Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Квест в онкодиспансері: як вистояти три черги за три години?

Вівторок, 14 вересня 2021, 19:00

Судити про велич і стійкість будь-якого суспільства можна за одним простим критерієм – як це суспільство дбає про дітей, людей похилого віку та хворих. 

Арнольд Тойнбі 

Київський обласний онкодиспансер. Останні кілька років я буваю тут кожних три місяці, щоб взяти безкоштовно препарат, який потрібно колоти моєму хворому дідусеві. І витрачаю на цей процес, без урахування дороги, 2-3, а останнього разу – 3,5 години. 

Бо щоб взяти ліки, треба вистояти три черги: спочатку до реєстратури за карткою (на руки її ніхто не дає), потім до кабінету лікаря, який напише в картці, щоб видали препарат, а тоді власне до кабінету, де їх видають. І труднощі можуть виникнути на кожному з цих трьох етапів. 

Останнього разу лікар, який мав би приймати пацієнтів, пішов на операцію, й за 2,5 години мого очікування так і не повернувся.

У кабінеті був інший лікар, який вже згоден був виписати той препарат – та не знайшов картку дідуся.

Виявилося, що за 40 хвилин мого сидіння в черзі її не принесли з реєстратури (а на руки, нагадую, ніхто не дає, спеціально навчена людина заносить її з реєстратури до потрібного кабінету), а коли принесли – той лікар теж уже пішов. Тільки випадок дозволив звернутися до іншого фахівця, щоб не їхати додому ні з чим. 

А зазвичай найдовша черга була саме до реєстратури – вона тягнулася далеко за межі приміщення, надворі.

На дверях побачила оголошення, що в диспансері нарешті відкрили запис до лікарів по телефону. Зраділа. Бо колись я телефонувала до лікарні й питала, чи можна записатися на певний час, на що отримала категоричне: "Ні, тільки жива черга"

А що, якби я записалася по телефону, було б швидше? – питаю на третій годині очікування медсестру, яка віддувається за відсутніх лікарів.

Ну, лікаря ж вам все одно ніхто не піде шукати, то тільки щоб до реєстратури не стояти, – відповіла вона.

Але я наступного разу все одно спробую – може, хоч на третину швидше буде.

Бо за ці три години такого надивишся, що починають виникати думки про еміграцію.

Реклама:
Ось старезна бабуся з якогось села ледь дочапала до того диспансеру, простояла пів черги в реєстратуру (далі її пропустили), а їй повідомили, що її електронне направлення вже недійсне, і треба їхати додому взяти нове, бо його треба брати перед кожним візитом. Альтернатива була – заплатити за консультацію "близько 300 гривень", але бабуся таких грошей із собою не мала. 

Ось чоловік у моїй черзі до лікаря чіпляється до всіх, щоб йому прочитали діагноз: бо в кабінеті нікого нема, а йому щойно видали папірець із діагнозом, нічого не пояснивши, ще й написали вкрай нерозбірливим почерком. І він ходить від людини до людини й намагається зрозуміти: онкологія в нього чи ні. 

Ось жіночка років 60 (очевидно, онкохвора) хотіла отримати консультацію лікаря, але вийшла від нього майже в сльозах: "Уявляєте, він сказав, що в моєму віці вже соромно перед чоловіками роздягатися, і навіть мене не оглянув".

Читайте також:

Як допомогти онкохворій людині, яка щойно дізналася про діагноз

Чому пацієнти відмовляються від лікування раку молочної залози, та які послуги мають бути для них безкоштовними

Все про ранню діагностику раку: симптоми та аналізи

Хоча, заради справедливості, сама я тут із грубістю ніколи не стикалася. Тільки з відсутністю хоч якоїсь організації...

Реклама:
Добре, що препарат для уколу вже дають безкоштовно, й не треба його купувати самим (а це 3-5 тисяч гривень за штуку).

Добре, що його можу взяти я, а не тільки сам дідусь, якому доїхати до Києва – то ціла справа. Потрібен тільки паспорт дідуся, свіжі аналізи й направлення від сімейного лікаря. Ми за це справді дуже вдячні й цінуємо таку можливість. 

Але чому не можна передавати за запитом ці ліки в райцентри або зробити нормальний запис онлайн і якесь "єдине вікно"?

Чому до педіатра, сімейного лікаря, отоларинголога чи хірурга в найближчу поліклініку можна записатися онлайн і прийти на свій час, на вакцинацію можна, а онкохворим, яким треба їхати хтозна-звідки – не можна? 

У цих чергах здебільшого літні люди, які їдуть з усієї Київської області – хтось на обстеження, хтось на консультацію, хтось по препарати. Когось приводять попід руки, хтось шкандибає з паличкою, комусь стає погано в черзі. 

Спершу мій дідусь теж їздив сам, я його лише супроводжувала, але потім якось сказав, що краще взагалі нічого не колоти, ніж вистоювати ті черги. Тоді ми й дізналися, що можна його щоразу не возити.

Але ж не у всіх є онука в Києві, яка може вбити пів дня, під'їхати і взяти ліки замість них.

Катерина Тищенко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія (ретранслятора). Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Копайтеся, чорнобриві: Фортифікації як нова національна ідея

Чи може величезна застава замінити правосуддя

На роботу потрібні директори. Як працює система кадрового резерву Фонду держмайна

Де державі взяти додаткові кошти на військові потреби?

Розвиток ІТ: тисяча й одна арабська можливість

Як використовувати дані для розвитку продукту