Донбасс под водой, или Что не так со стратегией реинтеграции оккупированных территорий

3900 просмотров
Пятница, 08 июня 2018, 19:48
Виктор Андрусив
независимый эксперт, кандидат политических наук, для УП

У Києві пожвавилися розмови про стратегію реінтеграції окупованих територій. Сама по собі це дуже правильна ініціатива. Велика рідкість, коли в нас до чогось готуються наперед, а не реагують по факту.

Однак форма і логіка речей, які пропонуються, підтвердили дуже просту істину: Київ абсолютно відірваний від реальності на Донбасі.

Коли я в 2015 році приїхав у Донецьку область, у мене з’явилося дивне відчуття, ніби я пішов під воду. Незважаючи на хороші контакти в парламенті, Кабміні і з журналістами, я зіткнувся з тим, що абсолютно нікому не була цікава інформація про реальний стан справ.

Єдина інформація, яка викликала інтерес, – це бойові дії. Ні переселенці, ні інфраструктура, ні погляди місцевого населення, ні покарання сепаратистів – все це абсолютно не було цікаво.

Я постійно аналізую ініціативи уряду чи Верховної Ради, і, за рідкісним винятком, це все просто відірвано від реальності. До цих усіх старань у мене є тільки одне зауваження: може, реінтеграцію треба почати з підконтрольної території, а не відразу з окупованої?

По пунктах.

Є кілька базових речей, які піднімаються в розмовах про реінтеграцію Донбасу: інформаційна робота, колаборація, відновлення інфраструктури й економіки регіону.

Інформаційна робота на підконтрольній території – провалена. Не важливо, куди добиває сигнал на окуповану територію, важливо, що вже на підконтрольній території за чотири роки не створено інформаційного простору.

Докази? Будь ласка: згідно з дослідженням німецького аналітичного центру Zois, 30% вважає конфлікт результатом втручання Заходу, 23% – що це місцева реакція проти київської влади, а 10% – що винна Україна.

Цікаве і ставлення до інших українських пріоритетів – вступ до ЄС – проти 72%, НАТО – проти 82%. На додачу 71% не довіряє українським медіа. То чи існує інформаційна політика, інформаційний простір на підконтрольному Донбасі?

Колаборація – окрема велика історія. Що сталося з колаборантами після відновлення української влади? Давайте подивимося. Як справи у Штепи? Як справи в нового мера Покровська Требушкіна, який возив допомогу "Беркуту" на Майдан і чиї партнери вішали прапори "ДНР"?

Як справи в інших мерів, які безпосередньо або опосередковано організовували референдуми? У директорів шкіл? У директорів заводів, які ремонтували техніку сепаратистів?

[L]Справи чудово.

Більшість мерів-колаборантів були переобрані завдяки чесним виборам, які провели в 2015 році.

Директори шкіл і заводів почувають себе нормально, більшість кримінальних справ по них розвалилися, і вже навіть можна починати розказувати, що вони думають про те, хто винен у війні.

Може, потестувати норми майбутнього закону про колаборантів на цих людях?

Може, хай вони отримують амністії, здійснюють покаяння тощо?

Бо саме так усе буде і з повернутими окупованими територіями.

Іноді мені здається, що це ми були змушені стати колаборантами, бо не мали на кого міняти ні цих мерів, ні цих директорів. І це об’єктивна реальність.

Ми вже сьогодні маємо визнати: або відразу туди привеземо тисячі підготовлених кадрів, або буде тільки амністія без жодного покарання за колаборацію. А тому стратегія не про те, як ми кого будемо карати, а про масову підготовку кадрів.

Про інфраструктуру та економіку взагалі мало що говорити. На рахунках Донецької області зависли мільярди коштів, і, може, добре, бо ніхто їх не розікрав. Але і проблиски майбутнього Сингапуру ніхто не бачить.

Я постійно шукаю в різноманітних стратегіях реінтеграції один простий пункт – створення робочих місць. І майже ніколи ніякої конкретики по цьому я не зустрічав.

А це і є питання номер один, ключ до лояльності місцевого населення. Набагато важливіше, ніж сигнал наших медіа на окупованій території, сигнал, який по контенту нічого не несе.

Підсумовуючи, хочу сказати кілька простих тез:

– Реінтеграцію треба починати з підконтрольних територій, а не з окупованих. Бо успіх тут буде успіхом там. Це один регіон, одні цінності, одні люди.

– Відірваність від реалій – найбільше зло. Невизнання об’єктивної реальності буде мати наслідком розбиту голову.

– Реінтеграція Донбасу має бути горизонтальним включенням його в Україну. Це означає, що тут у Києві, на міжнародних форумах, на фестивалях, на круглих столах ми маємо бачити представників регіону. І навпаки на всіх заходах в області має бути присутня вся Україна.

Повний текст читайте тут.

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)