Російські ядерні фейки: що буде після "брудної бомби"?
Одним із фейків, який активно розкручувала російська пропаганда, починаючи з перших днів повномасштабного вторгнення, було те, що Україна стоїть на порозі створення атомної бомби – і тому її потрібно якнайрішучіше "демілітаризувати".
Пропагандисти називали інститути НАН, які начебто причетні до "української ядерної програми". Вони говорили про залучення до такої програми іноземних партнерів (звісно, насамперед зі США), стверджували, що на базі Запорізької атомної електростанції створювалася ще й турецька ядерна бомба…
Водночас пропагандисти не наводили жодних доказів того, що така програма будь-коли існувала. Хоча та ж ЗАЕС перебувала під контролем окупантів ще від кінця лютого, і, якщо б на ній насправді велися раніше якісь секретні роботи, рашисти не втратили б нагоди оголосити про це всьому світові.
Натомість кваліфіковані коментарі українських експертів доводили: жодних технічних можливостей створення повноцінної ядерної бомби (ані уранової, ані плутонієвої) в Україні за доби незалежності просто не існувало.
19 вересня перший віцепрезидент НАН Володимир Горбулін дав інтерв'ю японській загальнонаціональній газеті "Йоміурі Сімбун". Фахівець із великим досвідом участі ще в ракетних програмах колишнього СРСР наголосив: хоча українські фахівці справді мали й мають великий досвід створення різних ракет-носіїв, однак ядерні заряди для них в Україні ніколи не проєктували, не виготовляли і не денуклеаризовували. А без цієї компоненти говорити про успішне створення ядерної зброї не випадає.
Отже, Україна справді зробила унікальний крок, добровільно позбувшись у 1990-х роках своїх 1944-х ядерних боєприпасів.
Тому вже наприкінці літа на російські фейки про "українську ядерну бомбу" (які далі регулярно вкидалися в інформаційний простір ерефії) в світі просто перестали звертати увагу.
Тож росіяни змушені були переключитися на іншу, правдоподібнішу, на їхню думку, вигадку:. Про "українську брудну бомбу", тобто бомбу, де звичайний неядерний вибух призводить до розпорошення радіоактивної речовини.
Ця тема в російському інформаційному просторі почала вибухоподібно ширитися з кінця вересня. А вже 23 жовтня російський міністр оборони Шойгу переконував телефоном колег з Франції, Туреччини та Великої Британії, що Київ начебто готовий підірвати свою "брудну бомбу" над українською територією, щоб звинуватити в тому росію.
Читайте також: Бойові комарі, брудна бомба і втеча Зеленського. 10 найабсурдніших фейків російської пропаганди
Шойгу стверджував, що, за вказівкою президента Зеленського, до роботи залучено фахівців Східного ГЗК (гірничо-збагачувального комбінату) у Жовтих Водах та київського Інституту ядерних досліджень НАН, а окремі компоненти має бути одержано з Великої Британії. Тему "брудної бомби" Шойгу розвивав у розмовах з міністрами оборони США, Індії та Китаю і в наступні дні.
Миттєво цю ж тему підхопили й інші російські високопосадовці: міністр закордонних справ лавров, спікер держдуми володін, голова Служби зовнішньої розвідки наришкін. Щоправда, у їхніх заявах звучала вже певна неузгодженість: хтось стверджував, начебто Київ "брудну бомбу" вже має і готовий влаштувати провокацію з нею буквально найближчими днями. А хтось лише закликав не допустити створення такої бомби в майбутньому.
Те, що твердження росіян були суто маніпулятивними і ні на що реальне не спиралися, ясно видно бодай із заяви міністра Лаврова:
"У нас є конкретна інформація щодо тих установ в Україні, тих наукових інститутів, які мають технології, що дозволяють створити ось цю брудну бомбу. У нас є інформація, яку ми перевіряли за відповідними каналами, про те, що це не порожня підозра, що тут є серйозні підстави вважати, що подібні речі можуть плануватися".
Отже, російський міністр, заявляючи про наявність у нього надважливої інформації, чомусь ані крихтою цієї інформації ні з ким не поділився!
Суто пропагандистський характер заяв про українську "брудну бомбу" фактично визнав навіть заступник посла росії в ООН Полянський. Він заявив дослівно таке: "Ми цілком задоволені (засіданням Радбезу ООН – автор), тому що ми підвищили рівень обізнаності. Я не проти того, що люди говоритимуть, що росія кричить: "Вовк!", якщо цього не станеться, тому що це жахлива, жахлива катастрофа, яка загрожує потенційно всій Землі".
Однак, хоча російські заяви нікого на світі не переконали, і в них побачили насамперед прикриття можливої власної, російської, провокації, сама тема української "брудної бомби" нікуди з російського медіапростору не поділася. А 26 жовтня про роботи над такою бомбою як про доконаний факт говорив на зустрічі з керівниками спецслужб країн СНД сам Владімір Путін.
Водночас у російському інформпросторі розгортається справжня вакханалія. Повідомлення ресурсу Украина.ру від 25 жовтня 2022 року дещо скориговує навіть заяви Шойгу: наказ розробляти "брудну бомбу" начебто отримав і Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут" (ННЦ "ХФТІ" НАН) (тяжко пошкоджений російськими обстрілами впродовж весни-літа!).
Політичний експерт Артамонов заявив, що українську "брудну бомбу" збиратимуть... у Чернівцях. А політичний (!) експерт Діскін добалакався до можливості створення збройного плутонію на Рівненській АЕС.
Істерія в російському інформпросторі кінця жовтня – початку листопада просто зашкалювала. Про це можна судити з самих назв повідомлень: "Точка неповернення: де Київ збирається висадити "брудну бомбу"?"; "Брудна бомба для укрорейху"; "Навіщо Зеленському "брудна бомба"?"; "Брудна бомба в Києва вже є".
В цьому останньому повідомленні з посиланням на "політв'язня" Дудкіна, який втік з України до Фінляндії, на повному серйозі стверджувалося: Київ уже готовий був здійснити свої зловісні плани, і тільки радник з держбезпеки США Салліван утримав "українських нацистів" від такої авантюри...
При цьому росіяни часом самі визнавали: прямих доказів створення "брудної бомби" в Україні в них немає, попри те, що під її контролем перебувала ЧАЕС і досі перебуває ЗАЕС із відповідними сховищами ядерних відходів.
Але головним "доказом" для росіян залишалася начебто заявлена президентом Володимиром Зеленським готовність відмовитися від статусу без'ядерної держави. А сама гіпотетична можливість перетворення України на ядерну державу досі є для путінського режиму одним із головиних виправдань початку "спецоперації" (що не заважає цьому режимові зміцнювати військові зв'язки з Іраном, небезпека нуклеаризації якого – безсумнівна).
Скажімо, колишній керівник Держінспекції ядерного регулювання Григорій Плачков цілком слушно нагадав: на ЗАЕС не можна було створити "брудної бомби" з тієї простої причини, що на станції відсутнє обладнання, за допомогою якого можна було б розібрати "збірку", яку використовують у центральній зоні реактора.
А директори трьох академічних інститутів – Інститут ядерних досліджень (ІЯД), Інститут проблем безпеки атомних електростанцій (ІПБ АЕС) та Харківський фізико-технічний інститут (ХФТІ) – ще раз наголосили:
"Установи НАН України, що займаються ядерною тематикою, знаходяться під гарантіями нерозповсюдження ядерного матеріалу і ядерних технологій з боку МАГАТЕ. Тільки за останні два роки, включаючи період воєнного стану, у зазначених установах МАГАТЕ провело низку технічних інспекцій, у тому числі неоголошених і з додатковим доступом, з перевірки інвентарних кількостей ядерного матеріалу і діяльності з його використання, а також з виконання інших положень і вимог Угоди про гарантії між Україною і МАГАТЕ та Додаткового протоколу до цієї Угоди.
За результатами цих інспекцій жодних ознак проведення незадекларованої ядерної діяльності не було виявлено, так само як і розробок, які могли б давати підстави для припущень щодо проведення робіт зі створення "брудної бомби".
Для українських вчених, як і для всіх українців, людське життя є найбільшою цінністю, і тому, незалежно від обставин, варварські дії, якими є використання "брудної бомби", несумісні з їхньою ментальністю та світоглядом".
Справді, для того, щоб "брудна бомба" мала ефект, радіоактивної речовини потрібно багато. В іншому разі її вибуху просто ніхто не помітить. А такої кількості "необлікованої" радіоактивної речовини в Україні знайти неможливо – вся вона перебуває під пильним контролем МАГАТЕ.
За таких умов запрошення міністром Дмитром Кулебою позачергової місії МАГАТЕ для інспекції українських ядерних об'єктів варто вважати найкращою на той час відповіддю на інформаційну кампанію Кремля.
МАГАТЕ очікувано не виявило жодних ознак створення "брудної бомби" в Україні.
"Агентство не виявило жодних ознак незаявленої ядерної діяльності або матеріалів, пов'язаних із розробкою радіологічних розсіювальних пристроїв ("брудних бомб") у трьох місцях в Україні… Тому звинувачення, висунуті російською федерацією, є необґрунтованими", – зазначається в документі, за який на засіданні Ради керуючих МАГАТЕ проголосували 24 країни: дві держави – Китай і росія – проголосували проти, сім – Кенія, Намібія, Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Південна Африка і В'єтнам – утрималися, ще дві країни були відсутні під час голосування.
Читайте також: Як і навіщо російська пропаганда шукає біолабораторії США в Україні та світі?
Безсумнівним успіхом України варто вважати й те, що 50 країн-учасниць Генеральної конференції МАГАТЕ виступили наприкінці вересня зі спільною заявою, закликавши росію припинити ядерний шантаж.
Підписанти заяви підкреслили, що саме захоплення Запорізької АЕС військами рф є корінною причиною наявних в Україні загроз для ядерної безпеки та фізичного захисту. Що ж до самої станції, то вона має продовжувати працювати, і неодмінно в енергомережі України.
Учасники Конференції наголосили на тому, що "будь-які сфальсифіковані референдуми, проведені рф в межах міжнародно визнаних кордонів України, не матимуть юридичного чи політичного впливу на статус ЗАЕС або територій навколо неї".
Як заявив наприкінці листопада голова агентства Рафаель Гроссі, МАГАТЕ сподівається досягти домовленості з росією про створення захисної зони на Запорізькій АЕС до кінця року.
Однак сьогодні ми вже знаємо: інтенсивні переговори не дали результату – через категоричне небажання росії виводити своїх військових з території ЗАЕС.
Тому, на жаль, ця АЕС, а також і решта три АЕС на контрольованій українським урядом території, зачаїли реальну небезпеку перетворення на велетенські "брудні бомби" у разі цілеспрямованих російських обстрілів.
Про реальність такої загрози вкотре нагадав уночі 19 грудня проліт дрона-камікадзе "Шахід" над майданчиком Південноукраїнської АЕС у безпосередній близькості до ядерної установки.
На цьому тлі серед українських експертів точиться дискусія: чи достатньо робить світ для протидії російській ядерній загрозі? Радіологині, експертки з радіаційної безпеки Катерина Шаванова та Олена Паренюк нагадують: МАГАТЕ – це технічна організація, яка поводиться, наче вихователь у дитячому садочку: "У вас дитина кусається. Зробіть з цим щось, але бити ми її не будемо. В нас немає таких важелів впливу".
В МАГАТЕ розуміють: для того, щоб ЗАЕС нормально працювала, росіяни мають звідти піти. Але вони мають зберігати контакт і з Україною, і з росією, оскільки росія має велику кількість реакторів. До того ж, ерефія виробляє ядерну зброю та ядерне паливо.
Тому, на думку українських експерток, те, що Рафаель Гроссі, гендиректор МАГАТЕ, фактично самостійно мав сміливість заявити: "Давайте зробимо безпечну зону навколо ЗАЕС", вже є величезною зміною парадигми.
Отже, ми не можемо сказати, що МАГАТЕ нічого не робить. Адже на території Криму, в Севастополі, є навчальний ядерний реактор, на ньому тренували наших операторів АЕС.
Ми втратили цей реактор у 2014-му, але росія досі не може його запустити саме через неузгодження з МАГАТЕ, бо МАГАТЕ, як і ООН, вважають, що Крим – це частина України. І навіть якщо росіяни запустять цей реактор на власний ризик, то всі, хто буде там тренуватися, не матимуть жодних міжнародно визнаних прав для того, щоб оперувати атомними станціями далі.
Інспекція МАГАТЕ з її результатами не переконала, звісно, російських "яструбів". МЗС ерефії далі наголошує: можливості для створення "брудної бомби" в Україні є, і не лише на перевірених МАГАТЕ об'єктах.
Депутат держдуми Бородай, який у 2014-му певний час виконував роль "прем'єра ДНР", далі істерить, що Україна може піти в ядерній сфері на що завгодно, зокрема й використати "брудну бомбу" в Ростовській області.
Член-кореспондент російської академії наук (РАН) Калінчук повторює загальновідомі речі про те, що "брудна бомба" не потребує технологій, її можна склепати буквально "на колінці": "Взяти з відвалів відпрацьоване паливо з АЕС, покласти в ящик зі звичайною потужною вибухівкою – ось вам "брудна бомба" й готова". Цікаво, що цей Калінчук є фахівцем з теоретичної і прикладної механіки, а це може означати, що справжні російські спеціалісти-ядерники завбачливо відмовилися коментувати журналістам слизьку тему.
Російська армійська газета "Звезда" раптом почала розкручувати інформацію про те, ніби ще в 2015 році США могли передати Україні з Японії 730 фунтів збройного плутонію (жодні докази при цьому, звісно, теж не наводяться.
Нарешті, вже напередодні різдвяних свят, постпред росії при міжнародних організаціях у Відні Ульянов заявив, що, попри всі інспекції МАГАТЕ, загроза створення Україною "брудної бомби" залишається.
Отже, тональність російського інформпростору далі лишається шизофренічною. Але тема "української брудної бомби" тут тимчасово відійшла на другий план (порівняно з ситуацією межі жовтня-листопада).
Деякі російські чиновники (як-от заступник директора Інституту країн СНД Жарихін) почали навіть наголошувати, що наразі план Києва влаштувати провокацію з "брудною бомбою" відкладено саме через "активну інформаційну атаку, яка знецінила потенційну вигоду України й Заходу від такої події".
Де й коли ерефія проведе свою чергову "інформаційну атаку", можемо тільки здогадуватися. Не виключено, невдовзі активніше почнуть говорити про "брудну бомбу" (ця тема, як бачимо, ніколи цілком не затихала).
Можливо, знову буде актуалізовано тему про "повноцінну атомну бомбу" (комусь же потрібен був нещодавній "вкид" "Звєзди" про 730 фунтів збройного плутонію, начебто переданих США Україні в 2015-му). Безсумнівно, далі розкручуватиметься "вічна" (і ще шизофренічніша) тема про "українські біолабораторії".
Звісно, для країн – союзників України такі відповіді не матимуть уже вирішального значення: тут звикли до апріорної брехливості будь-яких сенсанційних російських тверджень. Але нам потрібно боротися за позицію тих держав, які сьогодні голосують в ООН проти антиросійських резолюцій (або в кращому разі утримуються – не випадково Шойгу серед перших намагався переконати в існуванні "української брудної бомби" колег з Китаю та Індії).
Тому чітка і недвозначна позиція такого спеціалізованого органу ООН як МАГАТЕ має в цьому випадку велику вагу. А сформулювати цю позицію в потрібному для України ключі можна лише із залученням наших провідних експертів та науковців. Можемо пишатися тим, що поки це нам добре вдавалося. Але повинні бути готовими до того, що майбутнє ще поставить перед нами не один складний виклик.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, професор, заступник міністра освіти і науки України в 2008-10 і в 2014-19 роках
