Як прискорити перемогу України: військові технології

Якщо ви маєте технічну освіту чи підприємницький досвід – який найефективніший спосіб застосувати свої уміння, щоб прискорити перемогу України та всього Вільного Світу?

Це питання яке я задаю собі з вересня, після того, як передав обов’язки генерального директора у компанії, яку я заснував разом з партнерами і ростив упродовж останніх 10 років. Мова про Petcube – світового лідера на ринку онлайн-камер для домашніх тварин, чиї продукти розважають понад 600 тисяч сімей у США та світі. 

Це ж питання можуть собі задати близько 250 000 українських інженерів-програмістів, які можуть чимало зробити своїми руками та інтелектом. Проте, сьогодні мовчазний консенсус у великої кількості спеціалістів – жертвувати 1-2 тисячі доларів зі своєї місячної зарплати на користь волонтерських фондів і вважати себе "економічним фронтом". Ці пожертви надзвичайно цінні, але чи можна створити систему для більш доцільного використання цього інженерного потенціалу? 

Додайте до цього ще 250 000 інженерів з інших сфер, окрім програмування, з менш оплачуваною роботою, але з не менш важливими навичками, та інженерів з-за кордону, які хочуть допомогти.

Додайте проєктних менеджерів, дизайнерів та інших спеціалістів (більше про неінженерні ролі – у наступних матеріалах цього циклу). Ви отримаєте понад мільйон українців, які гаряче бажають працювати на перемогу з тилу.

Нам потрібен план, як перетворити цю потенційну енергію у кінетичну енергію вибухових снарядів на фронті. 

Росіяни, між іншим, мають свій збочений і перевірений шлях – шарашки.

На відміну від радянських часів, сьогодні вони називаються "Вагнер центрами" – це офіси, куди зганяють інженерів і програмістів, щоб розробляти зброю для російської окупаційної армії. З мотивацією усе просто: хто погано працює – мобілізують і відправляють під Сватове.  

За останні місяці я поспілкувався з багатьма друзями та розумними людьми, які є підприємцями, військовими, медійниками, менеджерами неприбуткових фондів або працюють в українському уряді. 

Існує понад 20 українських компаній на пізніх стадіях розвитку, які наразі або виробляють щось, що використовується на полі бою, або дійсно близькі до того, щоб масово виробляти такі продукти.

Існує, напевно, більше сотні менших команд, які мають шанси розгорнути свої технології через 1-3-5 років. Це в основному БПЛА, так звані "безпілотники, які літають", а також інші види безпілотників, системи наведення, перехоплення БПЛА/ракет, медичне, комунікаційне програмне забезпечення, системи інформування, кібернетичне та інше добро. Багато з побаченого мені сподобалося. Та очевидно, що немає одної чудо-зброї, що могла би змінити хід подій на полі бою і гарантувати перемогу в одну мить.

Одним із моїх початкових припущень було те, що якщо є команда, для успіху якої мій досвід буде вирішальним – я розгляну можливість приєднатися до неї. Я допомагаю кільком командам тут і там, і ми досягаємо певного прогресу, але я не знайшов нічого, що потребувало б моєї повної уваги.

Інше припущення стосувалося координації між Урядом, компаніями військово-технічного сектору та західними інвесторами. Більшість, яких я опитав, – хороші інженери та патріоти України, але вони не завжди розуміють або хочуть вникати в те, як працюють державні системи або міжнародні інвестори.

З іншого боку, у державного апарату зараз вистачає задач і пріоритетів. Це призводить до уповільнення процесів, втрачених життів та втрачених можливостей. Я з обережним оптимізмом припускаю, що деякі речі тут можна покращити.

Ідея про "Українське Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів (DARPA)" викликає посмішку в обізнаних людей, оскільки ця аналогія настільки ж очевидна, наскільки й оманлива. Під час повномасштабної війни нам потрібні швидкі, ефективні рішення та розробки, які, сподіваємось, закладуть основу та матимуть певну цінність для більш системних рішень у майбутньому.

На мою думку, потрібна група з 10-20 досвідчених технічних менеджерів, які могли б зібрати і поєднати потреби військових з можливостями з полів. Наскільки я можу судити – зараз немає скоординованих закупівель технічних розробок або процесів на кшталт запиту на комерційну пропозицію (RFP). Ця група технічних менеджерів має слугувати тристороннім посередником.

По-перше, визначати ключові потреби на полі бою та залучати всі свої знання, професійні зв’язки та ресурси в Україні та на Заході, щоб купити, побудувати, модифікувати та доставити необхідні рішення в найкоротші терміни. Або порадити не братися за проєкт, якщо він здається марною тратою енергії на цей момент.

Ці потреби мають бути доведені до відома найбільш підготованих груп, які працюють над подібними проєктами, або ж має бути створена спеціальна група, яку очолить один із технічних керівників. Всі людські, фінансові та регуляторні ресурси повинні бути задіяні для просування цих проєктів із найвищим пріоритетом.

По-друге, технологічні менеджери можуть фільтрувати запити, що надходять, відділяючи божевільні ідеї, які можуть реально спрацювати, від завідомо божевільних, постійно перебувати на зв'язку з військовими технологічними стартапами різних стадій розвитку в Україні та світі, і надавати їм відповідну допомогу.

І, по-третє, – взаємодіяти з інвесторами, допомагати цим командам знаходити відповідні юридичні структури і виробляти свої продукти таким чином, щоб зробити внесок у глобальну безпеку та український військово-технічний експорт після закінчення цієї війни. Допомагати інвесторам знаходити хороші пропозиції, щоб інженерам-засновникам не доводилося проходити через всі кола фандрейзингу.

Цілком імовірно, що я упускаю деякі деталі, але це найкраще з того, що я можу наразі запропонувати. Вже після написання оригінального тексту, я підготував формалізовану пропозицію щодо такого "Вікна" для взаємодії і зараз триває конструктивне обговорення цього бачення. 

Відео про українські військові розробки від United24

В ідеалі, я б хотів бачити структуру, куди підприємець, технічний фахівець або інвестор могли би прийти і одразу побачити, як вони можуть допомогти Україні у цій війні.

***

У наступних колонках поділюся іншими ідеями як невійськові та нетехнічні професіонали можуть долучитися до наближення Української перемоги. Є чотири напрямки, про які я зараз найбільше думаю:

1. Військові технології – про це було вище.
2. Медіа – наступний матеріал.
3. Американсько-українська дипломатія.
4. Фандрейзинг.

Є інші важливі напрямки, наприклад – санкції, інформаційні операції всередині рф, дипломатія ЄС, гуманітарні проєкти різного роду.

Сподіваюся, ця колонка замотивує читачів думати як задіяти свої знання і вміння з найбільшим ефектом для досягнення нашої спільної цілі.

Так переможемо! Слава Україні!

Попередню версію цього допису було опубліковано англійською мовою 2-го грудня на моїх сторінках у FB та Linkedin – там є цікаві коментарі до цієї теми.

Ярослав Ажнюк