Закупівля газу в країнах Євросоюзу допоможе Україні не лише менше платити за паливо, але й зміцнити політичну співпрацю із західними партнерами, вважають опитані Deutsche Welle експерти.
В інтерв´ю німецькому виданню Die Welt прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що "Нафтогаз" хоче купувати російський газ через... німецький енергетичний концерн RWE. У Києві планують імпортувати газ, використовуючи частину існуючих газотранспортних потужностей у реверсному режимі. Така ініціатива є цілком логічною, прокоментував Deutsche Welle президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук. Він нагадав, що ціна на газ для України в 416 доларів за кубічний метр є значно вищою за середню ціну на російський газ у Європі.
За словами Тодійчука, Росія системно говорить про те, що Україна ніколи на 100% не заповнить свою газотранспортну систему, і в перспективі вона може сподіватись лише на зменшення обсягів. "У такій ситуації Україні найлегше реверсувати частину потужностей, які не використовуються росіянами для транзиту, для створення технічної можливості постачання газу з європейського ринку", - вважає експерт. Олександр Тодійчук переконаний: Україні варто шукати вихід на спотовий ринок газу. "Бувають періоди, коли ціни на газ, особливо в літній період, можуть бути вдвічі нижчими за нинішню ціну російського газу для України. Тому є можливість заповнювати підземні сховища в літній період більш дешевим газом", - наголошує експерт.
Політична підтримка з Брюсселя?
Микола Азаров висловив сподівання, що реалізувати плани з імопрту газу з Німеччини вдасться за допомогою Євросоюзу. "Ми все ж таки підписували Європейську енергетичну хартію", - нагадав український прем´єр. Співпраця з Європейським Союзом у цьому питанні є цілком доречною - не лише з фінансової, але й з політичної точки зору, вважає Клаудія Кемферт з Німецького інституту економічних досліджень. "Ідея співпраці ЄС, України та Росії для покращення транзиту газу є хорошою, але Росія та Євросоюз мають абсолютно різні інтереси", - наголошує експерт. За словами Кемферт, домовляючись з країнами ЄС про постачання газу, Україна може переслідувати додаткові цілі - приміром, бажання вплинути на Росію для отримання нижчої ціни на газ.
Україна вже змогла перевірити можливість реверсної подачі газу в 2009 році, коли газопроводи постачали паливо в східні регіони країни, розповідає Олександр Тодійчук. "Зважаючи на те, що газотранспортні коридори, які використовує Росія, багатотрубні, я думаю, що в кожному коридорі можна знайти окремі трубопроводи, які можна було би використовувати в реверсному варіанті", - переконаний він.
Технічно проблем немає
Нині українська ГТС орієнтована на транспортування газу зі сходу на захід. Але для зміни напрямку Україні не доведеться будувати нові газопроводи. Насамперед, їй потрібно буде "перев’язати" газокомпресорні станції - тобто, зв’язати їх технологічними трубопроводами в іншій послідовності, зазначає Тодійчук. Після цього варто перевірити надійність трубопроводу в той час, як він качатиме газ за іншим, поки ще не звичним маршрутом. "Можливо, якісь ділянки діючого трубопроводу треба замінити. Але це вибіркові окремі роботи. Це не створення нового коридору, а вдосконалення теперішнього", - підкреслює фахівець. Через те, що реверсний варіант не є звичним для української системи, постачання газу таким методом може відбуватись в менших обсягах, зауважує Тодійчук.
Щоправда, поки не можна сказати напевно, коли запрацює система реверсного постачання газу з ЄС. "Фактично, все може початись в той момент, коли компанії домовляться про співпрацю. Питання лише в тому, чи бажає німецька компанія продавати газ Україні. Якщо так, процес може початись скоро", - переконана Клаудіа Кемферт. За її словами, також нині важко визначити, скільки газу Німеччина готова продавати Україні. "Це дуже залежить від газових потреб Німеччини і Європи, а також від цін на паливо", - наголошує експерт.
Варто починати з малого
Дата початку закупівлі газу в ЄС великою мірою залежить від того, наскільки серйозно налаштована українська влада, вважає Олександр Тодійчук. На думку фахівця, прокачування певних обсягів газу можна було би почати вже цього року. "Не думаю, що Україна одразу піде на створення багатомільярдних потужностей. На першому етапі це може бути півтора-два мільярди кубометрів газу. Думаю, що для створення можливостей транспортування 1,5-2 мільярдів кубометрів газу собівартість таких вдосконалень може сягати декількох сотень мільйонів євро, але не мільярдів, як це робить Росія, створюючи Південний та Північний потоки", - наголошує Тодійчук.
Та навіть невеликі на перших етапах обсяги газу сприяли б більшій газовій незалежності України. "Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко заявляв, що планує закуповувати в Росії цього року 27 мільярдів кубометрів газу. Якби на першому етапі Україна могла б створити можливість для транспортування 4-5 мільярдів кубометрів газу, то це вже 20% від того, що ми купуємо", - підкреслює Олександр Тодійчук. Якщо ж Україна збільшить видобуток власного газу та збереже обсяги постачання з Середньої Азії, це зробить країну менш чутливою до неприємностей через можливі конфлікти з російським "Газпромом".
Заповнити газосховища
Розвинувши економічні зв’язки з ЄС, Україна ще й мала б шанс заробити на збереженні європейського газу у своїх сховищах, вважає Тодійчук. За даними експерта, обсяги українських підземних сховищ сягають 32 мільярдів кубічних метрів. "Невеликі інвестиції дозволяють довести ці обсяги до 36 мільярдів. Ми використовуємо на рік максимум 26 мільярдів. Отже, в нас є великі резерви, і коли Україна надасть свої сховища для ЄС, це буде хороший крок для інтеграції. Окрім того, можна ще й прагматично заробляти на цьому гроші", - зазначає він.
Водночас Клаудія Кемферт ставиться до такої перспективи більш скептично. "В принципі, збереження європейського газу в українських сховищах є можливим. Але Німеччина має найкращі варіанти для його збереження в Європі. Тому нині в німецької сторони немає потреби зберігати газ в Україні", - підсумовує Кемферт.
Автор: Катерина Каплюк
Редактор: Євген Тейзе