Навіщо депутати "полізли" в регулювання контррозвідки?

У середині травня група народних депутатів з декількох фракцій (Мар’яна Безугла, Галина Третьякова, Володимир Гевко, Суто Мамоян, Григорій Немиря, Іван Крулько, Дмитро Разумков та інші) подали доволі "цікавий" законопроєкт стосовно удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Згодом до нього, як альтернативні, зареєстрували ще три законопроєкти.

Найбільша відмінність між чотирма законопроєктами полягає в наступному – чи пропонують вони реорганізувати Головне управління розвідки Міноборони та позбавити СБУ функції військової контррозвідки? 

Чи пропонують розширити повноваження голови СБУ у визначенні внутрішньої структури підрозділів СБУ? Проте, обидва варіанти слід ідентифікувати як ризики для майбутньої реформи СБУ.

Однак, почнемо з ключового законопроєкту – №7380 від 17 травня 2022 року, який внесли понад 25 народних депутатів. У цьому документі пропонується перетворити Головне управління розвідки Міністерства оборони України в окреме відомство під назвою Служба військової розвідки та контррозвідки. Ця структура більше не буде підпорядковуватись Міністерству оборони. 

Вважаємо, що подібна ідея виглядає  необгрунтованою та небезпечною, тому що через цей законопроєкт Міноборони під час війни буде позбавлено власних контррозвідувальних повноважень, які зараз активно використовуються для оборони країни від російського агресора. 

Далі, згідно проєкту, повноваження СБУ щодо здійснення військової контррозвідувальної діяльності передаються новоствореній Службі військової розвідки та контррозвідки. Це підриває головну ідею реформування СБУ за стандартами ЄС та НАТО, яка полягає в тому, щоб позбавити СБУ всіх функцій, крім антитерористичної, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. 

У разі його ухвалення, законопроєкт №7380 вносить суттєвий дисбаланс у вже сформовану та працюючу систему державних органів відповідної сфери: Головного управління розвідки Міністерства оборони, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України.

Крім того, законопроєктом пропонується започаткувати вкрай негативну практику врегулювання процесуальних питань кримінального провадження за межами КПК. Так, відповідно до пропозицій щодо Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" планується внести нову статтю 8-3 "Особливості судового розгляду заяви про надання дозволу на проведення контррозвідувальних заходів", яка регулює питання, які можуть бути предметом розгляду. регулюватися тільки КПК.

Як наслідок, ухвалення подібного законопроєкту сильно зашкодить подальшому реформуванню СБУ за стандартами НАТО і ЄС. 

Відзначимо, що оцінка цього  законопроєкту є негативною  і пропозиція щодо його  подальшої долі доволі проста – відхилити його.

Тепер перейдемо до альтернативних законопроєктів. Перший з них –  №7380-1 від 30.05.2022 мало чим відрізняються від законопроєкту №7380. Крім того, що новий орган військової контррозвідки, який утворений на базі Головного управління розвідки Міноборони, буде підпорядкований Міноборони.

Наступний законопроєкт – №7380-2 від 01.06.2022. Зміст майже такий же, як і в законопроєкті №7380. Ймовірно, це було подано з процедурних міркувань для посилення ідей, викладених у законопроєкті №7380. Відповідно і недоліки він має такі самі. 

Ще один, третій альтернативний, зареєстровано під №7380-3 від 01.06.2022. Цей документ передбачає уточнення змісту контррозвідувальної діяльності, але при цьому взагалі не регулює питання реформування Головного управління розвідки. 

Загалом законопроєкт спрямований на надмірне посилення повноважень голови СБУ.  

За ризиками ситуація така: пропонується внести зміни до Закону "Про СБУ", згідно з якими внутрішня структура підрозділів СБУ визначає не Закон, а Голова СБУ. Крім того, із Закону "Про СБУ" вилучається перелік підрозділів Центрального Управління СБУ та вказується, що структура СБУ визначається Головою СБУ. 

Також виключається із Закону "Про загальну структуру та чисельність працівників СБУ" повний перелік структурних підрозділів СБУ. Крім того, як всі попередні законопроєкти, він встановлює положення в Законі "Про контррозвідувальну діяльність" (нова стаття 8-3) про особливості розгляду судом клопотання про надання дозволу на проведення контррозвідувальних заходів. Знову нагадуємо, що відповідні питання є виключно предметом регулювання КПК.

Що цікаво відмітити – в основному законопроєкті і двох альтернативних автором є Мар’яна Безугла. Не до кінця зрозуміло, навіщо готувати основний, а потім законодавчо "спамити" в інших. Вірогідно, щоб закинувши побільше проєктів закону, щоб хоч один було підтримано в сесійній залі. 

Проте, якщо зважити на війну, а також на потребу у реформуванні СБУ після нашої перемоги у цій війні проти росії, всі чотири документи не є оптимальним вибором і підлягають відхиленню. А законодавчий "спам" не робить честі парламентарям.

На нашу думку, перед тим, як таким поспішним чином та без всякого обгрунтування займатися радикальним реформуванням системи контррозвідки, потрібно розробити спочатку повноцінну "дорожню карту", зокрема через затвердження Указом Президента України нової концепції реформування органів кримінальної юстиції в контексті розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. А потім вже на основі концепції – вносити до Парламенту відповідні законопроєкти. 

До речі, розробки саме такої комплексної реформи вимагає від нас Європейська Комісія у своєму висновку від 16.06.2022 про рекомендацію про надання Україні статусу кандидата в члени ЄС.

Олександр Лємєнов