Виборча реформа: сім нових законопроектів за місяць

4204 перегляди
Середа, 10 січня 2018, 09:00
Олег Петровець
політичний експерт

За гучними політичними подіями часто з PR-складовою багато хто не помічає, наскільки серйозна боротьба розгортається довкола питання зміни виборчого законодавства в Україні.

Так, зовсім нещодавно я аналізував цікаву альтернативу проголосованому в першому читанні проекту Виборчого кодексу, аж ось за місяць у Верховній Раді зареєстрували ще 7 альтернатив!

Складається ситуація, коли аналіз ледве встигає за змінами, що відбуваються з його об’єктом. Важко навіть уявити, що ж буде, коли справа дійде до ухвалення остаточного рішення.

Отже, коротко про "найсвіжіші" депутатські ідеї, як змінити українську виборчу систему на краще.

– Законопроект №7366-1 "Про вибори народних депутатів України (з відкритими для широкого обговорення партійними списками)"

Документом пропонується проведення виборів суто на пропорційній основі, але з запровадженням процедури так званого "широкого обговорення кандидатів у депутати", а також закріпленням кандидатів за регіонами. Разом з тим перші п’ять осіб у списку, які "забезпечують загальнодержавний характер партії", не закріплюються за регіонами.

Загалом ініціатива досить оригінальна і має дві основні переваги:

1) простота процедури проведення виборів та підрахунку голосів;

2) збереження зв’язку між депутатом та виборцями в регіонах.

Проте наявність "недоторканної п’ятірки" навіює висновки, перш за все, про те, що яскраві політичні особистості й надалі "протягуватимуть" у парламент політичні сили, не наповнені змістом, але з харизматичними лідерами.

Крім того, запропоноване регіональне закріплення кандидатів може розглядатися не тільки як спосіб збереження зв’язку та взаємної відповідальності депутата з виборцем, але й і як така собі "модифікація" технології гречкозасівання.

– Законопроект №7366-2 "Про вибори народних депутатів України"

"Родзинкою" законопроекту можна вважати запровадження нового інституту – Центру підготовки учасників виборчого процесу, який зокрема, буде здійснювати підготовку кандидатів у члени окружних виборчих комісій.

Крім того, на відміну від проекту Виборчого кодексу, ухваленого в першому читанні, документом пропонується кількість мандатів, які розподілятимуться у кожному з виборчих регіонів, поставити в залежність від кількості зареєстрованих в окрузі виборців, а не явки.

Також фактично забороняється розміщення платної політичної реклами, що повинно стати вагомим внеском у формування свідомого електорату, який не змінюватиме вподобань під впливом лавини політичної реклами.

Але, незважаючи на очевидний позитив, загалом цілком логічно було б не реєструвати окремого законопроекту, а спробувати реалізувати викладені в ньому конструктивні пропозиції шляхом доопрацювання вже ухваленого в першому читанні проекту Виборчого кодексу.

– Законопроект № 7366-3 "Про вибори народних депутатів України"

По-суті, законопроектом пропонується запровадити ту ж саму пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Проте акцент автори документу роблять на остаточному розподілі мандатів на загальнодержавному рівні ("компенсаційний механізм").

Загалом можна зробити висновки про максимальну схожість цього законопроекту в запропонованих підходах до реформування виборчої системи України з уже проголосованим у першому читанні. Різниця, по-суті, полягає лише в кількості виборчих округів, які пропонується створити (28 і 27 відповідно) та висоті прохідного бар’єру (3% і 4% відповідно).

– Законопроект №7366-4 "Про вибори народних депутатів України (на засадах пропорційної системи з відкритими виборчими списками)"

Чи не єдиною суттєвою відмінністю цього законопроекту від попереднього є встановлення 5% прохідного бар’єру (у попередньому – 3%). А в цілому документом з посиланням на рекомендації низки компетентних європейських інституцій знову ж таки пропонується запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими списками та регіональними округами.

– Законопроект №7366-5 "Про вибори народних депутатів України"

Першим, що кидається у вічі при аналізі цього законопроекту, є невідповідність його назви тій, що зазначена в пояснювальній записці. Із суттєвих новел можна виділити участь у виборчому процесі не тільки політичних партій, але й блоків.

Також скасовується таке поняття, як "грошова застава". На думку автора, довгий час це було чималою перешкодою для участі у виборчому процесі політичних сил, що не мають фінансування з боку різних олігархічних груп.

З одного боку, такі зміни дійсно мали б стимулювати розвиток політичних сил. З іншого – необов’язково всі партії фінансуються олігархами. Однак відсутність у них ресурсу навіть для внесення застави наштовхує на роздуми про їх політичну спроможність як таку.

Щодо блоків, які зазвичай утворюються напередодні виборів з єдиною метою – прихід до влади під новим розкрученим брендом – позитив тут дуже і дуже сумнівний.

– Законопроект №7366-6 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів народних депутатів України"

Основними "стовпами", на яких побудована ця законодавча ініціатива, є:

– пропорційна виборча система з голосуванням за виборчі списки на загальнодержавному виборчому окрузі;

– допущення до виборів партій та блоків, які мають подолати для перемоги бар’єр 2% та 3% голосів відповідно;

– введення двоетапного голосування, де перший – це обов’язкове голосування на праймеріз, що організовується ЦВК з метою формування остаточних списків для голосування від кожної політичної сили;

– електронізація реєстрів виборців з використанням цифрового підпису;

– закріплення обов’язковості проведення передвиборних теледебатів.

На перший погляд, усе виглядає досить змістовно та раціонально, але якщо придивитися ближче, можна знайти багато "але", а саме:

– ніби блокування і повинне забезпечити більшу політичну конкуренцію, але ж 3% для блоку – досить низький бар’єр, що забезпечить появу нових і нових проектів виключно під вибори;

– систему праймеріз пропонується запровадити через складність введення преференційної системи, проте насправді ще велике питання – яка з цих систем є простішою. Крім того, по-суті, праймеріз і преференційна система несуть однакове функціональне навантаження;

– обов’язкові дебати – річ прекрасна, адже зазвичай саме дебати знімають левову частину масок. Якщо питання не узгоджені наперед.

– Законопроект №7366-7 "Про вибори народних депутатів України"

Законопроект спершу здається найменш оригінальним, адже в ньому пропонується залишити змішану виборчу систему, де 225 депутатів обиратимуться на пропорційній основі, а інша половина – на мажоритарній. Проте є свої цікавинки:

– пропорційна складова з закріпленням кандидатів у депутати зі списків за регіональними виборчими округами від політичних сил;

– допущення до виборів як політичних партій, так і блоків.

Таким чином, через регіональну прив’язку кандидатів із загальнодержавного списку, фактично, бачимо спробу за збереження пропорційної складової, на якій наполягають наші європейські партнери, посилити мажоритарний компонент виборчої системи.

*  *  *

Провівши навіть такий неглибокий аналіз, можна побачити, що різні політичні сили, відстоюючи свій варіант змін до виборчої реформи, намагаються "врятувати" власні інтереси через законодавчі "хитрощі".

І це зрозуміло, адже кожна політична сила чинного парламенту хотіла б забезпечити собі стабільне майбутнє і після найближчих виборів.

Проте слід виділити один аспект, який об’єднує всі ці законопроекти.

Усі вони є альтернативними до ініціативи №7366, відповідно до якої передбачається повернення до чистої мажоритарної виборчої системи. Я б навіть назвав їх своєрідною протесаною реакцією на "мажоритарну пропозицію".

Можливо, така одностайність викликана не власними переконаннями, а наявністю наполегливих порад з боку наших західних друзів.

Але як би там не було, очевидно, що консенсус щодо кістяка майбутньої реформи таки знайдено. І, швидше за все, на виході Україна отримає якщо й не ідентичний, то напевно співзвучний з ним результат.

Олег Петровець, політичний експерт, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
"Бюджет розбудови країни": скільки грошей дістанеться регіонам
Депутати намагаються повернути до бюджету-2019 субвенцію на соціально-економічний розвиток, хоча там передбачено 9,1 млрд грн на розвиток регіонів.
ОУН – не колабораціоністи, або Чому треба заборонити новий підручник з історії
Однак треба визнати, що й деякі опоненти цього підручника не завжди мають рацію, захищаючи ОУН, УПА, їхніх лідерів від недобросовісних авторів та "істориків".
Зловживання як норма: морський бізнес проти державного рекету
Блокування роботи портових операторів правоохоронними органами шкодить не лише інвесторам, а й міжнародному іміджу держави.
Правда – перша жертва війни? Як Україні реагувати на те, що СММ "не бачить" Росії на Донбасі
Україна не повинна покладатися на міжнародні суди для отримання висновку про причетність Росії до конфлікту. Ми маємо діяти зараз, якщо хочемо вберегти правду від російської війни.
Другий термін для Трампа: чотири уроки проміжних виборів у США
Вибори показали: Дональд Трамп зберігає гарні шанси висуватися ще на один термін. Демократи, хоч і отримали гірші результати, ніж очікувалося, намітили підходи для президентської кампанії.
Як спростити життя батькам та вчителям учнів інклюзивних шкіл
Завдяки реформі кількість учнів з особливими потребами в інклюзивних класах в цьому навчальному році зросла на 61% у порівнянні з попереднім.
Неефективність витрат "Укрпошти": міф чи реальність?
Нам дорікають, що "Укрпошта" повинна не відстоювати справедливу оплату своїх послуг, а починати економити з себе. Ми так і робимо.