Повернення цивільних з окупації: виклик для євроінтеграції України

Оригінал матеріалу опублікований англійською мовою у виданні Byline Times, 16 червня 2026

15 червня 2026 року на засіданні Конференції з питань вступу ЄС–Україна в Люксембурзі офіційно розпочалися переговори щодо базових принципів – верховенства права, основних свобод та демократичних інститутів. У цьому контексті підхід України до цивільних осіб, які повертаються з окупованих Росією територій, стає прямою перевіркою того, як ці принципи застосовуються на практиці.

За даними доповіді Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГС) за січень 2026 року, на окупованих Росією українських територіях залишається близько мільйона цивільних осіб. Вони значною мірою відрізані від базових послуг і захисних механізмів, а також перебувають під жорсткими обмеженнями пересування та в умовах постійної небезпеки.

Попри масштаби переміщення і тривалу евакуацію, українське законодавство досі не передбачає окремої правової процедури для цивільних, які повертаються з окупації. Це створює прогалину в сфері перевірки, реабілітації та реінтеграції – прогалину, яку можуть розцінити як порушення прав людини, а також як свідчення того, що держава Україна не має належної системи для повернення своїх громадян з окупації.

Міжнародні гуманітарні та правозахисні стандарти

Люди, які пережили російську окупацію, нерідко зазнали катувань, утримання під вартою або тривалого впливу насильства. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) провело інтерв'ю з 278 такими цивільними особами. Згідно зі звітом, опублікованим на початку цього року, їхні конкретні потреби не задовольняються, оскільки програми підтримки є фрагментованими, неповними і доступними лише для окремих груп.

Міжнародні стандарти вимагають від держав забезпечення особливого захисту і реабілітації жертв катувань та тривалої окупації. Стаття 14 Конвенції ООН проти катувань гарантує жертвам право на реабілітацію, включаючи відшкодування шкоди і відновлення.

Українське законодавство гарантує підтримку деяким колишнім цивільним ув'язненим – медичну і психологічну допомогу, фінансову підтримку, тимчасове житло, але, як зазначає УВКПЛ, критерії права на допомогу є надмірно обмежувальними. Від заявників вимагають доведення того, що Росія позбавила їх волі з конкретних причин, зокрема, через їхні політичні погляди. Процедура є тривалою.

Проблема громадського здоров'я

Українці, які тікають з окупованих частин Херсонської області, зазнають тяжкої психологічної травми після місяців під дроновими атаками та мінними загрозами, голоду і відсутності базових послуг – водопостачання, електрики, газу, опалення, зв'язку і медичної допомоги.

Коли їх одразу піддають умовам, схожим на утримання під вартою, або проводять з ними військову обробку без медичної та психологічної оцінки, їхній фізичний і психічний стан може погіршуватися. Нелікованого фізичного болю, травматизму через катування, недоїдання та психічних розладів у довгостроковій перспективі стає більше і вони потребують ширшого втручання.

Питання національної безпеки

Росія успадкувала радянські та КДБістські методи впровадження агентів впливу в населення і збройні сили противників.

Згідно зі звітом УВКПЛ 2026 року, 12% опитаних внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з окупованих територій повідомили про відсутність офіційних документів – свідоцтв про народження, паспортів. Багато з них не могли отримати або поновити українські документи, перебуваючи в окупації.

"Українська влада ще не запровадила спрощеної адміністративної процедури для видачі свідоцтв про народження і смерть, що сталися на окупованих територіях, хоча в принципі це передбачено українським законодавством", – зазначається у звіті.

Людям, які повертаються з окупації, потрібен час для дебрифінгу, верифікації особи та медичної оцінки. Саме такий реабілітаційний і перевірочний період посилив би, а не підривав би національну безпеку.

Демографічні та гуманітарні наслідки

Відсутність чіткої політики може мати серйозні демографічні наслідки. Вже зараз є випадки, коли родини вирішують залишитися на окупованих територіях через невизначеність перспектив. Діти залишаються під обстрілами, дроновими атаками та в умовах гуманітарної депривації.

В інтерв'ю Byline Times Євген Гілін, кандидат юридичних наук і керівник херсонської громадської організації "Місто сили", зазначив, що Херсонська область є особливо показовим прикладом цієї правової прогалини. Це єдина область, уся територія якої була повністю окупована Росією – з березня по листопад 2022 року. Сьогодні понад 70% регіону досі перебуває під окупацією.

"На окупованих територіях, за різними оцінками, мешкають десятки тисяч українців. Більшість з них залишаються в надії, що окупація закінчиться – як це вже сталося для 30% Херсонщини у 2022 році. Однак протягом останнього року все більше людей вирішують повертатися.

Ми чуємо одні й ті самі запитання знову і знову: чи чекає на нас держава? Які права ми матимемо після повернення? Як знову стати частиною українського суспільства після чотирьох з половиною років розлуки? На жаль, чітких відповідей на ці питання досі немає, а це означає, що держава юридично та інституційно не готова до роботи з цими людьми", – сказав він.

Читайте також: Держава, яка не чекає: як Україна зустрічає своїх людей, що вирвалися з окупації

Наслідки для євроінтеграції

У мірі того, як Україна просувається до членства в ЄС і розпочинає переговори щодо фундаментального кластера – цінностей, демократії і верховенства права, – відсутність чіткої системи поводження з цивільними, які повертаються з окупації, та їх реабілітації може стати предметом міжнародної стурбованості.

УВКПЛ рекомендувало Україні ухвалити нову державну стратегію щодо внутрішнього переміщення, яка враховувала б особливі потреби та вразливості людей, переміщених з окупованих територій.

Україні буде вигідно запровадити формальну процедуру для цивільних, які повертаються. Вона має передбачати тимчасовий реабілітаційний та реінтеграційний період з повним доступом до юридичної допомоги та соціальних послуг – до того, як будуть розглядатися будь–які рішення щодо мобілізації.

У цей період можна проводити верифікацію особи, відновлення документів, медичні обстеження та оцінку психічного стану. Слід також перевіряти на предмет катувань та інших серйозних порушень прав людини. Збір свідчень про воєнні злочини додатково слугуватиме інтересам України.

Чітка система реабілітації та реінтеграції захистить національну безпеку, зміцнить суспільну довіру, збереже важливі докази воєнних злочинів і продемонструє відданість України цінностям, які вона прагне відстоювати і поділяти – у складі Європи.

Заріна Забріскі — американська журналістка, режисерка документального кіно та воєнна кореспондентка Byline Times і Euromaidan Press, яка працює в Херсоні. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона висвітлює події у прифронтових регіонах. Її матеріали публікували та транслювали BBC, Voice of America, TVP World, The Sunday Post, Times of India та інші міжнародні медіа. У 2025 році Російська Федерація запровадила проти неї санкції, а у 2026 році вона була нагороджена орденом "За заслуги" III ступеня за висвітлення війни Росії проти України.

6 червня Зарина Забріскі була нагороджена орденом "За заслуги" від президента Зеленського – за репортажі для Byline Times і Euromaidan Press, а також за документальний фільм "Херсон: Людське сафарі".