Право не дивитися вгору. Як Олешки евакуювалися, а Херсон знову вчився жити
Друзі та подруги, вітаємо! Минулого понеділка ми з вами гадали, якою може бути евакуація з Олешок. А 31 жовтня частина олешківців перетнули українсько-білоруський кордон і повернулися на підконтрольну Україні територію. Про режим тиші, гуманітарну місію в Олешках та про страхи херсонців – у сьогоднішньому листі.
В Олешках залишалися не "ждуни"
Журналістка "Медійної ініціативи за права людини" Марія Семенченко однією з перших у березні цього року написала текст про голод у тимчасово окупованих Олешках. Весь цей час вона була на контакті з місцевими та стала їхнім голосом на підконтрольній Києву території. Родина журналістки з Півдня, а в Олешках ще донедавна жив її дядько Вʼячеслав, який зміг евакуюватися під час гуманітарної місії 29 жовтня.
Семенченко наголошує на тому, що в окупації залишалися не самі "ждуни" та "колаборанти", а маломобільні українці, люди, які втратили документи, чи мають виражену проукраїнську позицію, тому не змогли би пройти фільтрацію. Серед тих, хто залишався – ті, хто чекали, щоб поховати своїх, адже тіла загиблих насильницькою смертю не можна було ховати без дозволу. Тих, хто підірвався на міні, чи по кому влучив дрон перевозили в Генічеськ на медико-судову експертизу, але водії з весни почали відмовлятися забирати загиблих з Олешок.
"У місті постійно літали дрони, які атакували цивільних. За словами місцевих, коли з'являлася нова група російських військових, ті начебто тренувалися на людях. Дрони буквально переслідували людей. Я не можу стверджувати, що це справді були тренування, але місцеві розповідали, що російські FPV-дрони цілеспрямовано вистежували цивільних.
Я точно знаю про одну родину, яка не хотіла виїжджати, бо ще навесні жінку з цієї сім'ї вбив дрон. Її останки весь цей час лежали в підвалі лікарні, і рідні не хотіли залишати місто, поки не поховають її. Я не знаю, чи вдалося їм евакуюватися. Зараз тіла загиблих вивезли, але родинам ще доведеться з'ясовувати, де поховають їхніх близьких", – говорить Семенченко у коментарі для УП. Ранок.
Коли оголосили про гуманітарну місію та режим тиші на Херсонському напрямку, то місцеві не вірили, що це відбудеться. Навіть після повного припинення вогню люди передавали чутку, що всі, хто погодиться виїжджати, потрапить під фільтрацію. Але під час місії, за словами омбудсмена Дмитра Лубінця, росіяни не перевіряли телефони та документи українців. Для дядька Вʼячеслава це стало єдиною можливістю виїхати, адже його українські документи забрали росіяни, а паспорту окупантів він принципово не брав.
На запитання, чи вивезли всіх – журналістка відповідає, що в місті ще можуть залишатися люди.
"Села навколо Олешок не евакуювали. Не вдалося забрати й усіх маломобільних людей, зокрема лежачих хворих, хоча заявок на їхню евакуацію було дуже багато. В Олешках досі залишаються люди, які хочуть виїхати, але з різних причин не змогли цього зробити", – коментує Семенченко.
Журналістка наголошує на тому, що навіть якщо олешківці евакуйовувалися на тимчасово окуповані території – це не свідчить про їхню проросійську позицію. Вона нагадує, що в місті залишалися старші люди, яким важко починати життя спочатку там, де немає нікого з близьких – і це також впливало на вибір "автобуса".
В очікуванні пекла
На правому березі Дніпра, у Херсоні, перемирʼя стало шансом для містян "не дивитися вгору". Декілька днів без "дронового сафарі" від росіян стали ковтком повітря для місцевих. Люди спочатку з острахом, а потім сміливіше, виходили з дому на прогулянки замість звичних "перебіжок" до магазинів чи на роботу. Кавʼярні відкрили літні тераси. Дехто зміг поїхати в небезпечні райони, як от Острів, щоб побачити дім. Містяни з зачудуванням говорять про затор на вʼїзді до міста, адже на декілька днів приїхали ті, хто роками не був вдома.
Уродженка Херсону, журналістка-фрілансерка Крістіна Бердинських говорить, що у Херсоні було чути звуки вибухів, але це було відлуння розмінування на лівому березі.
"Серед небезпек у Херсоні зберігається мінна загроза. Зараз листопад, багато вулиць заросли деревами й травою, а під листям можуть ховатися вибухонебезпечні предмети.
Росіяни дистанційно мінують прибережну зону, зокрема протипіхотними мінами "Лєпєсток". І ця небезпека цілком реальна, адже у перший же день перемир'я в історичному центрі міста, за два квартали від площі Свободи, загинув пресофіцер 34-ї бригади морської піхоти, підірвавшись на міні", – коментує Бердинських для УП. Ранок.
Журналістка розповідає, що херсонці не мають ілюзій щодо того, що росіяни захочуть продовжити перемирʼя. Херсон в очікуванні повернення дронів та снарядів на вулицях міста після завершення перемирʼя 1 листопада о 22:59, дехто говорить про ще інтенсивніші обстріли, адже можливо за цей час ворогу вдалося поповнити запаси зброї.
- Росіяни протягом вихідних били по Україні: є загиблі й поранені
У Козятині на Вінниччині внаслідок удару безпілотника загинули двоє людей, серед них 13-річна дівчинка. Ще шестеро постраждали, зокрема четверо дітей. Пошкоджено гуртожиток, де мешкали переселенці, житлові будинки та дитячу спортшколу. У Чернівцях два російські дрони влучили в цивільну адміністративну будівлю, поранено 67-річного чоловіка. У Краматорську росіяни авіаударом зруйнували будівлю міськвиконкому, яка пережила окупацію 2014 року.
Водночас росіяни продовжили атаки на енергетичну інфраструктуру. У Дніпрі та чотирьох районах Київщини 1 листопада запровадили екстрені відключення електроенергії. Загалом у ніч проти неділі Росія атакувала Україну 433 безпілотниками, зокрема 64 реактивними.
Також ввечері неділі застосунок "Єтривога" зазнав хакерського втручання: українцям надсилали сповіщення про ядерний удар Орєшніком, вуличні бої та хімічну атаку. Та вже цієї ночі російський аналог додатка також взламали: росіян сповіщали про запуск ядерних боєголовок P1-SUN.
- Режим тиші в Олешках минув без порушень. Росія використала його для укріплення своїх позицій
Генштаб ЗСУ повідомляє, що росіяни зробили ротації своїх підрозділів, зміцнили антидроновий захист на дорогах і наростили логістику.
Чому це важливо? Анкара намагається повернути собі роль одного з ключових посередників між Україною та Росією, використовуючи контакти з обома країнами. Зеленський вже заявив, що готовий зустрітися з Путіним і Трампом в Туреччині.
Чому це важливо? Попри схвалення США угоди на 2,1 мільярда доларів, Україна ризикує залишитися без додаткових перехоплювачів у найближчі роки.
- У Польщі загострилася конституційна криза: експрем'єр Моравецький попередив про загрозу громадянської війни
Чому це важливо? Після відсторонення керівництва Конституційного трибуналу президент Кароль Навроцький звинуватив уряд Дональда Туска в силовому захопленні установи. Експрем'єр Матеуш Моравецький попередив про ризик кровопролиття та громадянської війни, ініціював вотум недовіри уряду й запропонував сформувати тимчасовий кабінет до виборів 2027 року.
- Німеччину та Швейцарію охопили молодіжні протести, які переросли в заворушення
Чому це важливо? Молодь протестує проти високої вартості життя, недоступного житла та політики урядів. У Німеччині демонстрації відбулися у понад 30 містах, зокрема проти обов'язкової військової служби. У Франкфурті та Кельні сталися сутички з поліцією і погроми. У швейцарських Цюриху та Базелі протестувальники підпалювали барикади, а поліція застосувала водомети та сльозогінний газ.
Попереднім рекордсменом був 23-річний німець Себастьян Феттель, який здобув перемогу у 2010 році.
Кажуть, наприкінці 2022-го був шанс укласти угоду з Росією. Але як, коли в суспільстві ейфорія – кордони 1991 року, – Кулеба про переговори
Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв'ю Тетяні Даниленко пояснює, чому стамбульські домовленості фактично означали капітуляцію України, чи існувало вікно можливостей для переговорів після звільнення Харківщини та Херсона і чому Путін досі не зацікавлений у завершенні війни.
Говоримо також про нинішній тиск США на Україну, роль європейців у переговорах і те, чому гроші можуть стати головним важелем впливу на Київ. А ще – про відставку самого Кулеби, конкуренцію з Андрієм Єрмаком та те, як ухвалювалися зовнішньополітичні рішення на Банковій. Текстову версію читайте за цим посиланням, або дивіться повне інтервʼю на нашому ютубі.
"Дуже була велика пропаганда, що там будуть забирати на Соловки кудись, літак підірвуть, автобуси колону знищать, ніхто нікого не випустить, не виїде. І він (чоловік – УП) каже: тут я хоч якусь маю змогу, я вже навчився ховатися від снарядів, залізти кудись в підвал, а коли я буду їхати і на мене прилетить ракета зверху, то я себе не збережу. І він боявся. Він не вірив"… – так пані Жанна, яка чекала на свого чоловіка з Олешок, описує, чому той боявся виїжджати.
Російська пропаганда переконувала жителів окупованих Олешок, що евакуація з міста може закінчитися смертю або полоном. Ці страхи були настільки сильними, що навіть життя під постійними обстрілами здавалося декому безпечнішим за дорогу на підконтрольну Україні територію.
41 секунда
Саме з такою середньою частотою українські Сили безпілотних систем уражали російські цілі протягом жовтня. Кожні 159 секунд під удар потрапляв російський військовий.
За словами командувача СБС Роберта Бровді, за місяць його підрозділи уразили 64 807 ворожих цілей, а втрати росіян становили 16 796 осіб. Це рекордний показник для угруповання за час повномасштабної війни.
Загалом жовтень став рекордним за втратами російської армії. За даними президента Володимира Зеленського, Росія втратила 54 400 військових убитими та важкопораненими – це рекорд від початку повномасштабного вторгнення. Водночас Сили оборони звільнили 96,2 квадратного кілометра української території.
2 листопада – останній повний день перед проміжними виборами до Конгресу США, які відбудуться у вівторок, 3 листопада. Американці обиратимуть усіх 435 членів Палати представників і 35 зі 100 сенаторів. Республіканці намагатимуться зберегти контроль над обома палатами, а демократи – здобути більшість хоча б в одній із них, щоб обмежити політичні можливості Дональда Трампа на наступні два роки.
На відміну від України, у США немає загальнонаціонального "дня тиші". Кандидати можуть агітувати навіть у день голосування, хоча окремі штати обмежують передвиборчу активність поблизу дільниць. Тож сьогодні – фінальний етап кампанії: останні мітинги і виступи політиків.
Окрім того, сьогодні останній день прийому заявок на Нацвідбір на Євробачення-2027.
2 листопада 2000 року
У лісі під Таращею на Київщині знайшли обезголовлене тіло Георгія Гонгадзе
Тіло виявили закопаним на глибині близько метра, за 30 метрів від дороги. Попри те, що на місці працювали представники прокуратури та керівництво судово-медичної експертизи, правоохоронці запевняли колег журналіста, що знайденим останкам два-три роки.
Дізнавшись про виявлене, журналісти Української правди самостійно поїхали до Таращі. Впізнати тіло візуально було неможливо, однак судмедексперт описав браслет, перстень і талісман, які носив Гонгадзе.
Остаточно переконали колег сліди осколкових поранень рук, отриманих Георгієм під час висвітлення війни в Абхазії. Коли вони написали заяву про впізнання та повернулися до моргу з труною і машиною, тіла вже не було. Його вивезли невідомі люди, а місцеві правоохоронці не змогли пояснити куди. Детальніше про опізнання тіла Георгія Гонгадзе читайте в архівному матеріалі УП за цим посиланням.
У 2009 році після затримання колишнього генерала МВС Олексія Пукача знайшли череп журналіста. Пукача згодом засудили до довічного ув'язнення за вбивство. Водночас питання про замовників злочину так і залишилося без остаточної відповіді.
Георгія Гонгадзе поховали в Києві 22 березня 2016 року – через 15 з половиною років після його зникнення.