Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Від війни не втечеш. Як врятувати сім’ю і врятуватися самому

Понеділок, 24 червня 2024, 14:50

Є така ілюзія: щоб захистити сім’ю від війни, треба виїхати за кордон. Але чи будуть почуватися у безпеці ті українці, які втекли в Європу, якщо Україна впаде? При цьому розвитку подій, війна росії з ЄС – питання часу.

Якщо Україна впаде, ці українці так чи інакше відчують на собі гніт російської імперії. Втекти далі, до Сполучених Штатів? Але в разі світового конфлікту, США не залишаться осторонь.

Доки в світі існує неприборканий агресор, він буде гризти цей світ по частинах, перемелюючи людські долі.

Реклама:

Під час Другої Світової багато сімей тікали з країн, обпечених війною. Серед них був австрійський письменник єврейського походження Стефан Цвейг з дружиною. Австрійський письменник діяв на упередження.

У 1934 році, після приходу Гітлера до влади в Німеччині, Цвейг виїхав з Австрії до Англії. У 1940 році сім’я перебралася ще далі від війни – у США. Потім – Латинська Америка. Далі – Бразилія.

23 лютого 1942 року Стефан Цвейг і його молода дружина Лотта покінчили життя самогубством, отруївшись барбітуратом. З передсмертних записок та листів австрійського генія ми знаємо, що причиною було відчуття відсутності сил в боротьбі зі вселенським злом – фашистським агресором. Війна наздогнала сім’ю Цвейгів у мирному бразильському місті Петрополіс.

Втрата Батьківщини, соціальних зв’язків, спілкування на різних мовах (в прямому і переносному сенсах) – це один з етапів, крізь який пройде кожен втікач. Є такий англійський вираз Elephant in the room (укр. – "слон у кімнаті"). Те про що мовчать, але думають всі. Слони будуть у телестудіях, вітальнях і навіть у спальнях. Вони вже там.

Крім зовнішніх загроз, від яких важко втекти, існують загрози внутрішні. Хробак війни буде шукати потаємний шлях до душі кожного, хто ховається від викликів долі. Це лише на перший погляд сором – не дим, очей не виїсть. Будь-який справжній психолог доведе, що довготривалий сором або, іншими словами, відчуття провини – страшна руйнуюча сила. Люди знали про її існування ще до того, як виникла психологія.

Темою внутрішньої провини просякнуті міфи, епоси, казки, святі тексти, філософські праці і великі художні твори. Один з наскрізних сюжетів світової літературної спадщини виглядає так: головний герой, знає, що має робити, але не робить.

Звідки знає? Бо йому щось підказує серце, совість, в древньому варіанті – боги. Це знання називається поклик. Далі у головного героя дуже обмежений вибір. Є лише два шляхи: або відгукнутися на поклик або проігнорувати його.

В першому варіанті персонаж відгукується на поклик, залишає домівку, потрапляє у сферу фантастичного і надприродного, виконує місію (рятує кохану людину, країну або цілий світ) і повертається до повсякденного життя, але вже як справжній герой.

Другий шлях: знехтувати викликом. Зануритись у повсякденні клопоти, зробити вигляд, що не чуєш поклик. Це шлях до прокляття. Боги (доля, совість, складні життєві обставини) будуть переслідувати персонажа день і ніч впродовж всього життя. Іноді такі прокляті персонажі перетворюються на камінь.

Зрозуміло, що кожен втікач буде шукати виправдання собі. Тобто почне тікати вже від себе. Зовні така людина може виглядати успішною, але щасливою не буде ніколи: всередині її гризтиме прокляття. В лабіринті людських стосунків і думок житиме чудовисько.

Наведу приклад з грецької міфології. Цар Мінос Великий був ідеальним правителем Криту: мудрим, врівноваженим, справедливим. Розвивав будівництво і торгівлю. Говорячи сучасною мовою: девелопмент, стартапи і ритейл були його все.

За його часів острів набув максимальної економічної величі. Але було одне але. В його царстві жило чудовисько на ім’я Мінотавр, яке харчувалося людським м’ясом.

Справа в тому, що колись міфологічний Мінос не виконав волю богів – поставив свої економічні інтереси вище "божественних", заклопотався зі своїми стартапами, забув про вищі обов’язки. Боги помстилися: дружина Міноса народила чудовисько з тілом чоловіка і головою бика.

З метою безпеки креативний Мінос сховав Мінотавра у спеціальній споруді – лабіринті. І регулярно відправляв туди людей – в жертву чудовиську.

Міфам про Міноса і Мінотавра приблизно стільки ж років, скільки мінойській цивілізації (3000 – 1000 роки до Різдва Христового). Наприкінці XIX століття британський археолог Артур Еванс розкопав житло царя Міноса –  Кносський палац, який виявився... лабіринтом.

Читайте також: У 2022-му на військового дивилися, як на "острівець безпеки", а зараз – як на небезпеку – командир підрозділу "Ахіллес" Федоренко

Американський дослідник міфології Джозеф Кемпбелл у книзі "Герой із тисячею облич" стверджував, що в міфології закодовані загальні моделі викликів, життєвих ситуацій і сценаріїв поведінки, які залишаються незмінними протягом усієї історії людства. 

Ми живемо у легендарні часи. Сьогодні на Сході нашої Ойкумени Ахіллеси і Одіссеї штурмують посадки і запускають БПЛА. Аполлон дарує їжу мірмідонцям перед бойовими виходами. Бог щасливих випадків Гермес займається рекрутингом. І десь далеко, в іншій країні, біля скляного бізнес-центру гупає дверима дорого авто цар Мінос. Він щойно замовив проект котеджу для новонародженого Мінотавра...

Як уникнути прокляття? Це складно і просто водночас. Треба мати сміливість відгукнутися на поклик своєї совісті. Суто з біологічної точки зору, перед обличчям ворога і небезпеки, будь-яка жива істота діє за одним з трьох сценаріїв: бий, тікай або завмри.

Щоб бити ворога, треба мати сміливість. І вона є у кожного. Бо всі ми діти сміливості і любові. Це не просто красивий образ. Щоб ми народилися, хтось проявив сміливість – або мати або батько: звернув увагу на себе, подарував квіти, запропонував одружитися... Це теж сміливість.

В кожному з нас тече кров переможців, адже ми нащадки тих, хто пережив безліч війн, епідемій та інших катаклізмів. Кожен з нас носить у собі хоча б  гірчичне зернятко сміливості, сили і любові. І лише від нас самих залежить, чи скористаємося ми цими дарами.

Юрій Федоренко (позивний "Ахіллес"), командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів "Ахіллес" 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

"Клуб білого бізнесу": які умови пропонує новий законопроєкт

Сребрениця: майже тридцять років потому

Справжня легенда нинішньої Іспанії — непомітний герой нашого часу

По той бік білборду. Хто дивиться на нас з плакатів

Погляд у минуле: хто фаворит фіналу Євро-2024

Хто заплатить за низький тариф на воду