"Совок" і невігластво. Хто відповідальний за Рембо-Савченко?

6931 перегляд
Понеділок, 26 березня 2018, 10:30
Нін Ходорівсько
театральна режисерка

Джон Рембо – персонаж бойовика 1982 року, якого грав Сільвестр Сталоне. У фільмі герой в’єтнамської війни Джон Рембо не зміг адаптуватися до мирного життя і продовжує проживати флешбеки – йому ввижаються моменти катувань, які пережив герой у нелюдських умовах.

Через постійні прояви пост-травматичного стресового розладу йому складно увійти в контакт з реальністю та протистояти зловживанням і відвертому садизму провінційного поліцейського відділку.

Він просто живе "по накатаній", за законами воєнного часу в мирному містечку "Надія" (англійською містечко так і називається – Hope, тобто в перекладі "надія"). Тому що психіка після катувань у в’єтнамському таборі тимчасово не здатна до пристосувань.

Надія Савченко – як Джон Рембо.

Після багатьох місяців тортур ані держава, ані партія, яка нібито нею опікувалася, не забезпечила геройці належної реабілітації і спокою.

Уже за кілька днів після звільнення Надія була на засіданні у Верховній Раді. Там і здорові депутати ледь витримують рівень навантаження, а що казати про людину, психіка якої витримала багато місяців тортур.

Невже Савченко не заслужила спокою? Реабілітації?

Не вірю, що однопартійці та колежанки-депутатки не бачили: Савченко не завжди в контакті з реальністю.

Пост-травматичний стресовий розлад – нормальна реакція психіки на ненормальні обставини.

Якщо тебе катують чи ґвалтують, якщо стріляєш ти сам, якщо навколо смерть і знущання, якщо з тебе знущаються і всіляко показують тобі, що ти не заслуговуєш на людське ставлення – то буває, психіка погано витримує.

І тоді потрібен час, спокій і допомога людини ззовні (терапевта), щоб прожити страшні події і піти далі.

Ані Рембо, ані Савченко такого часу і допомоги, очевидно, достатньою мірою не отримали. Ось вам і геройство. Ба більше: таких геройок та героїв у нас тисячі, у тому числі і серед мирного населення.

Великої зради, змови Порошенка, Луценка чи кого-небудь іншого шукати тут не бачу сенсу. Як на мене, це звичайне недбальство і невігластво. Пережитки "совка".

Сто років нам казали, що людина – ґвинтик у машині держави. Її треба використовувати. Ось Савченко використали, як тільки могли, а коли вона неспроможна впоратися – її карають за це. Я живу людину її не цінує ні влада, ні своя колишня фракція.

"Батьківщина" підтягнула свої рейтинги, поставивши Савченко на перше місце в своєму списку, а потім привівши її до Ради за лічені дні після того, як Надія побачила свободу.

Влада тепер використовує геройку, яка не отримала від держави належної допомоги і підтримки, для того, щоб показати, як вона – влада – контролює ситуацію в країні.

Якби владі були важливі людські життя і була б притаманна людяність, то з Савченко спілкувався б зараз не Луценко і судова система, а хороший військовий психолог.

І спала б вона не в СІЗО, а в тихому реабілітаційному центрі. Як і тисячі інших таких самих героїв, про яких ми просто не знаємо, адже вони не депутатки.

Але ми не готові до героїв. Ми використовуємо їх і викидаємо на смітник життя. Закриваючи очі на один простий факт: у війни таке обличчя, така суть.

Війна – в першу чергу прикрий, а не героїчний феномен. На війні і герої, і злодії втрачають розум і зв’язок з мирною реальністю. На певний час. І після війни їм потрібно відновлюватися.

В усіх традиційних культурах для воїна, що прийшов з війни, була спеціальна низка ритуалів, лише після яких він чи вона могли повернутися в мирне суспільство – проживши війну і відновившись.

Ми ж намагаємося понавішати медальок і забути про людину, про її потреби. Тому що в головах декомунізація не відбулася, і на людину нам і досі плювати, як і все попереднє століття.

Якщо знову повернутися назад і подумати, як би воно мало бути, то не вважаю, що нам не потрібна була Савченко як депутатка. Дуже потрібна. Неймовірно, що в нас є такі люди, і свій досвід вони можуть використовувати для написання законів.

Але тільки після того, як вони проживуть свій страшний військовий досвід.

Тільки після місяців реабілітації можна було б ввести Надію до зали Верховної Ради. І тоді б вона, цілком імовірно, стала скарбом Комітету з питань національної безпеки й оборони, будучи в змозі раціонально докласти свій унікальний життєвий досвід до планування державних політик і проводити всю ту кропітку роботу, яку передбачає депутатська позиція.

Ніхто не може заочно ставити людині діагноз, так само не можу я. Але дуже схоже, тому припускаю: у Савченко звичайнісінький для людей, які пережили тортури, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). І тому морально це не Савченко має стояти перед судом.

Це партія, яка вирішила (бо їй так зручно чи вигідно) дати людині в руки всю повноту влади, закриваючи очі на ознаки ПТСР, морально відповідальна за те, що відбувається.

Це верховний головнокомандуючий, який не забезпечив героям реабілітації, відповідальний за те, що відбувається.

А не доброволиця Нацгвардії, яка не відступилася від свого патріотизму навіть після багатьох діб катувань і голодування в російській тюрмі.

Нін Ходорівсько, театральна режисерка, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Чи можна заробити мільйон, граючи в комп'ютерні ігри
Людей приваблює той факт, що в кіберспорті, найчастіше, є матеріальна винагорода. Як зміниться ігрова індустрія в найближчому майбутньому? (рос.)
Вчимось робити добро. 10 ідей благодійних заходів: як поєднати приємне з корисним
Про благодійні аукціони та ярмарки чули всі, але насправді існує безліч способів зібрати кошти на добру справу. Пропонуємо 10 креативних способів фандрейзингу у Щедрий Вівторок. Їх може ініціювати кожен!
Шість газових міфів: погляд із ЄС на українські енергетичні реформи
Парадоксально, але "Газпрому" допомагає і відмова Польщі від закупівлі його газу – у російського монополіста з'являються зайві 10-12 млрд кубометрів для інших покупців в ЄС.
Роботи для людей: переосмислення автоматизації праці
Відповідь на питання "роботи чи люди" насправді звучить як "роботи для людей". (рос.)
Домашні зв'язки: як влаштувати буккросинг на рівному місці
Експеримент з буккросингу розпочався зі звичайного "ні, ну а шо!" Але далі було цікаво. (рос.)
Як у Києві шматок школи продали
Мені як звичайній киянці торгових центрів уже забагато, а от шкіл, садочків та зелених зон критично не вистачає, особливо в центрі, бо все забудовано-перезабудовано вщерть.
Партнерство, але не інтеграція: що не так із рухом України до ЄС
2018 рік мав стати роком прискорення. Та звіт про виконання Угоди, оприлюднений зараз, не містить ані натяку на такі плани. Їх практична реалізація відкладається на потім...