Нариси майбутньої Конституції України

Четвер, 31 березня 2022, 20:30

Як я уже писав раніше, ми живемо за правилами постколоніальної Конституції України. Теперішня Конституція стала такою собі "британською королевою", яка виконує радше церемоніальну роль, ніж роль закону законів та закону прямої дії. 

Не варто також забувати, за яких умов, коли і з якою метою вона була прийнята, і за яких умов до неї вносили принципові зміни в 2004-му році. 

"Для подолання гострої політичної кризи під час Помаранчевої революції, за вимогою політичних сил Віктора Януковича та Леоніда Кучми – 8 грудня 2004-го року Верховна Рада ухвалила (403 голоси "за"…) з правками Закон на основі проєкту Симоненка-Медведчука (!!!) про зміни до Конституції (про політичну реформу), що передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років".

З часу внесення цих правок, згідно з чинною Конституцією, без лояльної до президента більшості в парламенті в Україні настає параліч влади. Якщо ж президент раптом отримає в парламенті абсолютну більшість, його влада при слабкій інституалізації опозиції та залежності судової гілки влади практично нічим не обмежується й автоматично стає авторитарною. 

Президент тоді повністю контролює і законодавчу, і виконавчу, і судову гілки влади, і силовий блок. Президенту потрібно бути дуже демократом, щоб за такої умови не стати диктатором. Або щоб диктатором не зробило його оточення (до речі, ще є питанням, чи сам Путін став диктатором, чи диктатором зробило його оточення. Чомусь Росія із заздрісною послідовністю генерує собі диктаторів: Іван Грозний, Петро І, Микола І, Ленін, Сталін, Путін). 

Війна з Росією продемонструвала небувалу здатність українців до самоорганізації та взаємодопомоги. 

Там, де не спрацювали державні інституції, спрацювали волонтери та неформальні структури самоорганізації, які разом із державними інституціями (армія, ТРО, органи самоврядування, деякі центральні органи державної влади) створили з країни фактично єдиний організм, що протистоїть зовнішньому агресору, здатен його перемогти і обов'язково переможе. 

Деякі наші західні партнери не дуже довіряли спроможності держави (тому й не дуже спішили допомагати напередодні війни), але не врахували спроможність країни та її громадян. 

Було б абсолютною дурницею залишити після перемоги державу такою, як вона була до війни, і не врахувати та не використати неймовірну творчу соціальну енергію суспільства, яка проявилась саме під час війни. А для цього вже зараз необхідно обговорювати засади нового Основного Закону України – її Конституції. І нова Конституція має бути не формальним документом, а реальним і відкритим до змін у майбутньому.

Протягом останніх трьох років низка експертів розробляли проєкт нової Конституції України. 

У розробці брали участь понад 300 експертів конституційного права, економіки, екології, соціальної організації, активісти Майдану та багато інших. Ми не наполягаємо на прийнятті саме нашого проєкту, але готові запропонувати його, як один із варіантів для обговорення.

Із принципового – Україна може стати пілотним проєктом для побудови суспільства на нових засадах: співволодіння, співуправління, множинності, недомінації.

ВЖЕ ЗАРАЗ необхідно почати експертне та суспільне обговорення наступних концептуальних питань нової Конституції України:

  1. Замість "Людина – Народ – Нація" – "Громадянин – Громада – Республіка".
  2. Республіка замість держави. Республіка – "спільна справа", "громада всіх громадян" замість держави, як інструменту влади, примусу та контролю над ресурсами.
  3. Республіканське управління здійснюється на засадах поділу влади на установчу, громадську, представницьку, законодавчу, виконавчу, судову та контрольну (нові гілки – громадська, установча, контрольна).
  4. Введення компетентнісних рівнів управління в Республіці. Республіканське управління здійснюється на наступних рівнях:
    - стратегічний (створення стратегічного комплексу країни);
    - законодавчий (парламент);
    - політичний (уряд);
    - організаційний (міністерства);
    - виконавчий (уповноважені урядом органи та програмні офіси;
    - громадський (громади та об'єднання);
    - громадянський (відповідальні громадяни).
  5. Замість інституту президента введення моделі стратегічного управління через Стратегічний Комплекс: Стратег Республіки (замість президента), Стратегічна Рада, Стратегічний Форум, Стратегічні Фонди з програмними офісами (Майбутнього, Природи, Спадщини).
  6. Установча влада в Республіці належить винятково Українському народові й реалізується через всеукраїнський референдум, звернення, петиції, ініціативи.
  7. Створення контрольної гілки влади (управління) для ефективного функціонування органів публічного управління.
  8. Запровадження підходу "компетентність + управління" замість "представництво + влада". Введення компетентнісного цензування (відбору) для різних рівнів управління Республіки як принципу соціальної організації суспільства, управління та освіти. CodexHonorum та Компетентнісний відбір.
  9. Структура Кадрового Резерву Республіки відповідає рівням республіканського управління. Перелік професійних сфер і зміст їхньої діяльності та його чітке співвідношення з системою управління.
  10. Пріоритет договірних відносин, на їхній основі – договірні спільноти як основа самоорганізації. Типологія договірних спільнот.
  11. Зміна природи власності: публічна власність, публічні фінанси.
  12. Нові засадничі права на гідність, життя, свободу та самореалізацію, незалежний договір з іншими, самоврядування, власність, перспективу в майбутньому і, на щастя, у власному розумінні.
  13. Закріплене в Конституції право народу на повстання проти тиранії. 
  14. Введення розрізнення відповідального громадянства та громадянства з обмеженою відповідальністю (або просто громадянства). Тільки відповідальні громадяни (критерії встановлюються) мають право на співуправління в Республіці, починаючи з права участі у виборах
  15. Істотне зміщення (прорив) від представницької демократії до прямої: у народному волевиявленні (зокрема через установчу владу та референдум), у договірних спільнотах, зокрема у громадах, через цифровий голос.
  16. Цифровий голос відповідального громадянина надається безпосередньо як паспорт, на будь-який термін і може бути відкликаний за визначених умов в будь-який момент.
  17. Введення набору правових норм про цифрову ідентичність громадянина та цифровий голос.
  18. Права дітей Республіки, права літніх людей Республіки та людей з інвалідністю.
  19. Введення правової норми про вік та критерії зрілості для дітей і дорослих (не завжди дорослі є зрілими громадянами, а вік "зрілості" для різних осіб є різним – деякі громадяни не досягають зрілості ніколи).
  20. Гарантії:
    - свободи на інформацію;
    - економічної, академічної та творчої свободи;
    - недомінації (тобто недопущення домінування/придушення) однієї волі над іншою;
    - права бути собою та права бути інакшими;
    - спільної та особистої відповідальності за Природу;
    - прав закордонних українців.
  21. Інвентаризація суспільного надбання, розподіл його на приватне, суспільне та спільне надбання.
  22. Суб'єктність Природи, права Природи.
  23. Республіканська частка (гарантований дохід громадян від експлуатації природних ресурсів та республіканських доходів). Спільне надбання, співуправління та співволодіння спільним надбанням.
  24. Принципова заборона монополій, олігополій і монополізму в будь-якій сфері.
  25. Інакший принцип територіального устрою. Префектури та префекти як ланки контрольної гілки управління замість державних адміністрацій та їхніх голів як органів виконавчої влади.
  26. Громади (територіальні та екстериторіальні – об'єднання, асоціації тощо). Участь громад в республіканському управлінні. Делегування повноважень знизу вгору, а не навпаки, крім суто республіканських повноважень. 

Це – не вичерпний перелік питань, які мають знайти своє відображення в новій Конституції України. 

Політики, державні службовці, експертне середовище, підприємці, громадяни мають знайти спільні відповіді на ці та інші питання для формування нової Конституції України.

Конституційний процес варто починати щонайшвидше і завершити його прийняттям нової Конституції країни щонайбільше за рік після перемоги у війні. А нова Конституція має зіграти не тільки консолідуючу роль, але і бути потужним інструментом прав і свобод громадян, а також ефективного управління та співуправління в країні.

Сергій Сорока

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Поділ України, розкол Заходу та загравання з Глобальним Півднем – про що Росія брехала у лютому

Чому ми повертаємо ліси на південь України?

Європа прокидається

Перемовини з Росією. Чи можна обіграти шулера 

Від made in Ukraine дрібним шрифтом до Made in Brave Ukraine на пів упаковки

Як українські IT-компанії залучають іноземних інвесторів