Україна і Польща: час мислити категоріями майбутнього
Історія відносин між Україною та Польщею ніколи не була простою. Наші народи переживали різні періоди — від співпраці та спільної боротьби до конфліктів і трагедій, пам'ять про які залишається чутливою й сьогодні. Ми не можемо змінити минуле, але можемо визначити, яким буде майбутнє наших держав. І саме зараз, коли Європа переживає найсерйознішу безпекову кризу з часів завершення Другої світової війни, це питання набуває особливого значення.
Повномасштабна агресія Росії проти України докорінно змінила безпекову архітектуру континенту. Вона показала, що безпека є неподільною, а загрози, які виходять із Кремля, стосуються не лише України. Сьогодні українсько-польське партнерство є значно більшим, ніж просто добросусідські відносини. Фактично йдеться про один із ключових елементів безпеки Центральної Європи.
Україна та Польща опинилися серед держав, які найкраще розуміють природу російської загрози. Наші країни мають різний історичний досвід, але спільне усвідомлення того, що імперська політика Москви нікуди не зникла. Саме тому міцний союз між Києвом і Варшавою має значення не лише для двох держав. Він створює додатковий фактор стабільності для всього регіону від Балтійського до Чорного моря та зміцнює позиції демократичного світу перед обличчям спільних викликів.
Читайте також: Польщу і Україну розділяє не УПА, а міф про неї
Польща стала одним із тих союзників України, які з перших днів повномасштабної війни не чекали на рішення інших. Вона відкрила свої кордони для мільйонів українців, стала важливим логістичним центром міжнародної допомоги та послідовно підтримувала Україну на міжнародній арені. Водночас Україна сьогодні захищає не лише власну незалежність. Українські воїни стримують агресора, який становить загрозу для всієї системи європейської безпеки.
Окремо варто говорити про військову співпрацю між Україною та Польщею. Повномасштабна війна показала, що безпека у нашому регіоні більше не може розглядатися виключно в національних рамках. Обмін бойовим досвідом, підготовка військовослужбовців, розвиток оборонно-промислового співробітництва, спільні проєкти у сфері виробництва озброєнь та посилення взаємосумісності з силами НАТО створюють якісно новий рівень партнерства між нашими державами.
Україна сьогодні володіє унікальним досвідом ведення сучасної війни високої інтенсивності, тоді як Польща активно модернізує свої збройні сили та стає одним із ключових військових центрів Європи. Поєднання цих можливостей здатне суттєво посилити обороноздатність усього регіону та створити додатковий фактор стримування російського агресора.
Саме тому взаємодія між Києвом і Варшавою вже сьогодні впливає на безпеку всього східного флангу НАТО. Повномасштабна війна продемонструвала, що східний фланг Альянсу перестав бути периферією європейської політики. Він став одним із головних напрямків забезпечення безпеки Європи. Польща відіграє тут ключову роль як центр логістики, оборонного планування та підтримки України. Українська армія, своєю чергою, стала найпотужнішим фактором стримування російської агресії на континенті.
Читайте також: Правда не буває однобокою: про Волинь, пам'ять і повагу
Сьогодні, як ніколи раніше, важливо будувати нові союзи, об'єднувати зусилля, розвивати оборонне співробітництво, обмінюватися досвідом та спільно зміцнювати безпеку нашого регіону. Російська загроза не зникне після завершення війни. Вона залишатиметься одним із визначальних факторів європейської політики ще багато років. А отже, партнерство між Україною та Польщею має розглядатися як довгострокова стратегічна інвестиція у стабільність регіону.
Безумовно, історичні питання залишаються складними. Вони потребують чесного діалогу та взаємної поваги. Але ми також повинні усвідомлювати, що історичні суперечності давно стали об'єктом уваги російської пропаганди. Кремль традиційно використовує чутливі теми для того, щоб посіяти недовіру між союзниками та послабити їхню здатність діяти спільно.
Коли між Києвом і Варшавою виникають емоційні конфлікти, виграє від цього насамперед Москва. Саме тому історичний діалог повинен залишатися сферою відповідальної роботи істориків, науковців і суспільств, а не перетворюватися на інструмент політичної боротьби. Ми маємо пам'ятати уроки минулого, але не дозволяти минулому визначати наше майбутнє.
Політичні цикли змінюються. Проте географія залишається незмінною. Україна і Польща були, є і будуть сусідами. Саме тому стратегічне партнерство між нашими державами не повинно залежати від результатів чергових виборів чи політичної кон'юнктури. Воно має ґрунтуватися на усвідомленні спільних інтересів і спільних загроз.
Сильний українсько-польський альянс здатний стати одним із фундаментів нової європейської безпеки. Йдеться не лише про військову співпрацю. Це також питання розвитку транспортних коридорів, енергетичної безпеки, спільних оборонних виробництв, протидії дезінформації. Чим міцнішою буде співпраця між Києвом і Варшавою, тим стійкішою буде вся Європа.
Історія залишила нам складні питання. Географія зробила нас сусідами. А сучасні виклики зробили нас союзниками. Саме тому сьогодні головним завданням Києва і Варшави є не пошук нових приводів для суперечок, а зміцнення партнерства, яке працює в інтересах наших народів і всієї Європи. Історію потрібно пам'ятати. Але майбутнє потрібно будувати разом.
Олександр Мусієнко, військовий та політичний експерт, правник, військовослужбовець ЗСУ