Приводом до воскресіння цієї теми – з лютого 2016 року, коли у парламенті був зареєстрований проект постанови №4030 "Про звернення до Кабміну щодо припинення дії Угоди між Урядами України і РФ про безвізові поїздки громадян України і РФ", – стала звістка від 17 травня про остаточне узгодження українсько-європейського безвізу.

Сьогодні ж, зі вступом безвізового режиму в дію, в українському політикумі, як в суспільстві в цілому, знову розгорілася дискусія щодо скасування безвізового режиму з агресором.

Цього разу варіантів убезпечити Україну від "небажаних гостей" з РФ, які мають недобрі наміри, виявилося набагато більше. Поряд із введенням віз для громадян Росії розглядаються також інші заходи.

Так, на днях міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив: Україна мало того, що повинна перевести всіх охочих відвідати її росіян на біометричні паспорти, але й ввести для них систему попереднього інформування через інтернет про наміри в'їхати на територію нашої країни.

"Візи насправді відживають, вони відходять. По-перше, ми тепер звикли до біометричних паспортів і повинні перейти до того, що люди їздять тільки за біометричними паспортами. Другий момент, який для мене важливий, – ось ви їдете в багато країн і потім заходите в інтернет і кажете: "Я через 5 днів їду". Ось так насправді і російські громадяни повинні їхати в Україну: необхідно створити відповідну платформу і контролювати в'їзд, так щоб це не було абсолютно неконтрольовано", – сказав міністр.

Таким чином, система, запропонована Клімкіним, на його думку, могла б стати альтернативою скасування безвізового режиму з агресором.

Втім, за його словами, якщо рішення про запровадження в українсько-російських стосунках віз таки буде прийнято, Кабмін готовий з цим погодитись. А біометричні паспорти в цьому випадку можуть стати додатковим інструментом для контролю міграційних потоків з Росії.

Проте у самому Кремлі вважають візові наміри України не більше, ніж блефом, а запровадження інтернет-системи оповіщення – взагалі нездійсненною фантазією.

"Я не знаю, щоб десь у світі така система використовувалася і працювала. Це треба ж дуже складний механізм відпрацьовувати – повідомлення, реєстрація повідомлення. Це якісь фантастичні пропозиції", – заявив депутат російської Держдуми Михайло Ємельянов.

Як то кажуть, істина і народжується в дискусіях. А поліваріантність – це завжди краще, ніж не мати права вибору.

Проте, який би з вищезазначених варіантів не обрали, головне пам'ятати про мету застосування таких заходів – ліквідацію, чи хоча б мінімізацію загроз національній безпеці, які чатують на нашу країну з боку Росії.

На війні, як відомо, усі методи хороші.

Україна ж знаходиться в цьому стані вже три роки.

Тому виключати варіанта застосування до агресора одночасно всіх вищеописаних заходів також не варто.

Олег Петровець, спеціально для УП

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою.

Що відбувається з ринком аграрної землі на шостому місяці війни

Зелений Кабмін, або Не так сіли

Позбутися обов'язків: коли і як українці перестають бути громадянами

Як запровадження 10% збору на купівлю валюти вплине на бізнес і ціни

"Постріл собі у ногу" і ще 8 міфів про санкційну політику проти Кремля

Благодійні фонди треба будувати за принципами бізнесу