Торік наприкінці червня, в день призначення Руслана Кравченка генеральним прокурором, "Українська правда" зазначала, що термінове подання президентом наймолодшого в історії країни претендента на цю посаду може бути пов'язане з намаганням врятувати одного з найближчих товаришів Володимира Зеленського – Олексія Чернишова, першого "потерпілого" від незалежності НАБУ і САП.
На той момент виглядало так, що максимальна протидія роботі антикорупційних органів полягала в перепідпорядкуванні кримінального провадження від НАБУ і САП до підконтрольних Офісу президента правоохоронних органів. Як це було у випадку зі справою заступника керівника ОП Олега Татарова.
Вже за місяць стане зрозуміло, що Кравченка призначали не для того, щоб забрати одну справу, а щоб підпорядкувати всі справи незалежних антикорорганів політично залежному від президента і парламента генпрокурору. Відбуватиметься ця зухвалість "під соусом" боротьби з так званими російськими впливами в НАБУ і підписанням фейкових підозр детективам саме відомством, яке очолив Кравченко.
Зрештою співробітників НАБУ за 5 місяців і після проваленої спроби захопити антикорупційні органи довелося випустити із СІЗО. Однак Кравченко залишився на посаді. І, як виявилося вже цього понеділка, 14 вересня, не лише для того, щоб захистити депутатів президентської монобільшості, а й щоб здійснити нову атаку на антикорупційну вертикаль (саме генеральний прокурор має повноваження підписувати повідомлення про підозру народним депутатам – УП).
4 вересня НАБУ і САП оголосили про початок операції "Карфаген", мета якої полягала в тому, щоб зруйнувати "дах", так зване кришування шахрайських кол-центрів у правоохоронних органах. Масштабні обшуки пройшли не лише у підлеглих генпрокурора, а й у самого Руслана Кравченка, який зник із робочого місця, але так і не з'явився вдома.
5 і 6 вересня генпрокурор то зникав, то з'являвся. Наступного дня після публікації антикорупціонерами записів офіційного розслідування Кравченко вдень заявив, що не збирається у відставку, а вже ввечері, після зустрічі з президентом, оголосив про "свідоме політичне" рішення.
Щоправда, подання президента про звільнення генерального прокурора протягом тижня до парламенту так і не надійшло. Політичний "янгол-охоронець" генпрокурора Давид Арахамія в кулуарах заспокоював громадськість, що поспішати нема куди і заява надійде ближче до початку пленарного тижня. Не відсторонив Кравченка з посади і сам президент, який після складних перемовин про долю генпрокурора вирушив у закордонне відрядження.
Однак уже вранці 14 вересня виявилось, що пауза з відставкою Кравченка могла бути не випадковою. Адже рівно за тиждень після оголошення заяви про відставку, вже після повернення президента з відрядження і напередодні засідання парламенту, і досі чинний генеральний прокурор опублікував відео із заявою про підписані підозри директору НАБУ Семену Кривоносу та наближеній особі до керівника САП Олександра Клименка. Пізніше "Українській правді" вдалося з'ясувати, що в той момент, коли вся країна дивилася звернення генпрокурора, сам він уже не був у країні.
В результаті карколомної спецоперації всі зацікавлені політичні сторони отримали те, що хотіли. Кравченко – гарантії безпеки і безперешкодний виїзд за кордон у фейкове відрядження, а поціновувачі його "прокурорського" таланту – ще одну атаку на НАБУ і САП. Так би мовити, на біс.
До слова, саме такою атакою, за інформацією джерел "Української правди" в політичних колах, керівник президентської фракції Давид Арахамія – за збігом обставин чи ні – лякав керівників антикорупційних органів ще за тиждень до означених подій. Сталося це під час їхньої зустрічі з президентом, коли "директор парламенту" відчайдушно намагався врятувати "свого" генпрокурора. Після тієї зустрічі Володимир Зеленський ухвалив рішення відправити Кравченка у відставку, а генпрокурор, судячи з усього, – готувати контратаку і виїзд з країни.
"Українська правда" намагалася розібратись у тому, як тікав Руслан Кравченко, хто міг допомагати наймолодшому генеральному прокурору в історії країни стати найганебнішим і до чого тут "батальйон Монако"?
Реакція на "Карфаген"
У дитинстві багатьом читачам цього тексту робили пробу Манту – тест, який допомагає визначити, чи контактував організм із бактеріями туберкульозу. Важливо зазначити, що це не було щеплення від хвороби, а лише перевірка імунітету.
За аналогією з медичним тестом операція "Карфаген" протягом 10 днів перевіряла політичний імунітет влади Володимира Зеленського, який не витримав чергове резонансне викриття президентської вертикалі.
Масштаб наслідків рішень, ухвалених або не ухвалених безпосередньо керівництвом держави, станом на зараз оцінювати зарано. Але вже сьогодні можна констатувати, що черговий фаворит Зеленського (кар'єра Руслана Кравченка стрімко зростала протягом затяжної каденції президента – УП) міг займатися не тим, чим потрібно, відреагував на викриття не так, як належить відповідальній особі, наділеній владними повноваженнями. І зрештою затягнув країну та й самого президента не туди, де їм потрібно бути напередодні "складної зими".
Від самого старту "Карфагену" було зрозуміло, що дії підлеглих не могли бути непомітними для генерального прокурора. А після того, як під час суду над заступником начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергієм Кропивою оприлюднили записи його розмов із "шефом", з'ясувалася ще одна важлива деталь: підозрюваний був довіреною особою генерального прокурора. Кому ж іще генпрокурор може довірити оздоблення свого будинку в Козині?
Попри те, що президент, як ми вже зазначали раніше, навчений попередніми підозрами "своїм", майже одразу вирішив відправити генерального прокурора у відставку, щоб знизити градус напруги, в оточенні "начальника" знайшовся впливовий радник, який пропонував не квапитися з кадровими висновками. Як стверджують джерела "Української правди" в політичних колах, ним був "директор парламенту" Давид Арахамія.
Саме він, як переконують ті ж таки співрозмовники, і озвучив ввечері 7 вересня керівникам НАБУ і САП у присутності президента, що Кравченко чи то вже підписав, чи то планує підписати підозри Клименку та Кривоносу. "Може зірвати пояс шахіда", – переповідає слова Арахамії знайомий із перебігом зустрічі співрозмовник УП.
Відтак Володимир Зеленський не міг не усвідомлювати, на що готовий Кравченко, як і не міг не розуміти, навіщо цей "аргумент" використовував Арахамія на зустрічі, після якої і було ухвалене рішення про відставку генпрокурора.
Однак позитив від того, що Кравченко сам оголосив про свою відставку, швидко розвіявся після новини про те, що відповідна заява з понеділка до п'ятниці так і не дійшла до українського парламенту.
Натомість Кравченко отримав час і, як не під запис переконують впливові співрозмовники в одному з правоохоронних органів, витратив його на підготовку підозр НАБУ і САП. При цьому варто зазначити, що на підозри керівникам антикорорганів влада так і не наважилась піти навіть рік тому, коли під ударом незалежних правоохоронців опинились найближчі люди з оточення самого президента. Щоправда, тоді, як писала "Українська правда", головним ідеологом виступав керівник Офісу президента Андрій Єрмак, який на ту мить і сам боявся отримати підозру, яку зрештою одержав.
Цього разу з подібним страхом, за словами співрозмовників УП, в Офісі президента зіткнувся наступник Єрмака в системі управління монопольної влади воюючої держави – Давид Арахамія. Може йтися про кримінальне провадження НАБУ щодо виплат нардепам додаткових зарплат у конвертах.
Адже окрім людей, безпосередньо пов'язаних з ОГПУ і Кравченком, НАБУ і САП, як переконують ті самі джерела, завітали на минулому тижні з обшуками і до посадовців, пов'язаних із податковою.
Уважний читач не міг не звернути увагу, що Руслан Кравченко перейшов на роботу в Офіс генпрокурора саме з посади очільника Податкової служби. І, як переконують співрозмовники УП у бізнесових колах, Кравченко, і не лише він, якимось магічним чином продовжував зберігати вплив на головний фіскальний орган.
Саме тому податкова після трансферу Кравченка на Різницьку понад рік залишилась без повноправного керівника, а лише з тимчасовою виконувачкою обов'язків, якою стала заступниця Кравченка Леся Карнаух.
Аргументом, що Карнаух не лише не чужа Кравченку особа, а й могла бути пов'язана з колишнім керівником і після відставки, може свідчити той факт, що т.в.о. податкової звільнили того ж дня, коли генпрокурор залишив країну.
Отже, в разі підозри і затримання Кравченко цілком міг бути важливим джерелом інформації для антикорупційних органів не лише у справі кол-центрів, а й стосовно того, як і хто міг реалізовувати вплив на податкову.
"Генпрокурор з гранатою"
Відповідно до даних, які є в розпорядженні "Української правди", генпрокурор Кравченко вніс підозру директору НАБУ Семену Кривоносу в ЄРДР в ніч з 13-го на 14-те вересня. Якщо бути точними – о 23:19.
Чому доказів для підозри в кримінальному правопорушенні особі стало вдосталь саме в неділю вночі, ані сам Кравченко, ані провладні телеграм-канали, на кшталт Трухи та рупорів СБУ, які обслуговували чергову атаку на антикорупційні органи, не повідомили.
Натомість заява генпрокурора про тимчасову відмову від особистої державної охорони датована першою годиною ночі 14 вересня – приблизно через 2 години після внесення до ЄРДР відомостей про підозру директору НАБУ.ю Це може свідчити, що Кравченко вже тоді розумів, що залишає країну не в межах звичайного службового відрядження. Адже за наявності держохорони встановити місцеперебування генпрокурора було б значно простіше.
Генпрокурор перетнув кордон через пункт пропуску Шегині о 2:30 ночі через 3 години після винесення підозри і за півтори години після відмови від охорони УДО. Що може свідчити про те, що і перший, і другий кроки Кравченко робив уже перебуваючи неподалік від кордону. Дружина Кравченка залишила країну за день до того, 12 вересня, перетнувши кордон з Молдовою, а згодом вирушивши до сусідньої Румунії.
Важливо також зазначити: інформація про те, що Кравченко планує виїхати за кордон, циркулювала в найвищих владних кабінетах ще за кілька днів до його виїзду.
Самого Кравченка від старту операції "Карфаген", як стверджують співрозмовники в правоохоронних органах, цікавило одне питання: особисті гарантії недоторканності. З'ясувати, чи збираються йому вручити підозру, генпрокурор так і не зміг. Матеріали, зібрані, за словами керівників НАБУ і САП, за допомогою Департаменту захисту національної державності СБУ, лежали під рукою. Також, як свідчили джерела УП в правоохоронних органах, Кравченко регулярно проводив наради щодо перспектив атаки на антикорупційні органи, давав вказівки.
Численні опитані "Українською правдою" співрозмовники в політичних і правоохоронних колах наголошують на трьох основних тригерах, які могли призвести до того, що посеред ночі генпрокурор вирішив спочатку напасти на НАБУ і САП, а вже за кілька годин по тому залишити країну.
- Головний "рятівник" Руслана Кравченка Давид Арахамія побоюється підозри від НАБУ і САП, тому прагне мати не лише комунікацію з цими органами, а й важелі впливу на них.
- Від правоохоронців, зокрема від СБУ, Кравченко міг отримати інформацію про те, що після операції "Карфаген" планується операція "Імператор" щодо його особистої участі в "дахуванні" кол-центрів з подальшою підозрою та затриманням.
- 13 вересня Кравченку стало відомо, що по ньому встановлено маячок у базі прикордонників. А це означає, що в разі перетину кордону відповідальні особи мали попередити НАБУ і САП про цей факт. (Такий маячок свого часу спрацював на колишньому міністрі Германі Галущенку, якого зняли з потягу й затримали при спробі залишити країну – УП).
Авжеж, не можна виключати, що на генпрокурора мали вплив всі три фактори. Але в контексті третьої версії дуже важливо зазначити, що, за словами співрозмовників у правоохоронних органах, той таки Давид Арахамія в неділю 13 вересня намагався зрозуміти, навіщо по Кравченку стоїть згаданий маячок і чи означає він підозру при спробі перетину кордону.
Також на брифінгу в день атаки на антикорупційні органи керівник САП Олександр Клименко зазначив, що допомагати Кравченку в реалізації плану міг його близький товариш, юрист і підозрюваний НАБУ і САП у справі "адвокатів-хакерів" Дмитро Борзих.
Окремої уваги заслуговує і той факт, що в скандальному відео, яке було опубліковане вже після втечі генерального прокурора, Кравченко прямо говорить про політичний вплив на його роботу. Цілком імовірно, що крок із підозрами НАБУ і САП генпрокурор робив, щоб отримати аргументи в подальшій боротьбі за політичний притулок в одній із європейських країн.
І якщо це так, відповідно виникає питання до публічної реакції президента на відео Кравченка, в якій Володимир Зеленський для чогось зазначає: "У цього генерального прокурора є тільки один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому і сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає".
Чи може така комунікація президента свідчити про те, що в якості подяки за виконання принаймні минулорічної атаки на НАБУ і САП влада сприяє генеральному прокурору в тому, щоб отримати ті самі гарантії безпеки від НАБУ і САП? Чи може цитата голови держави "Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає" стати в пригоді новому політичному VIP-біженцю?
І президент Володимир Зеленський публічно, і Давид Арахамія непублічно одразу відхрестились від дій Руслана Кравченка. Після новини про атаку на НАБУ і САП президент відсторонив генерального прокурора. Того ж дня парламент виконав усю роботу, щоб внести в зал на голосування питання про відставку Руслана Кравченка. А 14 вересня о 17:26 заступник генпрокурора Максим Крим позначив підозру директору НАБУ Семену Кривоносу в ЄРДР як скасовану і внесену помилково.
"Українська правда" раніше вже опублікувала інформацію про те, що відрядження Кравченка має ознаки фейкового. 15 вересня парламент проголосував за відставку генерального прокурора, а президент встиг її підписати. Натомість генеральний прокурор так і не повернувся в країну. Підтвердивши 14 вересня, що перебуває в службовому відрядженні.
Але яким чином особа може перебувати в службовому відрядженні як генеральний прокурор, хоча вона вже ним не є?
Михайло Ткач