Чому 14-го липня мене не буде на французькому святі в Мистецькому Арсеналі

31374 перегляди
П'ятниця, 05 липня 2019, 15:00
Максим Стріха
доктор фізико-математичних наук, професор

Страсбурзька поразка 24-го червня поставила не лише нові тяжкі виклики перед українською дипломатією і перед тими, хто ухвалює державні рішення на найвищому рівні.

Непрості запитання постали й перед звичайними українськими громадянами, які змушені здійснювати болючу переоцінку свого ставлення до тих, хто ще вчора здавався надійними й шляхетними партнерами і союзниками в обстоюванні європейських цінностей, що за них українці заплатили впродовж минулих років безпрецедентно високу ціну.

І ми, на жаль, не можемо не пам'ятати, що конструкторами капітуляції ПАРЄ перед Путіним були саме Франція та Німеччина (у "прагматичній" позиції верхівки Італії та низки інших держав жодних сумнівів не було й раніше).

Численні українські професіонали й люди вільного фаху (зокрема, й науковці, письменники, митці тощо), які багато контактують як із європейськими державними інституціями, так і зі структурами громадянського суспільства, сьогодні шукають відповіді: як те, що сталося, має модифікувати дотеперішні моделі взаємодії?

Контрпродуктивно буде удавати, наче нічого не сталося. І не менш контрпродуктивно – перейти від учорашньої ідеалізації до розпачу й ворожості зрадженого.

Переді мною особисто це питання вперше гостро постало з отриманням традиційного щорічного запрошення на прийняття, організовуване французькою амбасадою до Дня взяття Бастилії 14 липня.

Була спокуса просто тихо зігнорувати це запрошення. Але, по болючих ваганнях, я надіслав пані послові Ізабель Дюмон листа з поясненням, чому саме мене не буде на французькому святі.

Не претендую на те, що саме така моя реакція за сьогоднішніх умов є найкращою (на жаль, сьогодні ми аж надто часто змушені вибирати між різними не надто добрим варіантами).

Але переконаний, що відсутність реакції є ще гіршою – вона лише зміцнює наших європейських партнерів у переконанні, що нічого особливого не сталося і, ухвалюючи рішення щодо України, з Києвом надалі можна вже не рахуватися.

Читайте також:

Рішення ПАРЄ: механізм санкцій скасований, Росія може повертатися

ПАРЄ: Граємо до кінця

Злощасне рішення ПАРЄ. Шлюб зі злом не породить миру

Шантаж, ганьба та колективне самогубство: що дізналися читачі в ЄС про події у Раді Європи

Тому наводжу нижче повний текст мого листа до пані Дюмон:

"Вельмишановна пані Посол!

Упродовж п'яти років роботи на посаді заступника міністра освіти і науки України я робив усе від мене залежне для поглиблення співпраці науковців наших двох країн, – і дуже вдячний працівникам посольства в Києві й міністерства в Парижі, з якими ми працювали спільно.

Розпочаті й завершені за ці роки двосторонні українсько-французькі наукові проекти не лише пішли на користь обом сторонам, але й збагатили скарбницю загальнолюдського знання.

Як український письменник я водночас робив усе, що міг, для зміцнення наших культурних контактів, сумлінно виконуючи, зокрема, обов'язки члена журі конкурсу перекладів українською мовою з французької, підтриманих у рамках програми "Сковорода".

У моїх подальших планах перекладача – робота над новим повним українським перекладом "Трофеїв" Жозе Маріа Ередіа – тексту, що справив великий вплив на модернізацію української літератури першої чверті ХХ століття.

Наголошую на цьому для того, аби ніхто не міг поставити під сумнів моєї великої поваги до французької наукової й культурної традиції.

Нині мій термін повноважень як урядовця добігає кінця; за кілька тижнів працюватиме вже нова урядова команда. Тому, продовжуючи у відведений мені ще час робити на моїй посаді все, що я робив минулі п'ять років, я водночас маю цілковите моральне право звертатися до Вас уже не як заступник українського міністра (яким завтра вже не буду), а як український науковець і письменник (яким є і залишуся до кінця життя).

На жаль, після того, як французька делегація в Парламентській асамблеї Ради Європи одноголосно підтримала повернення росіян без виконання ними будь-яких вимог, і фактично виписала Російській Федерації індульгенцію на подальші вбивства моїх співвітчизників на Донбасі й жорстоке переслідування моїх співвітчизників – етнічних кримських татар, українців і росіян – в окупованому Криму, я не можу прийняти Вашого запрошення і прийти на прийняття з нагоди Національного свята Франції – Дня взяття Бастилії до Мистецького Арсеналу 14 липня.

Мої чемні посмішки на адресу французьких дипломатів цього дня означали б мою зневагу до українських солдатів, які гинуть чи зазнають поранень на фронті, і до українських громадян, які сьогодні перебувають в російських тюрмах, – саме їх було зраджено одностайним голосуванням 14 французьких депутатів у Страсбурзі.

Я прекрасно усвідомлюю, що завтра нова команда українських урядовців працюватиме для налагодження й підтримання українсько-французьких зв'язків уже в нових координатах "реальної політики".

Я так само усвідомлюю, що на інтелектуалах обох країн лежатиме обов'язок опрацювання нової моделі спілкування на тому попелищі симпатії й довіри, яке утворилося після фатального рішення президента Макрона і його команди.

Тому дозволю собі висловити й власну думку: ми можемо (і повинні) далі говорити про що завгодно, але нотки будь-яких повчань повинні з цих розмов зникнути.

На тривалий час французи втратили будь-яке моральне право повчати українців, як нам слід любити і шанувати європейські цінності.

Адже повернення росіян у Парламентську асамблею Ради Європи було кричущим прикладом нехтування будь-яких вартостей в ім'я прагматичних політичних чи бізнесових інтересів.

І українці запам'ятали цей урок надовго.

Хоч водночас ми завжди пам'ятатимемо й те, що королівську в'язницю Бастилію 230 років тому зруйнували люди, які вірили в цінності свободи, рівності й братерства, і готові були вмирати задля них.

Дозвольте ще раз запевнити Вас, пані Посол, у моїй високій повазі".

Максим Стріха, професор фізики, письменник, перекладач, заступник міністра освіти і науки України, відповідальний за питання міжнародного науково-технічного співробітництва

Максим Стріха, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Реклама:
Політична аберація, або Зеленський і революційна ситуація
Революційна ситуація можлива лише і виключно за умови, коли панівний режим потягне нас знову в обійми Москви. Зараз начебто такої ситуації немає. Але все може змінитися восени після місцевих виборів.
Іти чи залишитися? Відпустка по-новому
Пандемія міняє все: колосальні зміни в бізнес-процесах, державних та міждержавних питаннях, і навіть у нашій дуже персональній, майже сакральній історії – відпустках.
Справа про плівки судді Вовка: за крок до моменту, коли в українців може урватись терпець
Нікому не заборонено вимагати від державних органів діяти за законом, тому потрібно забезпечити громадський контроль за розслідуванням справи ОАСК і захищати тих слідчих, прокурорів та суддів, які попри перешкоди, тиск та погрози чесно виконують свої обов'язки.
Як рівність може збільшити прибутки бізнесу
Компанії, які впроваджують політики гендерної рівності, мають кращі економічні показники. Як це працює?
Кібербезпека у цифрову епоху: чи готова Україна до нових викликів?
Як Національний координаційний центр кібербезпеки протистоїть транскордонній кіберзлочинності і навіщо залучає до своєї роботи фахівців з приватного сектору, які спеціалізуються на кіберзахисті.
Нарешті, сквер Анни Київської у Києві став реальністю
За три роки пройдено попередні комісій, громадські слухання, просто комісії. І ось, нарешті, Сквер Анни Київської став реальністю.
Партії в пошуках членів ТВК: чому громадяни мають контролювати підрахунок голосів
Прийдешня кампанія для членів виборчих комісій буде нелегкою, бо форму виборчого бюлетеня серйозно змінили, й вона залишає більше шансів на фальшування результатів виборів.