Колишня посада — не індульгенція. Австрія не повинна ставати сховищем від правосуддя

Чи може людина, яка очолювала Генеральну прокуратуру України, просто переїхати до благополучної європейської столиці й залишити за собою всі незручні питання?

Я переконаний, що ні.

Я вже 30 років живу та працюю у Відні. Я будував тут бізнес, репутацію та своє життя. Я поважаю австрійські закони і знаю ціну правовій державі. Саме тому інформація про перебування в Австрії колишнього Генерального прокурора України Руслана Кравченка викликає в мене не просто занепокоєння, а принципові запитання.

Мова не про те, що колишній український посадовець не має права жити за кордоном. Мова про інше: чи отримало суспільство відповіді на всі питання щодо його діяльності на посаді, перш ніж він залишив Україну? Особливо коли йдеться про можливе прикриття шахрайських кол-центрів, процесуальні рішення у резонансних кримінальних провадженнях та відповідальність посадових осіб правоохоронної системи.

Шахрайські кол-центри: злочинний бізнес не існує у вакуумі

Шахрайські кол-центри — це індустрія обману, жертвами якої стають громадяни України, Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. За красивими офісами, телефонними розмовами та обіцянками прибутків можуть стояти організовані схеми, що позбавляють людей їхніх заощаджень.

Але мене цікавить не лише питання, хто телефонував потерпілим. Мене цікавить значно важливіше: хто дозволяв таким структурам працювати, хто мав їх викривати і чи не було серед правоохоронців тих, хто натомість забезпечував їм захист? Саме тому розслідування НАБУ та САП щодо ймовірного прикриття шахрайських кол-центрів має принципове значення.

Якщо правоохоронці, покликані боротися зі злочинністю, самі стають частиною механізму її захисту, це вже не просто корупційний епізод. Це удар по самій ідеї державного правосуддя.

І тут постає питання до колишнього керівництва прокуратури.

• Що знало керівництво Генеральної прокуратури про масштаби діяльності таких структур? Які заходи вживалися для їх викриття?
• Чи надходила інформація про можливе покривання шахрайських схем? Якою була реакція на неї?
• Чи перевірялися можливі зв'язки високопосадовців із тими, хто міг отримувати прибутки від шахрайства? І чи перевіряли компетентні органи можливу роль Руслана Кравченка в обставинах, пов'язаних із цими розслідуваннями?

Мовчання не є доказом вини. Але мовчання державних інституцій не може замінити відповідей на суспільно важливі питання.

Читайте також: WienПрокурор. "Українська правда" знайшла Руслана Кравченка в Австрії

Боголюбов, Коломойський і мої кримінальні заяви

Для мене проблема відповідальності правоохоронної системи не є абстрактною. Я особисто звертався до правоохоронних органів України із заявами щодо Геннадія Боголюбова та Ігоря Коломойського. Я вимагав розслідування. Не політичного шоу, не гучних заяв для телекамер, а реальних процесуальних дій та законних рішень. Натомість, на моє переконання, я зіткнувся із систематичним затягуванням розслідувань та закриттям окремих проваджень.

Я хочу знати, хто саме ухвалював ці рішення. Хто їх погоджував. Хто перевіряв їхню законність. І чи не стояли за ними інтереси впливових осіб.

Я ставлю пряме запитання: чи мав Руслан Кравченко будь-який стосунок до рішень, які могли вплинути на перебіг кримінальних проваджень за моїми заявами? Якщо не мав — це має бути встановлено незалежною перевіркою. Якщо мав — необхідно з'ясувати характер його участі та законність відповідних рішень.

Я не погоджуюся з підходом, за якого заявник роками домагається розслідування, а держава не надає йому переконливих відповідей.

Кримінальне провадження — не папка, яку можна закрити й забути. За кожним рішенням стоять конкретні посадові особи, конкретні підписи та конкретна відповідальність.

Генеральний прокурор — це не посада без відповідальності

Генеральний прокурор України має величезний обсяг повноважень і впливу на функціонування системи прокуратури. Саме тому суспільство має право ставити до колишнього очільника цієї системи значно більше запитань, ніж до пересічного чиновника. Якщо за час перебування людини на такій посаді виникали серйозні питання щодо роботи правоохоронної системи, звільнення не повинно автоматично завершувати суспільну дискусію.

Не можна підміняти відповідальність кадровими рішеннями. Не можна вважати, що після відставки всі питання втратили актуальність. І не можна допускати, щоб високий статус у минулому ставав захистом від законної перевірки в майбутньому. Посаду можна залишити за один день. Але відповідальність за законність ухвалених рішень не зникає разом із посвідченням.

Відень не повинен ставати місцем, де закінчуються незручні питання

Австрія — держава з розвиненою правовою системою. Саме тут я прожив три десятиліття й переконався, наскільки важливими є незалежні інституції. Тому мене особливо цікавлять обставини перебування Руслана Кравченка в Австрії.

На яких правових підставах він перебуває тут? Чи відповідають відомості про його проживання вимогам австрійського законодавства? Чи є підстави для перевірки походження його активів і коштів?

Ці питання не означають, що порушення вже встановлені. Але вони заслуговують на увагу компетентних органів, якщо існують належні фактичні та правові підстави.

Австрійська адреса не повинна ставати відповіддю на українські запитання. Якщо щодо діяльності колишнього високопосадовця є обставини, які потребують перевірки, відповідні матеріали мають бути досліджені незалежно від того, де він проживає. Жодні гроші, знайомства, колишні посади чи міжнародні зв'язки не повинні давати людині особливого становища перед законом.

Я звертаюся до українських та австрійських правоохоронних органів

Я вимагаю не показової розправи й не політичної помсти. Я вимагаю конкретних відповідей.

• Хто відповідав за перебіг кримінальних проваджень за моїми заявами проти Боголюбова та Коломойського?
• На яких підставах ухвалювалися рішення про їх закриття?
• Чи перевірялися можливі факти втручання у розслідування?
• Чи мав Руслан Кравченко будь-який вплив на ці процесуальні рішення?
• Які відомості мають правоохоронні органи про можливе покривання шахрайських кол-центрів?
• Чи перевірялася можлива причетність до таких схем посадових осіб, які обіймали керівні посади в прокуратурі?

Це не риторичні запитання. Це питання, відповіді на які повинні ґрунтуватися на документах, матеріалах проваджень і результатах незалежної перевірки.

Якщо порушень не було — це необхідно підтвердити. Якщо порушення були — винні мають відповідати перед законом незалежно від своїх прізвищ.

Не дозволяйте перетворювати правосуддя на декорацію

Найнебезпечніше для держави — не сам факт існування корупції. Найнебезпечніше — коли суспільство перестає вірити, що корупцію взагалі можливо розслідувати, особливо якщо питання стосуються впливових людей.

Коли громадяни бачать закриті провадження, затягнуті розслідування та відсутність зрозумілих пояснень, довіра до правосуддя руйнується. І відновити її неможливо гучними пресконференціями. Для цього потрібні законні рішення, незалежне слідство та реальна відповідальність.

Я не збираюся відмовлятися від вимоги належного розслідування моїх заяв. І я не вважаю, що питання до колишнього Генерального прокурора України Руслана Кравченка мають зникнути лише тому, що він більше не обіймає посаду та перебуває за межами України.

Я хочу бачити державу, в якій Генеральний прокурор не стоїть над законом. Державу, в якій кримінальні справи не залежать від прізвищ фігурантів. Державу, в якій потерпілі мають право на правосуддя, а не на нескінченне очікування.

І я хочу, щоб Австрія, яку я вважаю своїм домом, залишалася країною, де будь-які серйозні підозри перевіряються відповідно до закону, а не відкидаються через вплив чи статус людини.

Руслане Кравченку, суспільство має право на відповіді.

Чи мали ви будь-який стосунок до рішень щодо проваджень за моїми заявами? Що вам відомо про можливе покривання шахрайських кол-центрів? Чи готові ви публічно пояснити обставини, які викликають запитання до вашої діяльності на посаді?

Це можливість надати власну позицію, а не вирок.

Бо правосуддя починається там, де закінчуються привілеї. І воно не повинно закінчуватися на українсько-австрійському кордоні.

Олексій Мартинов, підприємець, мультимільйонер та співзасновник фінансово-промислової групи "Приват"

Відень, Австрія