Україно-російська кібервійна: невидимий фронт

1068 переглядів
Четвер, 22 лютого 2018, 11:00
Борис Дрогомирецький
політолог, Мюнхен, Німеччина

Поряд із військовим фронтом на сході України, ще у 2003 році було відкрито невидимий фронт – інформаційний.

Про інформаційну агресію РФ написано вже чимало, але, зазвичай, розглядаються традиційні ЗМІ. Кіберпростір та одна з його складових – Інтернет – довший час були відносно поза увагою.

Проте сьогодні в широкий дискурс ввійшло поняття україно-російської кібервійни, яка багатьма дослідниками вважається чи не першою у світовій історії.

Рунет швидко об’єднав навколо себе сегменти майже всіх пострадянських країн. Цьому сприяли безліч причин, що переросло в повну домінацію російських соціальних мереж (ВКонтакте, Одноклассники), поштових сервісів (mail.ru), пошукових систем (yandex.ru), програмного забезпечення (1С).

Англомовний сегмент Інтернету залишається, здебільшого, terra incognita для українського користувача, окрім ресурсів з україномовною локалізацією. Західні соціальні мережі, як Фейсбук, лише в червні 2017-го змогли обійти російські у відвідуваності.

Російська агресія в кіберпросторі має дві площини, які умовно можна поділити на інформаційну та хакерську.

Інформаційна площина

Її можна охарактеризувати як систематичне, постійне транслювання певних ідей, концепцій, гасел, закликів, ярликів, послань у кіберпросторі. Найбільше це відбувається в соціальних мережах, інформаційних порталах, тематичних групах і чатах, у коментарях під новинами.

Ззовні це виглядає як полеміка: один користувач пише коментар під новиною чи пост у соціальній мережі. Метою таких заходів є нав’язування певних ідей, створення ілюзії "громадської" думки. На більш високому рівні – це ньюзмейкінг або створення новин.

Тривалий час суб’єкти таких інформаційних приводів зберігали відносну анонімність, проте після розкриття "тролів з Ольгіно" та зізнань британської журналістки, яка працювала в "Russia 24", Сари Фьорт (Sara Fert), стало відомо, хто за цим стоїть, та масштаби дій, які проводяться.

Слід зазначити, що такі дії спрямовані не лише проти України, але й проти США та країн ЄС. Основними акторами є так звані "тролі" – фейкові й лише в рідкісних випадках справжні аккаунти користувачів, які займаються інформаційними провокаціями, створенням фейкових новин, інформаційних приводів, коментарів, дописів.

У контексті інформаційної кібервійни проти України існують цілі фабрики тролів, які за фінансову винагороду займаються цією діяльністю.

Загалом схема впровадження атаки в інформаційному просторі виглядає так:

1. Тролі (або заангажовані чи підкуплені експерти) під виглядом очевидців, фахівців чи інших спеціалістів створюють інформаційний привід.

2. Російські ЗМІ озвучують новину, посилаючись на джерело з пункту 1 як на об’єктивне та фахове.

3. Миттєво за цим слідують тролі, які починають обговорення новини в мережі, створюючи ілюзію резонансу та правдивості інформації.

За такою простою схемою криється ефективний механізм маніпуляції свідомістю, перекручування фактів, виставлення тих чи інших подій у необхідному світлі.

Хакерська площина

Вона відрізняється від інформаційної тим, що веде боротьбу не лише на інформаційному полі, а й на фізичному рівні кіберпростору. Ця діяльність має на меті виведення з ладу техніки, програмного забезпечення, завдання економічних збитків і так далі.

У розрізі унікальних акторів, задіяних у кібервійськових заходах, можемо виділити такі:

І. З російського боку: згідно відкритих даних, на чолі кібервійськових операцій стоїть Федеральне агентство урядового зв’язку та інформації при президенті Російської Федерації (рос. ФАПСИ).

Цей орган є керуючим та координує інші підрозділи, зокрема:

"КіберБеркут" (англ. CyberBerkut) – хакерська організація, якій приписують атаки на сайти ЦВК, МВС, ГПУ, президента України; оприлюднення приватних листувань посадовців, політиків, активістів Майдану та військових; розповсюдження пропагандистської інформації.

Експерт з інформаційної безпеки В’ячеслав Гусаров говорить, що матеріали, які вони публікують, є необґрунтованими, позбавленими фактичної основи та мають на меті дискредитацію України.

У доповіді Розвідувального управління Міноборони США "Russia Military Power" йдеться, що "КіберБеркут" створений для ведення російської державної кібердіяльності, підтримки військових операцій та стратегічних цілей Росії, з використанням технічних та пропагандистських кібератак не лише проти України, а й проти країн НАТО.

"Sandworm" – відомі після атаки на енергетичні системи в Україні та пов’язані з цим збої подачі електроенергії 23 грудня 2015 року. Їх називають причетними до атак на низку підприємств залізничного комплексу в 2014-му.

"Sofacy Group" (також: АРТ 29; Pawn Storm; Fancy Bear та Sednit та інші) відомі проведенням заходів "Змія" ("Уробурос", англ. "Uroburos") та резонансної кібератаки вірусом "Petya".

ІІ. З українського боку:

"Український кіберальянс" – об’єднання хакерів та кіберактивістів на основі "FalconsFlame", "Trinity", "RUH8" та "Кіберхунти". Мета діяльності – протидія російській кіберагресії.

Відомі за зламом електронних скриньок російських активістів і ватажків терористів; кібератаками на пропагандистські ЗМІ ("Анна Ньюз", "Перший Канал"), міністерства РФ та так звані "ДНР" і "ЛНР"; публікаціями електронного листування терористів та російських високопосадовців.

"Українські кібервійська" – ініціатива, створена Євгеном Докуніним. Основною метою є проведення оборонних та наступальних операцій в Інтернеті, протидія сепаратизму, тероризму та інформаційній війні проти України.

Відомі блокуванням мобільного зв’язку та близько 450-ти банківських рахунків терористів; хакерськими атаками на близько 150 веб-ресурсів та віддаленим захопленням веб-камер терористів у Криму.

Матеріали з цих камер є доказом російської агресії та інформують про переміщення живої сили й техніки противника.

"ІнформНапалм" (англ. InformNapalm) – відомі проведенням незалежного розслідування катастрофи малайзійського Боїнга; базою даних російських підрозділів, які воюють в Україні. Основний метод діяльності базується на принципі Open source intelligence – зборі інформації з відкритих джерел, соціальних мережах і тому подібне.

Характерною особливістю є переклад інформації на більш ніж два десятка мов, які неодноразово використовувалися у звітах Bellingcat про присутність російських регулярних військ на території України та їх вину в катастрофі малайзійського "Боїнга" 17 липня 2014 року.

"Миротворець". Широко відомі завдяки ЗМІ через бази даних осіб, задіяних у сепаратизмі, незаконному відвідуванні тимчасово окупованого Криму, підтримці агресивної політики Кремля.

У контексті кібервійни відзначилися розробкою автоматизованої системи аналізу та розпізнавання облич Identigraf, що покликана обробляти масивні бази даних та виявляти порушників.

Україна на державному рівні вживає такі заходи:

– Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки"; ухвалення стратегії кібербезпеки; указ президента, який вводить в дію рішення РНБО щодо невідкладних дій та нейтралізації загроз кібербезпеці держави.

– Створення Команди реагування на комп’ютерні надзвичайні події – CERT-UA (англ. Computer Emergency Response Team of Ukraine).

– Національний координаційний центр кібербезпеки – робочий орган при РНБО.

– Програма Трастового фонду НАТО зі сприяння Україні в зміцнені її спроможності у сфері кіберзахисту.

– Створення Центрів кібернетичної безпеки в системі ЗСУ та Департаменту кіберполіції Національної поліції.

– Санкції проти російських розробників програмного забезпечення (Доктор Веб, Лабораторія Касперського); блокування доступу до деяких веб-ресурсів.

Забезпечити повну безпеку України в кіберпросторі можливо лише застосувавши досвіду Китаю, проте це суперечитиме як нормам міжнародного права, так і прагненню України до інтеграції з Заходом.

Ефективного захисту кіберпростору можна досягнути розробкою власних технічних засобів та програмного забезпечення, розвитком українського сегменту Інтернету. Як, наприклад, в Естонії, де це щорічно додає кілька відсотків до ВВП, а такі розробки, як Skype, стали всесвітньо популярними.

Досвід України у веденні кібервійни вже є безцінним і може бути взірцем для інших країн.

Борис Дрогомирецький, магістрант Українського Вільного Університету (Мюнхен, Німеччина), спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Чому Україна живе в культі страждання і як це змінити
Ми часто вже не чекаємо нічого хорошого, і не віримо, що "тут може щось змінитися", проте важливо визнати, що зміни настануть тоді, коли кожен з нас, поступово почне переглядати свій особистий життєвий сценарій. (рос.)
Пенсійний популізм: нові виклики і обіцянки
Реформі пенсійної системи України – два десятки років. У чому причина незадовільних результатів?
Тренд на добро: як компанії допомагають людям
Добро зараз у моді, тому якщо ви не робите добрих справ – ви поза трендом.
Чому інвестиції важливі для наших бабусь
Інвестиції — наймодніше слово 2018 року. Точніше, воно повинно таким стати. Його значення повинні зрозуміти всі бабусі перед тим, як у жовтні 2019 року знайдуть свій паспорт і підуть на парламентські вибори. (рос.)
"Психіатричну в'язницю" треба закрити!
Спеціальні психіатричні лікарні, куди суд спрямовує пацієнтів, не відносяться до системи виконання покарань і хоча б формально не є "в’язницями для психічно хворих". Але все інше залишилось як було.
Конкуренти України чи двері до ЄС: чим може стати для нас ініціатива Тримор'я
Ініціатива створення партнерського блоку від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів за три роки отримала шанс перетворитися з ідеї на амбітний проект. Яким же повинен бути підхід України до Тримор’я?
Без житла, без голосу і тепер без грошей
В Україні пенсіонери-переселенці не позбавлені лише громадянства. Поки що...