Донбас під водою, або Що не так зі стратегією реінтеграції окупованих територій

3820 переглядів
П'ятниця, 08 червня 2018, 19:48
Віктор Андрусів
незалежний експерт, кандидат політичних наук, для УП

У Києві пожвавилися розмови про стратегію реінтеграції окупованих територій. Сама по собі це дуже правильна ініціатива. Велика рідкість, коли в нас до чогось готуються наперед, а не реагують по факту.

Однак форма і логіка речей, які пропонуються, підтвердили дуже просту істину: Київ абсолютно відірваний від реальності на Донбасі.

Коли я в 2015 році приїхав у Донецьку область, у мене з’явилося дивне відчуття, ніби я пішов під воду. Незважаючи на хороші контакти в парламенті, Кабміні і з журналістами, я зіткнувся з тим, що абсолютно нікому не була цікава інформація про реальний стан справ.

Єдина інформація, яка викликала інтерес, – це бойові дії. Ні переселенці, ні інфраструктура, ні погляди місцевого населення, ні покарання сепаратистів – все це абсолютно не було цікаво.

Я постійно аналізую ініціативи уряду чи Верховної Ради, і, за рідкісним винятком, це все просто відірвано від реальності. До цих усіх старань у мене є тільки одне зауваження: може, реінтеграцію треба почати з підконтрольної території, а не відразу з окупованої?

По пунктах.

Є кілька базових речей, які піднімаються в розмовах про реінтеграцію Донбасу: інформаційна робота, колаборація, відновлення інфраструктури й економіки регіону.

Інформаційна робота на підконтрольній території – провалена. Не важливо, куди добиває сигнал на окуповану територію, важливо, що вже на підконтрольній території за чотири роки не створено інформаційного простору.

Докази? Будь ласка: згідно з дослідженням німецького аналітичного центру Zois, 30% вважає конфлікт результатом втручання Заходу, 23% – що це місцева реакція проти київської влади, а 10% – що винна Україна.

Цікаве і ставлення до інших українських пріоритетів – вступ до ЄС – проти 72%, НАТО – проти 82%. На додачу 71% не довіряє українським медіа. То чи існує інформаційна політика, інформаційний простір на підконтрольному Донбасі?

Колаборація – окрема велика історія. Що сталося з колаборантами після відновлення української влади? Давайте подивимося. Як справи у Штепи? Як справи в нового мера Покровська Требушкіна, який возив допомогу "Беркуту" на Майдан і чиї партнери вішали прапори "ДНР"?

Як справи в інших мерів, які безпосередньо або опосередковано організовували референдуми? У директорів шкіл? У директорів заводів, які ремонтували техніку сепаратистів?

[L]Справи чудово.

Більшість мерів-колаборантів були переобрані завдяки чесним виборам, які провели в 2015 році.

Директори шкіл і заводів почувають себе нормально, більшість кримінальних справ по них розвалилися, і вже навіть можна починати розказувати, що вони думають про те, хто винен у війні.

Може, потестувати норми майбутнього закону про колаборантів на цих людях?

Може, хай вони отримують амністії, здійснюють покаяння тощо?

Бо саме так усе буде і з повернутими окупованими територіями.

Іноді мені здається, що це ми були змушені стати колаборантами, бо не мали на кого міняти ні цих мерів, ні цих директорів. І це об’єктивна реальність.

Ми вже сьогодні маємо визнати: або відразу туди привеземо тисячі підготовлених кадрів, або буде тільки амністія без жодного покарання за колаборацію. А тому стратегія не про те, як ми кого будемо карати, а про масову підготовку кадрів.

Про інфраструктуру та економіку взагалі мало що говорити. На рахунках Донецької області зависли мільярди коштів, і, може, добре, бо ніхто їх не розікрав. Але і проблиски майбутнього Сингапуру ніхто не бачить.

Я постійно шукаю в різноманітних стратегіях реінтеграції один простий пункт – створення робочих місць. І майже ніколи ніякої конкретики по цьому я не зустрічав.

А це і є питання номер один, ключ до лояльності місцевого населення. Набагато важливіше, ніж сигнал наших медіа на окупованій території, сигнал, який по контенту нічого не несе.

Підсумовуючи, хочу сказати кілька простих тез:

– Реінтеграцію треба починати з підконтрольних територій, а не з окупованих. Бо успіх тут буде успіхом там. Це один регіон, одні цінності, одні люди.

– Відірваність від реалій – найбільше зло. Невизнання об’єктивної реальності буде мати наслідком розбиту голову.

– Реінтеграція Донбасу має бути горизонтальним включенням його в Україну. Це означає, що тут у Києві, на міжнародних форумах, на фестивалях, на круглих столах ми маємо бачити представників регіону. І навпаки на всіх заходах в області має бути присутня вся Україна.

Повний текст читайте тут.

powered by lun.ua
Деолігархізація: Місія нездійсненна
Якість команди президента – це чесність до громадянського суспільства та електорату, який зробив свій вибір на його користь. В іншому випадку – це намагання приховати афілійованість майбутніх технократів з олігархами... Приховати токсичність прізвищ в команді.
Порошенко vs Зеленський: війна образ і маніпуляцій
Дебати, побудовані на маніпуляціях, образах і примітивній агітації, не дали українцям відповідей. І Порошенко, і Зеленський боролися за публіку, а поговорити про важливе так і не встигли. (рос.)
Порошенко і пустота
Можливо, й варто було Порошенку програти вибори, щоб повернути собі себе.
Що таке інфантильна сексуальність
Чому приватна власність іншої людини вважається цінністю, на яку зазіхати не можна, а от тіло, гідність, сексуальність – ні?
Для місії не потрібен месія
Нам пропонується кілька варіантів маршруту, але кінцева точка буде тією ж. Хоча і її ми можемо свідомо змінити... У всіх президентів України була своя місія для чергового етапу розвитку країни. Вони або робили вибір, або ставали причиною такого вибору. (рос.)
Міфи та легенди українського громадянства
Про умови, за яких виникають ризики втрати українське громадянства, та інші законодавчі нюанси.
Наш щоденний вибір
Філософія прийняття рішень допускає право робити як виважені, так і ірраціональні вчинки, але активна та відповідальна життєва позиція вимагає робити їх щодня, без зволікань і права на слабкість. Робити власний щоденний вибір – вибір, за який нас не будуть масово агітувати, переконувати чи закликати.
Як почуватися в безпеці у своєму дворі та під’їзді: поради, які не вимагають великих коштів
Часто людина, яка не зможе чинити гідного опору зловмисникові, опиняється у ситуації безвиході зовсім поряд зі своїм багатоквартирним будинком.
Як бути жінкою на барикадах?
Дівчатка завжди народжуються уже "чиїмись", вони уже належать конкретній традиції ще до свого народження, значно більшою мірою, ніж хлопчики.