Як країни можуть зупинити тіньовий флот росії – від санкцій до спільних розслідувань
Санкції проти росії замислювалися як інструмент, який поступово мав перекрити фінансові потоки війни. Але замість цього вони породили іншу систему – складну, дисципліновану і, що найважливіше, майже невидиму.
Тіньовий флот не просто спосіб перевозити нафту "обхідними маршрутами". Він покликаний створити паралельну реальність, у якій формально правила існують, але фактично не діють. І якщо дивитися на це, як на поведінкову модель держави, стає очевидно, що росія навчилася комфортно існувати в системі санкцій.
У відкритих оцінках фігурує цифра – 1200 суден, які так чи інакше входять у мережу. Але справа не лише в масштабі. Бо це не "флот" у класичному розумінні, а скоріше розсіяна інфраструктура без центру та з чіткою функцією – зробити походження вантажу, грошей і відповідальності максимально невизначеним. І так вона успішно працює.
Попри санкції США, Європейського Союзу, Великої Британії, Канади, України та інших партнерів, тіньовий флот продовжує забезпечувати експорт російської нафти. ЄС у 16-му пакеті санкцій додав 74 судна, довівши загальну кількість підсанкційних суден до 153, у 17-му – ще 189, що сумарно становить 342.
Станом на квітень цього року загальна кількість суден російського тіньового флоту, включених до санкційних списків ЄС, сягає приблизно 640, а Канада за цей час застосувала санкції проти понад 500 суден, що є одним із найбільших показників серед держав G7. Тобто санкційна система розширюється, але разом із нею розширюється і сама мережа обходу.
За даними, отриманими в межах українських кримінальних проваджень, експорт нафти через такі схеми приніс росії близько 3,8 трлн рублів (понад 40 мільярдів доларів). Це не зовсім "сірі" гроші – вони проходять через контракти, рахунки, страхування. Але ключова характеристика в тому, що їхнє походження навмисно розмите.
Якщо описувати тіньовий флот як набір технічних прийомів (вимкнений AIS, зміна прапорів, перевантаження в морі), то це виглядає радше як набір трюків. Та насправді так побудована комплексна стратегія зникнення. Судно змінює юрисдикцію, власник зникає за офшорною конструкцією, маршрут розчиняється між кількома точками – і це зовсім не хаос, а добре організована форма невидимості.
Тут виникає ключова проблема: санкції без кримінально-правового механізму перетворюються на обмеження, виконання яких залежить від доброї волі.
В Україні це видно особливо чітко. Станом на зараз тривають щонайменше два кримінальні провадження, пов'язані з діяльністю суден тіньового флоту. Але прямого складу злочину саме за обхід санкцій в українському законодавстві немає. Та й у значній кількості юрисдикцій обхід санкції – не завжди злочин. Це може бути адміністративне порушення чи регуляторна проблема. Про правове вирішення питання мова піде далі.
Тим часом сам тіньовий флот з інструменту злочинної тіньової економіки перетворюється на інструмент загрози фізичній безпеці Європи – з танкерів вже піднімались беспілотники-розвідники, які бачили над Німеччиною (дрон пролетів над кораблем військово-морського флоту ФРН і також непізнані БпЛА групами пролетіли над електростанцією, університетською клінікою, будівлею земельного уряду і нафтопереробним заводом в Гайде. Ще пара дронів зависла над територією військово-морської верфі. Безпілотники також облетіли великі ділянки Кільського каналу, що з'єднує Балтійське і Північне моря і пролетіли над прибережною електростанцією).
Європа поступово усвідомлює масштаб ризиків, і тіньовий флот починають сприймати не як "тіньову економіку", а саме як інструмент гібридних загроз.
22 січня Франція перехопила танкер Grinch за ознаками фальшивого Коморського прапору, російської нафти з Мурманська – типовий набір ознак "тіньового флоту". Французькі сили перехоплюють судно в Середземному морі, беруть під контроль і відбуксировують до Марселя. Капітана передають судовим органам, запускається кримінальна процедура. 17 лютого після місяця під контролем французької влади судно звільняють після сплати багатомільйонного штрафу. Це був прецедент фізичного затримання з подальшим фінансовим покаранням.
А вже 20 березня Франція перехоплює танкер Deyna. Прапор Мозамбіку, підозра в участі у перевезенні санкційної російської нафти. Французький флот проводить силове перехоплення у Західному Середземномор'ї: висадка з гелікоптера, огляд судна, встановлення контролю. Матеріали передають прокурору Марселя для подальшого провадження.
7 січня США затримують Танкер Marinera (раніше Bella I). Після кількох тижнів переслідування ВМС США та Берегова охорона беруть судно під контроль в Атлантичному океані. Фактичне захоплення із застосуванням морських сил, припинення подальшого руху судна, попри спроби судна змінювати прапори і уникнути покарання.
Американські сили з кінця 2025 року і по цей час проводять низку операцій у різних регіонах – Атлантика, Карибський басейн – із переслідуванням, зупинкою та фактичним вилученням суден, із подальшими юридичними процедурами. Використовуються ті самі схеми обходу санкцій, транспортування російської та пов'язаної нафти (Венесуела) через зміну юрисдикцій і прапорів.
Фінляндія взяла під контроль танкер Eagle S після пошкодження кабелю Estlink 2. Естонія затримала Kiwala після інспекції, що виявила десятки порушень. Німеччина конфіскувала Eventin разом із вантажем. Швеція у березні зупинила Sea Owl I і фактично почала кримінальне переслідування капітана. Такими були як раз не символічні кроки, а практичне правозастосування.
Кожне судно тіньового флоту завжди включає кілька юрисдикцій одночасно: прапор в одній країні, власник в іншій, оператор у третій, страховик у четвертій, порт у п'ятій. І поки ці частини не поєднані, система ухилення працює. Але поодинці країнам поєднати всі пазли схеми неможливо.
Саме тому канали міжнародної поліцейської співпраці – Інтерпол, Європол, двосторонні контакти – у цьому випадку стають єдиним способом побачити повну картину.
На це спрямована діяльність Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва (ДМПС) Національної поліції України.
ДМПС є Національним центральним бюро Інтерполу в Україні та Національним контактним пунктом Європолу. Усі правоохоронні органи країни працюють із вказаними інституціями саме через нього. І в контексті тіньового флоту це означає не просто обмін повідомленнями, а збирання розрізнених елементів у єдину доказову конструкцію від судна до фінансового потоку.
Україна вже діє в цій логіці. Вона запровадила санкції проти 656 суден у грудні 2025 року і ще проти 91 у лютому 2026-го. Формує бази даних і документує маршрути, зв'язки і порушення. Веде кримінальні провадження. Фактично, повертає видимість у систему, яка побудована на її відсутності.
Якщо говорити просто, Україні зараз потрібна не просто ще одна хвиля санкцій як таких. Потрібна здатність зробити так, щоб санкції почали реально працювати. А це вже питання не політики, а інструментів – і тут без партнерів нічого не складається.
Йдеться про змогу навчитися разом виявляти судна тіньового флоту та зупиняти їхню діяльність, і доводити справи до юридичного результату. Для цього доводиться чесно ставити питання і вимоги, які зазвичай залишаються "між рядками".
Перше – криміналізація обходу санкцій.
Україні необхідно законодавчо закріпити кримінальну відповідальність за ухилення від санкцій – і так само важливо, щоб аналогічні підходи були синхронізовані з партнерами. Поки цього немає, обхід санкцій залишається не злочином, а бізнес-моделлю.
Введення чіткої кримінальної відповідальності змінює логіку: ризики стають реальними, і це безпосередньо впливає на поведінку всіх учасників схем. По суті, потрібна ратифікація Директиви Євросоюзу № 2024/1226, яка криміналізує порушення та обхід санкцій ЄС, визначаючи їх як кримінальні злочини в усіх державах-членах.
Друге – спільна операційна платформа і обмін інформацією.
Йдеться про створення спільного механізму дій із залученням Європолу – платформи, яка дозволить у режимі реального часу поєднувати інформацію про судна, власників, маршрути і фінансові потоки та одразу переходити до скоординованих дій.
Тіньовий флот існує тільки там, де інформація розірвана. Один бачить судно, інший – власника, третій – маршрут, четвертий – гроші. Швидкий і системний обмін інформацією – через Європол (SIENA), Інтерпол і двосторонні канали є ключовим і критично необхідним. Як тільки інформація стає цілісною – система починає руйнуватися.
Тіньовий флот – це нове явище, а під нове не завжди готові правові конструкції. Тому Україні важливо як отримувати допомогу, так й розуміти, як інші країни кваліфікують подібні дії, які моделі розслідування працюють, які підходи дозволяють доводити справи до кінця. Щоб розслідування не "зависло" на процесуальних деталях.
Фактично мова йде про перехід від простої координації до спільного правозастосування.
Третє – уніфікація правової кваліфікації і спільне реагування.
І повертаємось до правового врегулювання. Зараз існує парадокс – всі бачать схему, розуміють її наслідки, але формально Україні її доводиться кваліфікувати через інші конструкції – фінансування агресії, пособництво державі-агресору, порушення режиму окупованих територій. У міжнародній взаємодії це означає ще більшу складність: запити про правову допомогу до інших країн подаються не як "обхід санкцій", а як значно ширші правопорушення. І від того, чи визнає інша держава наведену логіку, залежить, чи буде запит виконано.
Але проблема тіньового флоту давно вийшла за межі санкцій. Це питання морської безпеки, екології і гібридних загроз. Такі судна підривають правила судноплавства, створюють ризики аварій і забруднення, ускладнюють встановлення реальних власників. З них вже здійснювався запуск дронів-розвідників, які можуть використовуватися також для шпигунства і диверсій.
Парадоксально, але саме країна, проти якої ведеться війна – Україна – є одним із ключових джерел інформації про цю систему.
Через кримінальні провадження, через документування заходжень у порти окупованих територій, через аналітику маршрутів і зв'язків Україна фактично повертає видимість у середовище, побудоване на її відсутності.
Тіньовий флот росії – це симптом того, що сучасні санкції без кримінально-правового підкріплення залишають занадто багато простору для інтерпретацій. І що держава, яка готова працювати з цією невизначеністю, отримує конкурентну перевагу навіть у ситуації ізоляції.
Наша задача в тому, аби зробити все необхідне, щоб міжнародна система перейшла від політики обмежень до політики розслідувань. Це посилить її здатність захищати власні правила. Тоді насправді цінним результатом стане не просто зменшення доходів росії на фінансування війни, а насправді значно передбачуваніша і безпечніша система глобальної безпеки.
Олена Бережна, речник Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України