Законопроект про "мажоритарні вибори": крок вперед, два назад

1115 переглядів
Середа, 13 грудня 2017, 08:30
Олег Петровець
політичний експерт

На фоні "війн антикорупціонерів" та феєричних подій довкола екс-президента Грузії Міхеіла Саакашвілі в інформаційному полі досить несправедливо загубилася не менш цікава подія.

Ще не дійшла справа до другого читання законопроекту про зміни у виборче законодавство щодо введення пропорційної системи з відкритими списками, як у Верховній Раді зареєстрували законопроект, яким пропонується проводити вибори до парламенту виключно за мажоритарною системою.

Звісно, як зазначали українські ЗМІ, голосування за проект закону №3112-1 у першому читанні стало несподіванкою навіть для самих народних обранців, а тому появи деякого опору в майбутньому слід було очікувати.

Зокрема, вірогідним виглядав варіант, коли до другого читання законопроект суттєво змінять, бо ж насправді пропорційна система не надто до душі деяким нардепам, мандатні амбіції яких на майбутнє пропорційна система суттєво утискає.

Але пропозиції повернутися до мажоритарки не очікував ніхто.

Однак це трапилось. І трапилось трішки більше, ніж за місяць від моменту позитивного голосування за виборчий кодекс. Цікаво, що ініціатором повернення до мажоритарної виборчої системи стала досить яскрава особистість – народний депутат Олег Барна.

На його думку, "народ України вже давно переконався, що при системній партійній безвідповідальності та відсутності політичної культури потрібна виключно мажоритарна система виборів". Вона, як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту, має низку переваг, серед яких:

– Персональна відповідальність депутата перед виборцями, які за нього проголосували;

– Відносно простий порядок підрахунку голосів, простота адміністрування виборів, зрозумілість виборчої системи та процедури голосування для виборців;

– Праця депутата відбувається в інтересах виборців округу;

– Свобода дій депутата, оскільки він залежить лише від виборців округу, а не олігархів, яким належить партія.

Також автор законопроекту констатує, що переважна більшість населення не хоче долучатися до партійної діяльності та бути членами будь-яких партій через повну зневіреність і відсутність партійної відповідальності.

"У зв’язку з цим виникає логічне запитання: чому три відсотки населення мають узурпувати владу?

Таким чином, виключно пропорційна система виборів, яка нав’язується політичними партіями, призведе до того, що народ України буде позбавлений права брати участь у державотворенні, тому що кандидати до Верховної Ради України будуть формуватися згідно з партійними списками, які затверджуватимуться на з’їздах політичних партій, а самі депутати будуть підзвітні партійним проектам", – йдеться в пояснювальній записці.

Чесно кажучи, з такою аргументацією не погодитись дійсно складно, бо ж політична активність українців у плані партійного будівництва залишає бажати кращого. А як формуються виборчі списки партій у нашій країні – це добре відомо. Крім того, не посперечаєшся і з політичною теорією, відповідно до якої саме мажоритарна система вважається найпростішою.

Разом з тим, навіть не аналізуючи недоліків мажоритарки, одразу напрошуються два прості запитання.

Перше. Як відомо, 7 листопада парламентарі в першому читанні проголосували за проект змін до виборчого законодавства, відповідно до якого виборчу систему пропонується змінити не на чисто пропорційну, а на пропорційну з відкритими списками.

Але прихильник повернення до мажоритарки в пояснювальній записці до свого законопроекту не згадав про це жодним словом.

Так, при обґрунтуванні свого законопроекту автори переважно опираються на чинне законодавство. Але ж, по-перше, наразі в нас діє не пропорційна, а змішана виборча система. А по-друге, здається логічним, що, будучи народним депутатом, ти маєш бути в курсі всього, за що голосує Верховна Рада.

Тому доречно було б апелювати, в тому числі, й до законопроекту, який наразі готується до другого читання, де, до слова, мажоритарна складова в якоюсь мірою залишається через систему відкритих списків і преференцій.

Друге. Чи можна погодитися з тим, що раз українці не беруть активної участі в партійному будівництві, то і підтримувати посилення ролі партій у політиці не потрібно?

Адже одним зі стимулів введення пропорційної системи нарівні з явищем "гречкозасівання" на мажоритарних округах якраз і є те, що, пройшовши до парламенту, мажоритарники часто лобіюють власні інтереси, а політичні партії не можуть відповідати за їхні дії.

Ну і зрештою – як не крути, але саме політичні партії з власними програмами, що відображають ту чи іншу стратегію розвитку держави, і є основними суб’єктами політичного життя.

Партії, вони нікуди не подінуться. Тому цей інститут в Україні потребує реанімації та підтримки, а не "добивання".

Тільки реалізуючи таку політику, матимемо шанс у майбутньому отримати політичні партії європейського зразка з власними усталеними поглядами і традиціями. А не політичні проекти, зроблені "під ключ" і під одну особу.

Звісно, як я вже писав раніше, пропорційна система з відкритими списками не є досконалою, як не є досконалою жодна з виборчих систем.

Але мажоритарка в багатомільйонній Україні – уже пройдений етап, який випробувано і пережито.

Наразі для подолання корупції в законодавчій владі, а також підвищення якості української політики необхідно шукати нові ефективні підходи. Потрібно рухатись далі, причому рухатись у правильному напрямку.

І хоча повернення до мажоритарної системи з огляду на рекомендації наших міжнародних партнерів – варіант маловірогідний, проте все ж маємо два діаметрально протилежні законопроекти. А це означає, що ризик, навіть не зробивши кроку вперед, зробити два назад, таки залишається.

Олег Петровець, політичний експерт, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Як Путін захищав президента Порошенка
Якщо президент дійсно планував публічно заявити про відпустку на Мальдівах, то за логікою кампанії, яку розганяють боти, – не журналісти зіграли в цій гибрідній війні на руку країні-агресору. А сам Порошенко.
ЄС на порозі змін: чому цей рік є вирішальним для євроамбіцій України
Два побачення цього тижня – Макрона з Мей і Меркель з Курцом – остаточно сформували порядок денний ЄС: майбутнє союзу, його бюджет на наступне десятиліття (багаторічні фінансові рамки) і відносини з сусідами (відносини з Британією після Brexit).
Записки лібертаріанця. Проект статті нової Конституції про судову владу
Навмисне використання недосконалостей букви закону, що викривлює дух закону та підриває довіру громадян до судової влади, є кримінальним злочином. (рос.)
Харрасмент: чи борються з ним в Україні
Харрасмент – створення агресивної, небезпечної ситуації. Тема харрасмента продовжує турбувати суспільство і кілька місяців вже не сходить з перших шпальт світової преси.
Глобалізація економіки: як не стати державою-банкрутом
Вітчизняні сировинні олігархи не зацікавлені в збільшені доходів населення та в розвитку внутрішнього ринку. У цьому випадку їх бізнес стане збитковим.
Підняти рівень охорони авторських прав до європейського
Неадекватний підхід уряду до рівня охорони прав інтелектуальної власності ставить під сумнів євроінтеграційний процес.