Донбас під водою, або Що не так зі стратегією реінтеграції окупованих територій

3798 переглядів
П'ятниця, 08 червня 2018, 19:48
Віктор Андрусів
незалежний експерт, кандидат політичних наук, для УП

У Києві пожвавилися розмови про стратегію реінтеграції окупованих територій. Сама по собі це дуже правильна ініціатива. Велика рідкість, коли в нас до чогось готуються наперед, а не реагують по факту.

Однак форма і логіка речей, які пропонуються, підтвердили дуже просту істину: Київ абсолютно відірваний від реальності на Донбасі.

Коли я в 2015 році приїхав у Донецьку область, у мене з’явилося дивне відчуття, ніби я пішов під воду. Незважаючи на хороші контакти в парламенті, Кабміні і з журналістами, я зіткнувся з тим, що абсолютно нікому не була цікава інформація про реальний стан справ.

Єдина інформація, яка викликала інтерес, – це бойові дії. Ні переселенці, ні інфраструктура, ні погляди місцевого населення, ні покарання сепаратистів – все це абсолютно не було цікаво.

Я постійно аналізую ініціативи уряду чи Верховної Ради, і, за рідкісним винятком, це все просто відірвано від реальності. До цих усіх старань у мене є тільки одне зауваження: може, реінтеграцію треба почати з підконтрольної території, а не відразу з окупованої?

По пунктах.

Є кілька базових речей, які піднімаються в розмовах про реінтеграцію Донбасу: інформаційна робота, колаборація, відновлення інфраструктури й економіки регіону.

Інформаційна робота на підконтрольній території – провалена. Не важливо, куди добиває сигнал на окуповану територію, важливо, що вже на підконтрольній території за чотири роки не створено інформаційного простору.

Докази? Будь ласка: згідно з дослідженням німецького аналітичного центру Zois, 30% вважає конфлікт результатом втручання Заходу, 23% – що це місцева реакція проти київської влади, а 10% – що винна Україна.

Цікаве і ставлення до інших українських пріоритетів – вступ до ЄС – проти 72%, НАТО – проти 82%. На додачу 71% не довіряє українським медіа. То чи існує інформаційна політика, інформаційний простір на підконтрольному Донбасі?

Колаборація – окрема велика історія. Що сталося з колаборантами після відновлення української влади? Давайте подивимося. Як справи у Штепи? Як справи в нового мера Покровська Требушкіна, який возив допомогу "Беркуту" на Майдан і чиї партнери вішали прапори "ДНР"?

Як справи в інших мерів, які безпосередньо або опосередковано організовували референдуми? У директорів шкіл? У директорів заводів, які ремонтували техніку сепаратистів?

[L]Справи чудово.

Більшість мерів-колаборантів були переобрані завдяки чесним виборам, які провели в 2015 році.

Директори шкіл і заводів почувають себе нормально, більшість кримінальних справ по них розвалилися, і вже навіть можна починати розказувати, що вони думають про те, хто винен у війні.

Може, потестувати норми майбутнього закону про колаборантів на цих людях?

Може, хай вони отримують амністії, здійснюють покаяння тощо?

Бо саме так усе буде і з повернутими окупованими територіями.

Іноді мені здається, що це ми були змушені стати колаборантами, бо не мали на кого міняти ні цих мерів, ні цих директорів. І це об’єктивна реальність.

Ми вже сьогодні маємо визнати: або відразу туди привеземо тисячі підготовлених кадрів, або буде тільки амністія без жодного покарання за колаборацію. А тому стратегія не про те, як ми кого будемо карати, а про масову підготовку кадрів.

Про інфраструктуру та економіку взагалі мало що говорити. На рахунках Донецької області зависли мільярди коштів, і, може, добре, бо ніхто їх не розікрав. Але і проблиски майбутнього Сингапуру ніхто не бачить.

Я постійно шукаю в різноманітних стратегіях реінтеграції один простий пункт – створення робочих місць. І майже ніколи ніякої конкретики по цьому я не зустрічав.

А це і є питання номер один, ключ до лояльності місцевого населення. Набагато важливіше, ніж сигнал наших медіа на окупованій території, сигнал, який по контенту нічого не несе.

Підсумовуючи, хочу сказати кілька простих тез:

– Реінтеграцію треба починати з підконтрольних територій, а не з окупованих. Бо успіх тут буде успіхом там. Це один регіон, одні цінності, одні люди.

– Відірваність від реалій – найбільше зло. Невизнання об’єктивної реальності буде мати наслідком розбиту голову.

– Реінтеграція Донбасу має бути горизонтальним включенням його в Україну. Це означає, що тут у Києві, на міжнародних форумах, на фестивалях, на круглих столах ми маємо бачити представників регіону. І навпаки на всіх заходах в області має бути присутня вся Україна.

Повний текст читайте тут.

powered by lun.ua
powered by lun.ua
BEPS – технічні нюанси чи стратегічні рішення?
"Податкові пільги", які отримують деякі компанії — суттєво руйнують конкурентне середовище і не дають можливості бізнесу розвиватись.
Голосування як сервіс: погляд з України на вибори в США
На виборчій дільниці не можуть відмовити у можливості проголосувати. Навіть якщо виборець відсутній у списку або зареєстрований на іншій дільниці. Інакше він може втратити інтерес до виборів.
Чи можна захистити права українців у Криму, не спілкуючись з Окупаційною Державою?
Як би провокаційно не звучала така ідея, але ми повинні це робити і для верховенства права, і для забезпечення реалізації прав потерпілих і підозрюваних. (рос.)
Знати все: чек-лист джерел для роботи з органами влади
Є цілий арсенал джерел, які допомагають не пропустити важливі деталі та вчасно відреагувати на зміни політичної кон’юнктури. І більшість із них є публічними й доступними кожному.
#Прикрути. Чому українці без тепла, але всі діють за законом
Спочатку #прикрути, #украінці ви чудові, а через півроку ТКЕ без газу, а "чудові українці" без тепла, але всі формально діють за законом.
Коли секс не про секс: проміскуїтет та інші підміни
Відчуття себе, своїх істинних потреб та їхнє адекватне задоволення – важлива умова психічного здоров'я.
Знай свої права: як доступ до правосуддя підвищує якість життя
Доступ до правосуддя разом з правовою обізнаністю дають змогу громадянам отримати те, що їм належить по праву.