25.06

Банківський форум

Іноземні голоси російської пропаганди: хто і як виправдовує Путіна в світі

Вівторок, 14 лютого 2023, 16:00

Обличчями кремлівської пропаганди для багатьох росіян є насамперед "зірки" російського телебачення доби путінізму: Кисельов, Соловйов, Симоньян, Скабєєва… А також їхні менш відомі колеги, лави яких відносно нещодавно поповнила ціла когорта воєнкорів. 

Насправді, контент для медійної машини Кремля створює значно більша кількість людей. Серед них є і працівники ТБ, радіо, преси, яких, з огляду на специфіку діяльності, дуже важко назвати журналістами. 

Вагомий вплив мають блогери, наближені до влади актори, музиканти, спортсмени та інші селебрітіз, політики та політичні коментатори. Останні регулярно стають "експертами" з міжнародних відносин, епідеміології та військової справи ‒ в залежності від поточної кон'юнктури. 

Окремим підрозділом цієї армії можна вважати іноземців. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розповідає про найпомітніших західних медійників, які розповсюджують російську пропаганду і майже не приховують співпрацю з режимом Путіна. Вони ведуть власні проєкти, а також допомагають один одному їх просувати.

Як російська пропаганда використовує іноземців

Російська пропаганда генерує ненависть і зневагу до "колективного Заходу", шовінізм та відчуття зверхності до інших народів. Попри це, вона також шукає різноманітні докази визнання та схвалення "особливого російського шляху". 

Технології використання іноземців у пропаганді, що спрямована на російську аудиторію, враховують та підживлюють колективний комплекс неповноцінності та комплекс "переваги", що його компенсує. 

В російському суспільстві наділення іноземців більшим рівнем експертності, насамперед представників того самого Заходу, поєднується з демонстративною зневагою до їхніх країн.

Це можна вважати продовженням традицій радянського двоєдумства, коли публічна критика західного способу життя не заважала майже релігійному тремтінню перед американськими джинсами та жуйкою. 

Наразі перед іноземцями, яких використовує пропаганда, стоять два ключових завдання:

  • створення в російської аудиторії ілюзії підтримки РФ та військово-політичних авантюр путінського режиму іноземцями;
  • поширення російських наративів, пропаганди та дезінформації на іноземну аудиторію. 

Мешканців РФ переконують, що Росія та її суспільно-політичний устрій є гідною альтернативою Заходу. Інструментами такого впливу є як роздача російських паспортів VIP-іноземцям, так і висвітлення життя експатів з Європи та Америки в Росії. Про життя останніх знімають цикли програм федеральні та місцеві телеканали. 

 
 

Надання громадянства РФ французькому кіноактору Жерару Депардьє, колишній зірці бойовиків Стівену Сігалу, ексбійцю MMA Джеффу Монсону та іншим акторам і спортсменам супроводжувалося повноцінними PR-кампаніями. 

Американці Сігал і Монсон свідомо беруть участь у пропаганді, виправдовують війну проти України та відвідують окуповані території. Але постійно в Росії живе лише Монсон, він навіть став місцевим депутатом від партії Путіна "Единая Россия".

 

Серед медійних осіб, які ретранслюють тези російської пропаганди, представники шоу-бізнесу, попри свою помітність, все ж перебувають у меншості. Контент, у створенні якого вони беруть участь, розповсюджується через:

  • російські федеральні та інші прокремлівські ЗМІ (російською та іншими мовами);
  • Youtube, Telegram та інші інтернет-платформи і соціальні мережі;
  • іноземні мейнстрімні та альтернативні медіа.

Серед федеральних ЗМІ, що орієнтуються на закордонну аудиторію, неабияке місце займають мережі іномовлення Russia Today (телеканали, новинні сайти, Telegram-канали) та Sputnik (новинні сайти, Telegram-канали, інтернет-радіо). Санкції, запроваджені урядами США і країн ЄС, ускладнили, але не зупинили роботу цих пропагандистських ресурсів.

Читайте також: Обітнути інформаційні пазурі Кремля: тисяча облич російської пропаганди

Аліна Ліпп (Німеччина)

Аліна Ліпп є одним з найбільш продуктивних авторів контенту орієнтованого на німецьку аудиторію. Не маючи доступу до мейнстрімних медіа Німеччини, вона активно використовує Telegram, Youtube і соціальні мережі.

 

Telegram-канал Ліпп Neues aus Russland ("Новини з Росії") має понад 180 тисяч підписників. Дописи в ньому, включаючи відеозвернення авторки, дублюються німецькою і російською мовами. Контент також публікується на однойменному сайті та сторінці у російській соціальній мережі "Вконтакте".

 

У 2019 році Ліпп запустила Youtube-канал Glücklich auf der Krim ("Щасливі в Криму"). На півострів німкеня потрапила у 2016 році нібито для реалізації дослідницького проєкту, який у результаті став ресурсом пропагандистського контенту. Герої відео порівнювали життя в Криму до та після російської окупації (звісно ж, на користь останньої). 

Реклама:

Аліні активно допомагав її батько Владімір Ліпп ‒ росіянин, який тривалий час жив у Німеччині. Він стверджував, що умови життя на півострові значно кращі, ніж у країнах Євросоюзу. 

 

З січня 2022 року наповнення каналу новим контентом припинилося. Ліпп переключилася на свій інший Youtube-проєкт "Немка в России", де публікуються відео російською із німецькими субтитрами. 

Від початку повномасштабного вторгнення її основним напрямком діяльності стало виправдання російської окупації та розповсюдження фейків про "українські злочини". 

Для створення пропагандистського контенту Аліна Ліпп активно використовує дітей, що опинилися в окупації. 

 
 

У січні 2023 року пропагандистка випустила 16-хвилинний документальний фільм "Донбас 2022", створений на основі матеріалів, знятих в Донецьку, Маріуполі та інших окупованих містах. 

Історію російсько-української війни Ліпп виклала як "напад України на Донбас" у 2014-му, а російське втручання виправдовує необхідністю "захистити населення від нацистів".

 

Німецька версія цього відео лише в основному Telegram-каналі Ліпп набрала понад 340 тисяч переглядів, а російська ‒ понад 670 тисяч. 

Пропагандистська мережа InfоDefence оприлюднила переклади фільму в Telegram англійською, італійською, нідерландською і польською мовами. Загальна кількість переглядів усіх мовних версій лише у Telegram перевищила 2,5 млн. Іншим майданчиком, на якому активно промотувався цей фільм, стала соцмережа "Вконтакте". 

Аліну Ліпп запрошують на етери російських телеканалів та радіостанцій. Вона бере участь у записі програм студії "Соловьёв Live" та шоу гумориста-пропагандиста Макса КомікадZe.

У відео, що вийшло в січні 2023 року, пародист виконував роль Володимира Зеленського, а Ліпп – голови МЗС Німеччини Анналени Бербок. 

 

Читайте також: Бойові комарі, брудна бомба і втеча Зеленського. 10 найабсурдніших фейків російської пропаганди

Томас Рьопер (Німеччина)

Томас Рьопер очолює медіа, яке він заснував, Anti-Spiegel, назва якого демонстративно підкреслює його "альтернативність" через протиставлення популярному німецькому тижневику. 

Сумарна кількість підписників Telegram- i Youtube-каналів Рьопера перевищує 200 тисяч.

 

Рьопер в окупованому Мелітополі

Anti-Spiegel і його засновник спеціалізуються на теоріях змови. У 2021 році "медійник" видав книгу Inside Corona, яка була присвячена конспірологічним теоріям навколо пандемії COVID-19. За два роки до цього вийшла збірка промов Путіна із коментарями Рьопера, який виступив ще й упорядником цього видання. 

У просуванні книги зокрема брав участь телеканал Russia Today. 

 
 

Як і у випадку з Аліною Ліпп, Рьоперу російські медіа також регулярно дають слово, позиціонуючи його як німецького журналіста. Тим часом він створює пропагандистський контент німецькою мовою про окуповані території.

Anti-Spiegel жорстко критикує німецький уряд за військову підтримку України, використовуючи маніпулятивну тезу "більше зброї ‒ більше смертей", звинувачує його у залежності від США, а західні медіа ‒ у розповсюдженні фейків про російсько-українську війну. 

Рьопер повторює ті самі тези в етерах дружніх блогерів та російських телеканалів. 

Наприклад, 21 квітня він брав участь в конференції, що була організована Громадською палатою РФ та мала промовисту назву "Доказательства массовых военных преступлений вооруженных сил и нацподразделений Украины в Мариуполе".

 

Рьопер у Москві

Показовий факт: сайт Anti-Spiegel зареєстровано у доменній зоні RU.

Реклама:

Ваятт Рід (США)

Ваятт Рід ‒ кореспондент російської інформагенції Sputnik, який позиціонує себе як лівого активіста, противника імперіалізму та борця за расову і соціальну справедливість. 

Його аккаунт у Twitter марковано як "медіа, афілійоване з РФ".

 

У своєму Twitter і Telegram-каналі Рід просуває наратив про "український нацизм", виправдовує агресію та прославляє армію РФ. Він також співпрацює з американським сайтом The Grayzone, де публікує свої "викривальні" матеріали. 

У вересні 2022 року Рід брав участь як "спостерігач" у російських псевдореферендумах на окупованих територіях.

 

Макс Блюманталь (США)

Засновником онлайн-видання The Grayzone, про яке ми вже згадували, є американський лівий журналіст Макс Блюменталь, який тривалий час співпрацював з New York Times, Los Angeles Times, Al Jazeera English та іншими популярними виданнями. 

З 2015 року він публікує матеріали, суголосні російській пропаганді: про "нацистський переворот" у Києві, "геноцид російськомовного населення" на Донбасі тощо. 

Блюменталь відомий також своєю антиізраїльською позицією. Він навіть звинуватив нобелівського лауреата Елі Візеля, який пережив Голокост, у тому, що той перетворився "з жертви воєнних злочинів на прибічника тих, хто їх скоює". І дозволив собі висловлювання, що померлий письменник "не заслуговує на вшанування". 

 

Через цей твіт 2016 року на маргінесі опинився не лише Макс, а і його батько ‒ журналіст Сідні Блюменталь, який тоді працював у виборчому штабі Гіларі Клінтон. Команда кандидатки в президенти США публічно дистанціювався від цієї скандальної сім’ї. 

Натомість Блюменталь потрапив у поле зору російських медіа, які почали регулярно його цитувати. У 2020 році він одружився з ведучою RT America Анею Парампіл, яка зараз також співпрацює із The Grayzone. Видання збирає пожертви від читачів через PayPal Patreon, але при цьому не оприлюднює фінансову звітність.

Видання Блюменталя є майданчиком для розповсюдження дезінформації та антиукраїнської пропаганди. 

Колумністи The Grayzone звинувачують НАТО і США у розв’язанні війни, український уряд ‒ у етнічних чистках та зв’язках із неонацистами, а президента Зеленського ‒ у знищенні опозиції. 

 
 

Єша Крішнасвамі, яка публікує спільні тексти з Блюменталєм та є колумністкою його видання, написала статтю про "ґвалтівників дітей, яких Зеленський звільнив з тюрем" начебто для "підсилення виснаженої української армії". 

Колумністка у тексті використала відвертий фейк про екскомандира розформованої роти міліції "Торнадо" Руслана Оніщенка, який вийшов на волю після відбуття терміну покарання, а не через помилування президентом. До того ж, до лав Сил оборони України Оніщенко після звільнення не вступав.

 

Лоран Брайяр (Франція)

Так само, як Аліна Ліпп чи Ваятт Рідд, француз Лоран Брайяр більшість часу проводить на окупованих українських територіях, або в Росії. Ще до 2010 року він переїхав до Москви, у 2012-2013 ‒ працював у французькій редакції іномовлення "Голос России". 

 

Брайяр в окупованому Маріуполі

У 2015 році Брайяр видав книгу "Україна ‒ царство дезінформації", яка була сповнена фейками та твердженнями про "один народ". 

Брайяр брав участь у "антифашистському конгресі" в Донецьку та був головним редактором пропагандистського інтернет-видання Novorossia Today. Після закриття цього проєкту в 2018-му році він очолив новий ресурс ‒ Donbass Insider. 

 

Сайт цього видання має три мовних версії: французьку, англійську та російську. 

Франкомовний Youtube-канал Donbass Insider має понад 38 тисяч підписників. Telegram-канал – понад 30 тисяч підписників, акаунт у Twitter – 17 тисяч читачів. Інформація на цих ресурсах публікується французькою та англійською мовами. 

 
 

Попри те, що Donbass Insider позиціонується як джерело ексклюзивного контенту, значну частину публікацій становлять переклади з російських медіа і Telegram-каналів. 

 

Російські наративи на Заході просувають і більш респектабельні "друзі Кремля". Такі як представники Інституту Шиллера (The International Schiller Institute), відставні військові, колишні та чинні європейські та американські політики, дипломати, посадовці, які мають доступ не лише до російських, а й до мейнстрімних західних медіа.

Розповсюджують пропаганду і відверті маргінали, такі як колишній інспектор ООН Скотт Ріттер, що був засуджений ще у 2011 році за розбещення неповнолітньої. 

Його "колегою" можна вважати і Рассела "Техас" Бентлі, якого США оголосили у розшук за наркоторгівлю. Останній входить до пулу іноземних псевдожурналістів, які практично постійно перебувають на окупованій території.

 

Декого з них, наприклад, британця Грема Філіпса, від російських воєнкорів відрізняє лише мова контенту.

 

Зв’язки між згаданими в матеріалі особами з легкістю відслідковуються, адже месседжі, які вони транслюють через свої ресурси, є аналогічними за змістом. Крім того усі вони є бажаними спікерами російських медіа. 

Всі ці псевдожурналісти та блогери регулярно допомагають один одному в створенні контенту. Зокрема Рассел Бентлі регулярно дає коментарі для Youtube-каналу Аліни Ліпп і знявся в її фільмі "Донбасс 2022". А Ліпп і Ваятт Рід брали участь у стрімах Макса Блюменталя.

 
 

Про дружні стосунки Ліпп з Томасом Рьопером свідчать фото та відео, які вони публікували. 

 

Посилення боротьби проти російської дезінформації, блокування телеканалів, сайтів, Youtube-каналів, накладання санкцій на пропагандистів ‒ всі ці заходи ускладнили, але не зупинили поширення кремлівських наративів поза межами РФ. 

Інформаційний супровід агресивної війни проти України не лише виправдовує вбивства та інші злочини Кремля, а й провокує нові. Саме тому їх можна вважати свідомими співучасниками інформаційної війни, за участь у якій вони також мають понести покарання.

Сергій Жуков

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Розподілена генерація — питання виживання України

Кардинальний злам психології та якісні зміни. 5 питань перед матчем Словаччина — Україна

Нове законодавство та діджиталізація послуг: як держава спрощує життя ветеранам

Для чого Україні потрібен Інститут військової поліції 

Релокація бізнесу - шанс на виживання та розвиток

Відверте затягування і нові корупційні схеми. Як в Україні "зливають" містобудівний кодекс