Музей на Поштовій: не відкладаймо невідкладне

1141 перегляд
Середа, 26 вересня 2018, 08:00
Павло Клімкін
міністр закордонних справ України

Разом з Сергієм Гусовським розмірковуємо про сумну ситуацію навколо Поштової площі. Сумну для міжнародного іміджу Києва, але, в першу чергу, для самих киян.

На жаль, історія з Поштовою площею все ще не закінчена. Попри рішення наукової конференції, попри численні звернення громадськості, духовенства, МЗС та Міністерства культури.

Попри нашу критичну необхідність у колективній історичній пам`яті, Київрада 20 вересня не внесла проект рішення про розірвання інвестиційного договору з забудовником до порядку денного.

Хоча він мав розглядатися "як невідкладний". Відклали.

Поштова площа – це один із маркерів сучасного Києва. Зранку тут збирається черга на фунікулер, літніми вечорами звідси йдуть натовпом на Труханів острів, і кожен день потоки машин поспішають з набережної до центру, а з центру на набережну.

Поштова живе незалежно від постанов і настанов. Але під цією сучасністю ховається ще не один шар та не один вимір київського життя.

Ймовірніше за все, саме тут, на річці Почайні, хрестили Україну-Русь. Почайна – це не просто "нова назва Петрівки", це частина нашого культурного коду.

Пам’ятаєте, у геніальної Ліни Костенко: "Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна… І тільки верби знатимуть старі: киян хрестили в ній, а не в Дніпрі".

А сьогодні ж "істина печальна" може торкнутися вже не увічненої, зрештою, річки, але й головного сакрального місця на шляху її колишнього русла.

Трагедія відкладання, посування, заморожування рішення по Поштовій – також і в невідповідності реальних вчинків декларованим цінностям.

Ми всі охоче говоримо про брендинг Києва, радіємо публікаціям та відеосюжетам іноземних журналістів і блогерів, підтримуємо наратив "Kyiv is a new Berlin"… І якось заплющуємо очі на те, що з містом насправді відбувається.

А відбувається те, що ті, хто мають ухвалювати рішення, не лише ігнорують важливість збереження київської історії та самої концепції нашого міста, але й насправді рухаються в напрямі, далекому від прагматичності.

Модерні музеї, презентація власної історії, цікава розповідь про себе – це те, що вабить туристів, те, що в перспективі приносить дивіденди, більші, ніж будь-який торговий центр. Хто б які розрахунки по квадратних метрах не провів.

Для України сьогодні конче важливо робити ставку на значущі іміджеві проекти, які націлені на майбутнє, а не керуватися короткозорою ринковою кон’юнктурою.

Але ж, у першу чергу, болить Поштова саме киянам. І треба розуміти, що цей скандал та цей біль – це симптоми хвороби непоміркованого будівництва.

Так, даремно сперечатися з урбанізацією, даремно згадувати часи, коли Київ був дев`ятиповерховий чи, ба більше, дерев`яний. І, тим паче, даремно заперечувати необхідність розвитку чесного (!) бізнесу. Але ця історія про інше.

Про те, як у процесі розвитку ми обираємо не той шлях – шлях забуття, байдужості та компромісу з совістю. Наскільки відомо з історії, такі слизькі шляхи завжди заводять у глухий кут.

У нас немає сумнівів, що рано чи пізно історія руками небайдужих розставить усе по своїх місцях: там, де має бути музей – буде саме музей, а не підземний торговий центр. Бо власною пам'яттю не торгують.

Однак, поки Київраді бракує політичної волі та глобального бачення історії. А може, бракує розуміння, власне, Києва – часто складається враження, що далеко не всі знають, чим живе та дихає наше місто.

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України

Сергій Гусовський, голова депутатської групи "Київська команда" в Київраді

Спеціально для УП



powered by lun.ua
powered by lun.ua
Непопулярні думки до роковин окупації: що не хоче чути Рада
Річниця окупації: проблеми Криму й ОРДЛО та список важливих питань, які сьогодні варто було б поставити у ВР.
Професії майбутнього: які спеціалісти будуть затребувані післязавтра
Радимо не фокусуватися на одній професії, а розглянути одразу декілька і обрати спеціалізацію саме на перехресті галузей, бо за цим майбутнє.
Винна географія ЄС та України: нові вимоги до назв
Як вплинуть на українських виноробів нові регламенти ЄС щодо географічних зазначень?
Чому пріоритети МОН на 2019 рік не відповідають на виклики шкільної освіти
Нам терміново потрібно створити умови, щоб до професійного співтовариства директорів з'явилася довіра. Щоб вони самі могли вирішувати свої проблеми автономно.
Українська лабораторія-2019: готуємо "брюссельські оглядини" команди наступного президента
Ім'я нового президента ще невідоме, але в Брюсселі вже призначили зустріч для його уповноваженого радника – вона відбудеться 25 лютого 2019 року...
Головний бар'єр для реформ
Чому реформа держуправління має стати номером 1 для будь-якого політика. Позиція групи РПР.