Мільйон не для всіх: коли не працюють виплати за "контрактом 18–24"

Автори: Дмитро Петришин, Андрій Тетюрко, юристи Правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип"

У квітні 2025 року ветеран російсько-української війни – назвімо його Олександром – звернувся до своєї колишньої військової частини, прагнучи отримати виплату за "контрактом 18–24". Він відповідав вимогам програми: вступив на службу під час воєнного стану у віці до 25 років, брав участь у бойових діях, а звільнився через поранення. От тільки звільнився Олександр у серпні 2024-го – за пів року до введення у дію Постанови КМУ №153, якою уряд і запровадив програму "контракт 18–24". Військова частина у виплаті відмовила.

Чи передбачала постанова виплату для Олександра? Ні, адже виплати прописані для чинних військовослужбовців і для тих, хто звільнився після 13 лютого 2025 року.

Чи справедливо це? Теж ні. Так вважає Чернігівський окружний адмінсуд, який виніс відповідне рішення, присудивши військовому виплату. Суд аргументував це тим, що "позивач був звільнений з військової служби з незалежних від нього обставин, а саме за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності першої Б групи, внаслідок травми, "так, пов'язаної із захистом Батьківщини".

Ми проаналізували текст Постанови КМУ №153, а також її правозастосування – і виділили кілька системних несправедливостей, на які варто звернути увагу уряду, правникам, військовим частинам.

Що таке "контракт 18–24"

Перш за все коротко згадаємо, як влаштований механізм цієї програми. 13 лютого 2025 року вступила у дію Постанова КМУ №153. Вона запровадила новий тип контракту: громадяни України віком від 18 до 24 років добровільно вступають на службу на посади рядового, сержантського та старшинського складу строком на 1 рік (для операторів БПЛА та НРК – 2 роки) і за умови тривалого виконання завдань на ЛБЗ отримують одноразову грошову винагороду в 1 млн гривень. Сукупний час роботи в районі ведення бойових дій – 12 місяців для операторів БПЛА та НРК та 6 місяців для інших посад.

Водночас постанова поширюється й на тих, хто вже перебував на службі: військовослужбовці, які під час воєнного стану (з 24 лютого 2022 року і до набрання постановою чинності 13 лютого 2025 року) мобілізувались чи підписали контракт, також мають право на виплату – якщо на момент вступу на службу їм не виповнилося 25 років і вони відповідають іншим умовам.

Чекліст умов для отримання виплати:

• вік до 25 років на момент вступу на службу;
• прийнятий або призваний на службу після 24 лютого 2022 року або підписав контракт на умовах постанови №153 після 13 лютого 2025;
• безпосередня участь у бойових діях сукупно понад 6 місяців за умовами "контракту 18–24"; для операторів БПЛА/НРК за умовами "контракту 18–24" – 12 місяців; для мобілізованих до 13 лютого 2025 – також 6 місяців; якщо менше – виплата пропорційна;
• відсутність кримінальної відповідальності; не більше одного адміністративного стягнення за військові правопорушення; відсутність незнятих дисциплінарних стягнень;
• перебуває на службі або звільнений після 13 лютого 2025 року;

Для поранених та звільнених з полону (крім тих, хто здався добровільно) тривалість участі в бойових діях значення не має – виплата здійснюється у повному розмірі.

Читайте також: Контракт на мільйон. Чи допоможуть гроші посилити армію і що не так із мотиваційним проєктом для молоді

Хто несправедливо позбавлений виплати

Звільнені до 13 лютого 2025 року через поранення або хворобу

Ситуація: військовий отримав поранення чи захворювання, ВЛК визнала його непридатним до служби, і він був звільнений до 13 лютого 2025 року. Формально він не підпадає під умови – і частини відмовляють у виплаті.

Це несправедливо, бо людина опиняється в гіршому становищі, ніж та, чиє здоров'я дозволило залишитися в строю. Описаний на початку тексту кейс – саме про це. Суди вже виправляють цю несправедливість, але сама необхідність проходити через судовий процес знижує довіру ветеранів до держави.

Як вирішити: внести зміни до постанови, прямо передбачивши право на виплату для тих, кого звільнили через поранення або хворобу, пов'язані із захистом Батьківщини, незалежно від дати звільнення.

Звільнені до 13 лютого 2025 року після перебування у полоні

Ситуація: військовий потрапив у полон, а після звільнення скористався своїм правом на звільнення – і все це відбулося до набрання чинності постановою. Хоча постанова прямо говорить про право експолонених на повну виплату, ця норма стосується лише тих, хто повернувся з полону після 13 лютого 2025 року (або повернувся раніше, але не скористався правом на звільнення чи звільнився пізніше).

Окрема болюча категорія – строковики, які після 24 лютого 2022 року не встигли підписати контракт, виконували бойові завдання і потрапили в полон. Такі є серед тих, хто обороняв Маріуполь. За нинішніми умовами постанови вони не мають права на виплату.

Як вирішити: змінити постанову так, щоб право на виплату для тих, хто пройшов полон, не залежало від дати звільнення зі служби.

Звільнені з інших підстав до 13 лютого 2025 року

Ситуація: військовий, мобілізований у перші дні чи тижні повномасштабної агресії у 2022 році, до лютого 2025-го відслужив майже три роки. Звільнився – і не має права на виплату лише тому, що це сталося до набрання чинності постановою.

Натомість його ровесник, який підписав контракт вже після 13 лютого 2025 року та відслужив рік, – отримає мільйон. Це виглядає несправедливим, адже виплата задумана як компенсація за ризик і тривалу роботу в районі ведення бойових дій. Тож виходить, що однакові за суттю випадки законодавство оцінює по-різному.

Як вирішити: поширити дію постанови на тих, хто служив у відповідному віці під час воєнного стану та відповідає іншим умовам – незалежно від дати звільнення.

Поліцейські, які виконують бойові завдання

Ситуація: Хоча МВС є учасником програми "Контракт 18–24", однак постанова визначає отримувачів виплати виключно як військовослужбовців. Поліцейський, який виконує бойові завдання у складі, наприклад, Окремої штурмової бригади НПУ "Лють", формально не є військовослужбовцем, у нього інший статус, тож права на виплату він не має.

Як вирішити: поширити дію постанови на поліцейських, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.

Чому військові частини відмовляють у виплаті

Окрім проблем, які виникають через прогалини у самому тексті постанови, є ще інші – пов'язані з тим, як постанову інтерпретують і виконують у військових частинах.

"Це тільки для ЗСУ, ми – не ЗСУ"

Військові частини, які не належать до структури ЗСУ, можуть відмовляти у виплаті 1 млн гривень саме з формулюванням "це лише для ЗСУ". Такі випадки були у деяких підрозділах. Але це неправомірна відмова.

Як вирішити: роз'яснення від МОУ та МВС – до військових частин, на які поширюється постанова.

"Вам вже 25 – значить, не маєте права"

Деякі командири відмовляють у виплаті військовим, яким на момент звернення вже виповнилося 25 років. Але постанова чітко прив'язує право на виплату до віку на момент вступу на службу, а не до поточного віку.

Як вирішити: роз'яснення від МОУ до військових частин.

"Вам треба зібрати документи"

Інколи військові частини просять військовослужбовців самостійно збирати довідки та підтверджувати право на виплату. Такого механізму постанова не передбачає. Пакет документів має формувати служба персоналу в/ч, після чого командир підписує наказ, який є підставою для виплати.

Як вирішити: роз'яснення від МОУ про те, на кому лежить обов'язок ініціювати та оформити виплату.

"Ви вже звільнені – тож виплата вас не стосується"

Окремі частини не здійснюють виплату військовим, які звільнилися після 13 лютого 2025 року – лише через сам факт звільнення. Це прямо суперечить Окремому дорученню МОУ №5601.

Як вирішити: роз'яснення від МОУ з посиланням на Окреме доручення №5601.

Що робити, якщо вам відмовили у виплаті

Якщо ви відповідаєте поточним умовам Постанови №153, але не отримали виплату, вам насамперед варто запитати у командира, чи внесли вас до списку на виплату. Якщо ні, тоді звернутись за виплатою із рапортом. Зразок рапорта та додаткові роз'яснення доступні у "Правовому навігаторі".

Якщо частина безпідставно відмовляє або ігнорує рапорт та не подає вас на виплату – можна звернутись:

• до Військового омбудсмана ([email protected]);
• якщо проходите службу у підрозділі з системи МОУ – до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міноборони ([email protected]);
• якщо проходите службу в НГУ – до Головного управління НГУ ([email protected]);
• якщо проходите службу в ДПСУ – до Адміністрації ДПСУ ([email protected]).

Якщо ці інструменти не спрацювали або постанова не передбачає права на виплату, але ви вважаєте, що ваш випадок належить до однієї з описаних вище прогалин – можна звернутися до суду. Однак потрібно розуміти, що судовий процес може тривати місяцями, а позитивний результат – не гарантований. Виправляти ці несправедливості – завдання КМУ.

Як бачимо, цю категорію проблем можна вирішити роз'ясненнями від Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ до підпорядкованих їм військових частин. Ці роз'яснення можна оформити у форматі "питання-відповідь".

Мільйон гривень за "контрактом 18–24" – це компенсація за ризик, який беруть на себе молоді військовослужбовці, які добровільно заступають на бойові посади у СОУ. Якщо виходити з такої логіки, то визначальним критерієм має бути сам факт проходження служби в умовах війни у відповідному віці та на бойовій посаді – незалежно від того, коли людина вступила на службу чи коли її покинула.

Поки постанова цього не відображає, одна частина ветеранів отримує виплату без зусиль, інша доводить своє право місяцями, а дехто, як Олександр з початку цього тексту, – у суді.